Правовий статус трудового колективу

Нормативна база

• Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року
• Кодекс законів про працю України

Зміст та поняття трудової правосуб’єктності трудового колективу

Трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору, контракту, угоди, а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Це структурно-цілісне соціально-трудове об'єднання, яке характеризується організаційною єдністю, спільними органами управління в особі власника чи уповноваженого ним органу, що діють в рамках конкретного підприємства.

Трудовий колектив утворюється з моменту виникнення трудових правовідносин між роботодавцем і працівниками. Зміст трудової правосуб’єктності трудового колективу – сукупність трудових прав, обов’язків та повноважень, якими наділяються трудові колективи відповідно до норм трудового законодавства та локальних правових актів.

Трудова правосуб’єктність трудового колективу – це визначена нормами трудового права правова властивість належно організованого колективу працівників через уповноважені органи (представників) мати чи здійснювати (набувати, виконувати) трудові повноваження, а також пов’язані з ними трудові права й обов’язки.

Трудова правосуб'єктність трудового колективу включає в себе:

• правоздатність, тобто обумовлену соціально-економічним і правовим становищем властивість трудового колективу, яке полягає в здатності мати права;
• дієздатність як юридичну можливість реалізовувати права і виконувати обов'язки;
• правовий статус як єдину систему прав і обов'язків, встановлених нормами права, які виражають можливість і необхідність дій трудового колективу.

Стаття 245 Кодексу законів про працю України встановлює право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.

Трудова правосуб'єктність трудового колективу припиняється в разі звільнення усіх працівників або ліквідації роботодавця в порядку, передбаченому законодавством України.

Ознаки трудової правосуб’єктності трудового колективу

• Зумовлена нормами трудового права;
• Має похідний характер від правового становища працівника;
• Має специфічні умови виникнення;
• Керованість;
• Є передумовою участі трудового колективу в трудових правовідносинах;
• Передбачає здатність мати трудові повноваження, трудові права та обов’язки;
• Є умовою виникнення соціально-партнерських правовідносин за участю трудового колективу;
• Має допоміжно-забезпечувальний характер стосовно трудової правосуб’єктності працівників;
• Припиняється з ліквідацією трудового колективу або роботодавця;
• Втілює оз­на­ку де­мо­кра­тиз­му;
• Наявність чітко окресленої структури взаємодій і визначеного кола обов'язків, прав і завдань.

Класифікація трудових колективів

Класифікація ТК

за формою власності	за сферою діяльності	за організаційно-правовою формою	за рівнем у межах однієї організації	за способом прийняття рішень	за фактором часу	за механізмом формування	за складом	за статусом	за розміром	за рівнем розвитку	за типом організаційних зв'язків	за об'єктом орієнтації:	за стабільністю складу
державні підприємства, установи, організації; приватні підприємства, установи, організації; акціонерні товариства.	виробничі; невиробничі	колективи юридичної особи-роботодавця; колективи фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи.	низові – бригади, відділи, ділянки; працівники структурних підрозділів організації; вся організація.	самостійні; сумісні (з адміністрацією або органом місцевого самоврядування); дорадчого характеру (коли адміністрація приймає рішення і у визначений строк ставить до відома про це трудовий колектив).	постійні; тимчасові.	стихійно сформовані; свідомо організовані.	гомогенні; гетерогенні.	офіційні (формальні); неофіційні (неформальні).	малі; великі.	на стадії зародження; на стадії зрілості; на стадії старіння; на стадії занепаду.	первинні; вторинні.	орієнтовані на досягнення певної мети; на реалізацію спільного інтересу; на спілкування.	постійний; змішаний.

Функції трудових колективів

Основна функція трудового колективу - виконання статутної мети.

Виховна функція - формування ціннісних орієнтації.

Об'єднуюча - спрямована на підтримку цілісності трудового колективу.

Виробнича і технологічна функції пов'язані з необхідністю постійного здійснення господарської діяльності підприємства.

Організаційно-управлінська функція припускає залучення трудящих до системи громадського самоврядування, прищеплювання навичок, досвіду та інтересу до організаторської роботи;

Функція соціального контролю, що реалізується через оцінку поведінки членів колективу і санкціонування;

Відносини товариського співробітництва і взаємодопомоги;

Функція стимулювання ефективного трудової поведінки та відповідального ставлення до професійних обов'язків.

Задоволення потреб працівників як у виробничій, так і поза-виробничій сфері.

Класифікація повноважень трудових колективів

Повноваження ТК
незалежно від його організаційно-правової форми	вирішує питання про необхідність укладання з адміністрацією колективного договору, розглядає і затверджує його проект; розглядає і вирішує питання самоуправління трудового колективу згідно із статутом підприємства; визначає перелік і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг із фондів трудового колективу, матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці; визначає і регулює форми і умови діяльності на підприємстві суспільних установ; вирішує інші питання згідно із колективним договором.
державне підприємство, а також підприємство, 50 % майна якого належить державі або місцевій раді	розглядає та затверджує сумісно із засновниками зміни та доповнення до статуту підприємства; разом із засновниками підприємства визначає умови найму керівника; приймає рішення про виділення із складу підприємства одного або деяких структурних підрозділів для створення нового підприємства; приймають участь у вирішенні питання про зміни форми власності підприємства згідно із чинним законодавством.
за участю власника чи уповноваженого ним органу	вирішення питань соціального розвитку; поліпшення умов праці, життя і здоров’я членів трудового колективу; гарантії обов’язкового медичного страхування членів трудового колективу та їхніх сімей; складання плану соціального розвитку підприємства на перспективу; створення для всіх працівників на підприємстві безпечних і нешкідливих умов праці; підготовка кваліфікованих робітників і спеціалістів; за сприянням трудового колективу надання власником пільг працівникам –випускникам ПТУ, вищих навчальних закладів та працівникам, які навчаються без відриву від виробництва; поліпшення умов праці жінок і підлітків; можливе запровадження додаткових відпусток, скороченого робочого дня та системи заохочення сумлінно працюючим членам колективу.

На заміну терміну «трудовий колектив» вживають словосполучення «загальні збори найманих працівників» (стаття 12 Кодексу законів про працю України ). Стаття 5 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року проголошує право всіх працівників та роботодавців на свободу об’єднання у національні або міжнародні організації для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, та жодним чином не вказує, що працівники можуть об’єднуватися лише у профспілки. Міжнародні норми вимагають від держави забезпечити рівність прав між представниками профспілок та іншими представниками трудящих.

Специфіка трудового колективу як органу самовряд­ного колективного суб'єкта трудового права в тому, що його повноваження реалізуються на широкій демокра­тичній основі.

Правовий статус будь-якого виду трудового колективу щодо його трудової правосуб'єктності визначається законами, а також статутом чи положенням, де закріплюються його повноваження й органи, що їх здійснюють.

Органи трудового колективу

Повноваження трудових колективів здійснюються безпосередньо загальними зборами (конференцією) трудового колективу або їх виборними органами - радою трудового колективу та іншими відповідними органами.

1) Загальні збори (конференція) трудового колективу

• вищим органом трудового колективу є загальні збори трудового колективу – основна форма реалізації колективом його повноважень;
• обирають Раду трудового колективу (РТК) і заслуховують звіти про її діяльність;
• наділяють професійні спілки правом представництва трудового колективу;
• розглядають і затверджують проект колективного договору;
• затверджують за поданням адміністрації правила внутрішнього трудового розпорядку;
• обирають представників до ради трудового колективу, установи;
• приймають рішення про оголошення страйку;
• інші питання згідно із колективним договором;

Порядок діяльності загальних зборів (конференції) трудового колективу:

• загальні збори (конференція) трудового колективу скликаються РТК у разі необхідності, але не менше ніж два рази на рік;
• збори (конференція) вважаються правомочними, якщо в них приймають участь більше половини від загального, числа членів колективу (не менше 2/3 делегатів);
• на розгляд зборів виносяться питання за ініціативою РТК, адміністрації, професійної спілки та інших суспільних організацій, окремих членів колективу.

Загальні збори трудового колективу є основною організаційною формою здійснення трудовими колективами своїх повноважень.

Конференція трудового колективу – це форма самоуправління, за якою трудовий колектив у зв’язку з багато чисельністю представляють не всі його члени, а лише делегати (в тому числі від цехів, відділень, представництв тощо). Порядок і склад делегацій визначаються радою трудового колективу (РТК).

2) Рада трудового колективу (РТК)

Рада трудового колективу (РТК) – виборний орган трудового колективу, склад, чисельність, строк діяльності і повноваження якого визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу;

Ознаки Ради трудового колективу:

• як правило, повноваження РТК носять організаційний і контрольний характер по відношенню рішень, які приймаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу;
• РТК здійснює повноваження трудового колективу за період між його загальними зборами (які скликаються у разі необхідності, але не менше ніж два рази на рік) і підзвітна загальним зборам;
• член РТК не може бути переведений на іншу роботу, звільнений, до нього не може бути застосоване дисциплінарне стягнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу без згоди РТК;
• рішення РТК, прийняті згідно із її повноваженнями, обов’язкові для адміністрації;
• РТК обирається на строк до двох років таємним голосуванням на загальних зборах;
• загальні збори визначають також її чисельність. Число представників адміністрації в раді трудового колективу не повинно перевищувати ¼ від загального складу;
• на наступних виборах РТК оновлюється на 1/3 від свого складу.