Легалізація свердловини на воду

Нормативна база

• Конституція України
• Кодекс України про надра
• Водний кодекс України
• Порядок державного обліку артезіанських свердловин, облаштування їх засобами вимірювання об'єму видобутих підземних вод, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2012 року № 963
• Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови" від 13 березня 2002 року № 321
• Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04 квітня 2016 року № 145/84 "Про затвердження форми паспорта артезіанської свердловини"

Навіщо потрібна легалізація свердловини

Артезіанська свердловина - інженерна водозабірна споруда, яка є вертикальною гірничою виробкою з невеликим розміром поперечного перерізу, що призначена для забору підземних вод з різних водоносних горизонтів.

Під легалізацією свердловин мається на увазі проведення комплексу різних заходів. Вони припускають:

• монтаж лічильників на воду;
• монтаж кранів для відбору проб для хімічного і бактеріологічного дослідження складу ресурсу;
• підготовку спеціальних дозволів;
• проектування свердловини;
• оформлення спец водокористування.

Під час обстеження визначається не тільки тип конструкції і місце розміщення об'єкта. Обов'язково обстежується і зона санітарної охорони, наявність вигрібних ям, інших можливих джерел забруднення ресурсу.

Документи, необхідні для легальної експлуатації свердловин

Згідно з положеннями Водного кодексу України споживачі можуть використовувати воду різними способами. При загальному водокористуванні мова йде про приватні об’єкти, які використовують природні води для забезпечення потреб в чистій воді для господарства і пиття. При спеціалізованому водокористуванні, крім побутових потреб, ресурс служить і для покриття виробничих процесів. Забір води в цьому випадку проводиться з використанням технічних засобів. Споживання більш 300 м3 на добу зобов’язує отримати дозвіл на користування надрами. Процедура його узгодження і умови детально викладені в Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 321 (далі - Порядок № 321) (винятком є ​​суб’єкти господарювання, які використовують мінеральні джерела для розливу бутильованої води).

Таким чином, організації, які отримують воду з надр землі, відносяться до первинних водоспоживачам. Вони повинні мати дозвільні документи на здійснення цієї діяльності. Процедура отримання є безкоштовною і детально описана в Порядку № 321.

Згідно з положеннями Кодексу України про надра для установки свердловин і підйому підземних вод з глибини більше 20 метрів необхідно оформити дозвіл, що дозволяє використовувати природні ресурси.

Важливо пам’ятати! Обов’язковому ліцензуванню підлягає діяльність, пов’язана централізованою подачею води (або її відведенням).

Крім дозволу на спеціальне водокористування, організації, що має на своєму балансі свердловину, необхідно отримати Паспорт. Це офіційний документ, форма якого визначена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04 квітня 2016 року № 145/84.

Додатково потрібно мати:

• державний акт на землю (на якій розташовано технічна споруда);
• проектні документи і технічний проект;
• норми водоспоживання та ін.

Свердловина, яка знаходиться на балансі підприємства, також повинна бути занесена до державного реєстру (згідно з п. 2, 3 Порядку державного обліку артезіанських свердловин, облаштування їх засобами вимірювання об'єму видобутих підземних вод, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2012 року № 963). Якщо вона буде служити для подачі питної води, необхідно отримати погодження в органах СЕС.

Які типи підлягають реєстрації

Свердловини – це складні технічні споруди, призначені для забору води з надр. Вони можуть розташовуватися у приватника на дачній ділянці або покривати потреби промислових об’єктів. Від гідрогеологічних та санітарних умов району залежить конструкція споруд, їх місце розташування та особливості проектної документації.

Розрізняють:

• горизонтальні водозабори. Ця технологія використовується при глибині залягання підземних вод не більше 5-8 м. Для такого типу характерна невелика потужність водоносного пласта;
• вертикальні водозабори. Такий тип водозабірних споруд характерний для водоносних горизонтів, які перебувають на великих глибинах (від 10 м. і нижче). Це свердловини, які дозволяють отримувати воду з напірних і безнапірних пластів;
• каптажні колодязі. Цей спосіб використовується, якщо джерела підземних вод близько розташовуються до поверхні землі або виходять з неї у вигляді джерел. Для збільшення площі водозабору використовують спеціальне обладнання та розчищають джерело, створюючи якісь «камери» або колодязі для накопичення і подальшого забору води.

Вертикальні водозабори найчастіше представлені свердловинами, трубчастими і шахтними колодязями. Це найбільш популярні водозабірні споруди, які дозволяють дістати воду з глибин. Залежно від обсягу споживання, на одній ділянці з приватним будинком може розташовуватися одна свердловина. А відразу кілька, об’єднаних в єдину мережу водозабору, зустрічаються на території деяких виробничих підприємств.

Важливо! Роботи з проектування та будівництва водозабірних споруд можуть виконуватися виключно співробітниками організацій, що мають відповідні дозволи та ліцензії.

Основні етапи легалізації свердловин

Щоб мати право використовувати водні природні ресурси, необхідно оформити свердловину на воду відповідно до вимог чинного законодавства. Це стосується землевласників всіх форм власності.

Важливо! Без отримання дозволів на паркан воду можуть добувати приватні користувачі і організації за умови, що глибина свердловини не більше 20 м. Такі технічні споруди не потрібно реєструвати.

Якщо свердловина пробурена нижче цього рівня, її необхідно узаконити в держструктурах. Цю процедуру умовно можна розділити на кілька етапів:

• Розробка проекту на буріння.
• Отримання дозволу на проведення робіт (за потреби).
• Будівництво свердловини.
• Установка лічильників, які фіксують водоспоживання, фільтрів і кранів.
• Узгодження паспорта на водозабірних споруд.
• Занесення свердловини до реєстру.
• Отримання дозвільної документації на водокористування.

При спорудженні свердловини необхідно звертати увагу на наявність і розміри зони санітарної охорони (ЗСО). На прилеглій території не повинні перебувати сторонні споруди, очисні споруди, вигрібні ями, септики і інші потенційно небезпечні джерела забруднення.

ЗСО слід передбачати для забезпечення санітарно-епідеміологічної безпеки та охорони від випадкового або навмисного забруднення поверхневих чи підземних джерел і водопровідних споруд системи централізованого питного водопостачання (незалежно від форми власності або відомчої підпорядкованості), а також прилеглих до них територій

Див. також

• Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами
• Спори з питань користування надрами. Відповідальність за порушення законодавства про надра
• Права та обов'язки користувачів надр