Обов'язки громадян в сфері охорони здоров'я

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Цивільний кодекс України
• Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"
• Закон України "Про екстрену медичну допомогу"
• Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
• Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 р. № 595

Обов'язки громадян в сфері охорони здоров'я

Сучасною тенденцією конституційного нормотворення зарубіжних держав є використання ідеї єдності конституційних прав і обов'язків та законодавчого формулювання того чи іншого конституційного права одразу у поєднанні з відповідним йому конституційним обов'язком.

Проте аналіз основних законодавчих джерел медичного та фармацевтичного права вказує на те, що подібні нормопроектувальні підходи на даний не застосовуються при законодавчому закріпленні прав та обов’язків громадян Україні в сфері охорони здоров’я.

Так, стаття 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» передбачає 14 основних прав громадян України у вказаній сфері, а стаття 10 цього Закону передбачає перелік лише з чотирьох основних видів обов'язків громадян у сфері охорони здоров'я.

Громадяни України зобов'язані:

а) піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;

б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення;

Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Таким чином, при визначенні професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим щепленням, закон передбачає необхідність встановлення зв’язку між певним видом робіт (посад, професій) і можливістю зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров’я України.

Міністерство охорони здоров’я України своїм наказом від 04 жовтня 2021 р. № 2153, зареєстрованим в Мін’юсті 07 жовтня 2021 р. за № 1306/36928, затвердило Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 (далі – Перелік).

Згідно із Переліком обов’язковій вакцинації підлягають працівники:

1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів.
3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Увага! Дія наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 р. № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням" зупинена до завершення воєнного стану в Україні відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 25 лютого 2022 року № 380.

При цьому працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 р. № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 11 жовтня 2019 р. № 2070), не підлягають обов’язковій вакцинації. в) вживати передбачених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги іншим особам, які знаходяться у невідкладному стані;

Медичні працівники відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зобов’язані надати екстрену медичну допомогу пацієнту, який її потребує, з моменту прибуття такого пацієнта до цього відділення незалежно від того, чи супроводжує його бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги або інші особи. Відмова у прийнятті пацієнта, який потребує екстреної медичної допомоги, або несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги пацієнту, який її потребує, не допускається і тягне за собою для осіб, які її допустили чи здійснили без поважних причин, відповідальність, визначену законом.

Особами, які зобов’язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані, є: рятувальники аварійно-рятувальних служб, працівники державної пожежної охорони, поліцейські, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги.

г) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

Юридична відповідальність за порушення обов’язків в сфері охорони здоров’я

На особливості правової природи вище наведених обов’язків громадян вказує те, що їх реалізація у практиці правовідносин мало забезпечується механізмами притягнення за їх порушення до тих чи інших видів юридичної відповідальності. Іншими словами, за невиконання чи неналежне виконання обов’язків громадян України у сфері охорони здоров’я прямої юридичної відповідальності у багатьох випадках ані у адміністративно-деліктному, ані у кримінальному, ані у іншому законодавстві України на даний час прямо не передбачено. Натомість, існуючі правові механізми носять або частковий, або опосередкований характер.

Виключенням можна вважати обов’язок не шкодити здоров'ю інших громадян, за невиконання якого, тобто за нанесення шкоди здоров’ю інших осіб передбачені різні види юридичної відповідальності, наприклад відповідні види злочинів закріплені у розділі ІІ Кримінального кодексу України «Злочини проти життя та здоров'я особи».

У Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачено окремі види адміністративних деліктів в сфері охорони здоров’я.

Серед адміністративних правопорушень, які перелічені в КУпАП, мають найбільше значення в контексті обов’язків громадян в сфері охорони здоров’я наступні:

• Ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження (ст. 44¹);
• Ухилення від обстеження і профілактичного лікування осіб, хворих на венеричну хворобу (ст. 45);
• Порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (ст. 45¹);
• Умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою (ст. 46) тощо.

З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, з березня місяця 2020 року на усій території України встановлено карантин.

Відповідно до ст.44-3КУпАП за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, -тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особи, винні у порушенні положень Закону України "Про екстрену медичну допомогу", у порядку, встановленому законом, несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну або цивільно-правову відповідальність за:

• ненадання без поважних причин на місці події домедичної допомоги або необґрунтовану відмову у її наданні;
• ненадання без поважних причин на місці події необхідної медичної допомоги або необґрунтовану відмову у її наданні;
• ненадання без поважних причин наявного транспортного засобу для безоплатного перевезення людини, яка перебуває у невідкладному стані, до найближчого до місця події відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги або необґрунтовану відмову у здійсненні такого перевезення;
• несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги або створення перешкод у її наданні;
• невиконання без поважних причин розпоряджень оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф або бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги щодо надання необхідної невідкладної медичної допомоги пацієнту, який перебуває у невідкладному стані, що загрожує життю такого пацієнта;
• необґрунтовану відмову у передачі та прийнятті викликів екстреної медичної допомоги.

Див. також

• Нормативне врегулювання питань проведення щеплень в Україні
• Адміністративна відповідальність за порушення карантину