Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського

Нормативна база

• Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)
• Кримінальний кодекс України

Загальна інформація

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення тих же дій щодо члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Слово "непокора", як зазначає законодавець, означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження.

Відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського, а також вчинення тих же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку передбачено статтею 185 КУпАП.

Зміст правопорушення:

• Правопорушення полягає у свідомому невиконанні законних вимог поліцейського.
• Законність вимоги означає, що вона має бути видана в межах повноважень поліцейського та відповідно до законодавства.
• Злісність непокори може проявлятися у:
  • тривалому ігноруванні законних вимог.
  • відмові у грубій, зухвалій формі.
  • повторному невиконанні законних вимог.

Склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 185 КУпАП

Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку. Склад даного адміністративного правопорушення є формальним, що мається на увазі, воно вважається закінченим з моменту вчинення.

Водночас стаття 185 КУпАП містить два різні склади адміністративного правопорушення:

- перший склад передбачає "злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків". Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред'являються у процесі виконання ним службових обов'язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку;

- другий склад адміністративного правопорушення полягає у "вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їхнього участю в охороні громадського порядку". Отже, законність вимог зазначених посадових осіб пов'язана лише "з їх участю в охороні громадського порядку".

Кваліфікуючою ознакою цього адміністративного правопорушення визначають спосіб його вчинення – злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок

Суб'єктивна сторона даного адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Суб'єкт вказаного правопорушення загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку.

Варто також розрізняти поняття непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця та опору представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві.

Критерій розмежування опору і непокори наступний: при опорі мають місце активні дії, спрямовані безпосередньо на поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця. Непокора ж - це відмова від виконання законних вимог згаданих осіб. Вона не тягне за собою кримінальної відповідальності, крім випадків невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, передбачених статтею 351 Кримінального кодексу України (перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради).

Відповідальність за вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського, а також вчинення тих же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку

Порушення статті 185 КУпАП тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді:

1. громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин;
2. адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб;
3. виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку;
4. накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Проблемні питання застосування статті 185 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків

Так, стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Оскільки адміністративні стягнення за злісну непокору накладають лише суди, то провадження у таких справах є звичайним. Воно передбачає складання протоколу про адміністративне правопорушення. До правопорушника можуть застосувати доставлення, адміністративне затримання, а також інші заходи забезпечення провадження у справі.

Практика притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 185 КУпАП виявила багато недоліків та деякі зловживання з боку працівників Національної поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення на які, на жаль, не завжди належним чином реагують суди.

Траплялися випадки, коли внаслідок незаконних вимог поліцейських фактично за відсутності у діяннях осіб складу адміністративних правопорушень протоколи складалися необґрунтовано, чим порушувалися конституційні права та свободи осіб. Натомість місцевими судами на підставі цих матеріалів виносилися необґрунтовані постанови, що тягло їх скасування.

Обов’язково потрібно знати, що у протоколі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП обов’язково зазначаються:

• дата і місце його складення,
• посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
• відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення);
• місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
• нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
• прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
• пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
• інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Отже, якщо особа вважає себе не винною, обов’язково повинна написати в протоколі, що вину свою не визнає, зазначити свідків, що можуть підтвердити відсутність правопорушення (можливо, найголовніше в таких справах), вказати, що потребує допомоги адвоката при розгляді справи в суді.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), про що робиться відмітка у протоколі. Вимагайте, щоб правоохоронці обов’язково роз’яснили передбачені права.

Так, дане правопорушення обов’язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського. Вимоги поліцейського та їх розпорядження — акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, — мають бути законодавчо обґрунтовані. В протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції. На жаль, в багатьох випадках, у протоколі вказується, що особа «вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського(-их)», при цьому в чому полягали ці вимоги, в протоколі не вказується, що є підставою для закриття провадження по справі, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 271 КУпАП при розгляді справи в суді, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення може користуватись участю адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Якщо особа, тобто адміністративний правопорушник, є суб’єктом права на безоплатну вторинну правничу допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної правничої допомоги.

У разі, коли суд приймає рішення про застосування адмін арешту, потрібно знати, що вказану постанову можна і треба оскаржити до апеляційного суду. Варто наголосити, щоб апеляційний розгляд дійсно мав сенс, необхідно в суді першої інстанції заявляти відповідні клопотання, вказувати на порушення закону при складанні протоколу та прийнятті рішення та інше.

Судова практика

Аналіз судової практики за правопорушенням "Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського" (стаття185 КУпАП) показує, що суди при розгляді таких справ звертають особливу увагу на такі аспекти:

1. Законність вимоги поліцейського:

• Суди ретельно перевіряють, чи була вимога поліцейського законною, тобто виданою в межах його повноважень та відповідно до законодавства.
• Якщо вимога поліцейського визнається незаконною, то дії особи, яка її не виконала, не можуть кваліфікуватися як злісна непокора.
• Особливу увагу суди приділяють наявність доказів того, що поліцейський пояснив особі підстави та зміст своїх вимог.
• Суди також звертають увагу на обставини справи, зокрема на те, чи було в особи достатньо часу для виконання вимоги, чи були її дії зумовлені об'єктивними причинами.

2. Злісність непокори:

• Суди оцінюють, чи була непокора дійсно злісною, тобто умисною, наполегливою та вираженою у формі відмови від виконання неодноразово повторених законних вимог або у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до поліцейського.
• Факти, що свідчать про злісність непокори:
  • тривале ігнорування законних вимог;
  • відмова у грубій, зухвалій формі;
  • повторне невиконання законних вимог.
• Судова практика показує, що для кваліфікації дій особи як злісної непокори недостатньо лише факту невиконання вимоги поліцейського. Необхідно довести, що особа свідомо та умисно ігнорувала законні вимоги.

3. Докази:

• Суди ретельно досліджують докази, надані сторонами, зокрема:
  • протокол про адміністративне правопорушення;
  • пояснення поліцейського та особи, яка притягається до відповідальності;
  • відео- та аудіозаписи;
  • показання свідків.
• Важливим є наявність доказів, які підтверджують факт законності вимоги поліцейського та злісність непокори.

4. Індивідуалізація відповідальності:

• Суди при призначенні адміністративного стягнення враховують характер правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
• Суди можуть застосовувати різні види адміністративних стягнень, передбачені ст. 185 КУпАП, залежно від конкретних обставин справи.

Приклади судової практики:

Постанова Макарівського районного суду Київської області від 27 серпня 2019 року у справі № 370/2327/19

Постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2020 року у справі № 359/11771/19

Постанова Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2024 року у справі № 703/1616/24