Притягнення перевізників до відповідальності

Нормативна база

• Конституція України
• Цивільний кодекс України (ЦК України)
• Господарський кодекс України
• Закон України "Про автомобільний транспорт"
• Закон України "Про транспорт"
• Закон України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"
• Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363

Загальні положення про договір перевезення

Перевезення - один із видів підприємницької діяльності, яка не супроводжується створенням яких-небудь предметів матеріального світу. Основний економічний ефект, який сторони одержують у результаті транспортної діяльності, - це переміщення вантажів, пасажирів, багажу й пошти.

Види транспорту: транспорт загального користування (залізничний, морський, автомобільний, повітряний, річковий (внутрішній - водний), місцевий електротранспорт, у тому числі метрополітен; промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний та шляхи сполучення загального користування. Усі вони тісно взаємопов'язані і становлять єдину транспортну систему країни (стаття 21 Закону України "Про транспорт").

У главі 64 ЦК України міститься перелік низки договорів, що опосередковують відносини з перевезення вантажів, пасажирів, багажу й пошти. Серед них такі: перевезення вантажу (стаття 909 ЦК України); перевезення пасажирів і багажу (стаття 910 ЦК України); чартеру (фрахтування) - стаття 912 ЦК України тощо.

Відповідальність за порушення зобов'язання за договорами перевезення

Відповідальність за порушення зобов'язання за договорами перевезення регулюються такими нормативно-правовими актами :

• Цивільним кодексом України, а саме главою 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" та главою 64 "Перевезення";
• Господарським кодексом України, а саме главою 32 "Правове регулювання перевезення вантажів";
• Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363;
• Законом України "Про автомобільний транспорт";
• Законом України "Про транспорт".

Стаття 920 Цивільного кодексу України вказує на те, що в разі порушення зобов'язань, передбачених договором перевезення, сторони несуть відповідальність, яку визначено за їх домовленістю, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України, іншими законами або транспортними кодексами. Отже, сторонам надано можливість самостійно визначити в договорі відповідальність за невиконання зобов'язань, якщо це не суперечить законодавству.

Відповідальність за порушення умов договору перевезення може бути у вигляді штрафу або пені.

Варто зазначити, що в деяких договорах передбачається, що винна сторона за порушення зобов'язання має сплатити і штраф, і пеню, однак це суперечить статті 61 Конституції України, оскільки штраф і пеня є різновидами одного виду юридичної відповідальності, а згідно з вищевказаною статтею Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Також відповідно до законодавства зі сторони, яка порушила зобов'язання, можуть бути стягнуті збитки, спричинені невиконанням або неналежним виконанням договору. Це може бути упущена вигода або ж відшкодування вартості товару, який зіпсувався або був пошкоджений внаслідок неналежних дій винної сторони.

Однак варто пам'ятати, що для стягнення збитків необхідно обґрунтувати їх розмір відповідними документами. Це можуть бути документи, якими підтверджується вартість пошкоджених або зіпсованих товарів, договори на їх перепродаж тощо.

Підстави притягнення перевізника до відповідальності:

• ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу. Перевізник зобов'язаний надати транспортний засіб для виконання своїх зобов'язань (частина перша статті 921 ЦК України). Якщо ж транспортний засіб надано не було, то перевізник притягатиметься до відповідальності, яку зазначено в договорі. Найчастіше в таких випадках передбачається сплата штрафу і відшкодування збитків за упущену вигоду, та в разі якщо мали перевозитись товари, які швидко псуються, – відшкодовується вартість таких товарів;
• порушення строку перевезення. У такому випадку так само прописується штраф (неустойка) та відшкодування всіх завданих збитків (стаття 923 Цивільного кодексу України, стаття 313 Господарського кодексу України);
• перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу (стаття 924 Цивільного кодексу України, стаття 314 Господарського кодексу України). Варто зазначити, що перевізник звільняється від відповідальності в тому випадку, якщо доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися не з його вини. Пошкодженням вантажу не з вини перевізника вважаються випадки, коли перевізнику попередньо не повідомили про особливості перевезення певного виду вантажу (крихкий вантаж, вантаж, який має перевозитися в закритих контейнерах тощо). Також перевізник звільняється від відповідальності, якщо товар неправильно запакував замовник чи вантажовідправник.

Однак варто пам'ятати, що в усіх випадках перевізник також не притягатиметься до відповідальності, якщо буде доведено, що невиконання ним своїх зобов'язань зумовлено обставинами непереборної сили (форс-мажор), які не залежали від волі перевізника.

Порядок притягнення перевізника до відповідальності

Перевізник несе відповідальність за прострочення прийняття вантажу до перевезення, за прострочення його доставки, втрату або нестачу вантажу при перевезенні і за його пошкодження боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора перевізник відповідає за виконання договірних умов на загальних підставах. Для того щоб стягнути заборгованість з перевізника, спочатку необхідно надіслати йому претензію про відшкодування завданих збитків, сплату неустойки.

У разі відмови перевізника в задоволенні претензії або ж взагалі її ігнорування замовник може звертатись до суду, обґрунтувавши свою позицію відповідними документами: договором перевезення, документами, що підтверджують вартість вантажу, збитки від порушення договору перевізником тощо.

Після набрання рішенням законної сили позивачу видається виконавчий лист, який пред'являється до відповідної державної виконавчої служби або ж до приватного виконавця. Часто буває, що виконавці не можуть нічого вдіяти, оскільки на рахунках фірми перевізника відсутні кошти. Аби запобігти таким ситуаціям, необхідно ретельно перевіряти перевізників перед укладенням договору: переглянути державні реєстри щодо наявності судових справ, діючих виконавчих проваджень, перевірити інформацію щодо розміру статутного фонду, дізнатись інформацію про засновників.

Див. також

• Договір перевезення вантажу
• Договір перевезення пасажира та багажу
• Договір перевезення повітряним транспортом (авіаперевезення), квиток
• Порядок отримання ліцензії на перевезення пасажирів
• Умови перевезення пасажирів у громадському, залізничному транспорті та таксі в період карантину