Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база:

Що таке злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця?

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Слово "непокора", як зазначає законодавець, означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження.

Варто також розрізняти поняття непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця та опору представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві.

Критерій розмежування опору і непокори наступний: при опорі мають місце активні дії, спрямовані безпосередньо на поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця. Непокора ж - це відмова від виконання законних вимог згаданих осіб. Вона не тягне за собою кримінальної відповідальності, крім випадків невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, передбачених ст. 351 (перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради) Кримінального кодексу України.

Склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП

Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Суб'єкт вказаного правопорушення загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку.

Варто нагадати, що відповідно до ст. 185 Кодексу про адміністративні правопорушення (злісна непокора), таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов’язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Саме це тлумачення є визнаним і сьогодні. Так, на нього посилається Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011.

Відповідальність за вчинення злісної непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця

Порушення ст. 185 Кодексу про адміністративні правопорушення тягне за собою відповідальність у вигляді:

  1. громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин;
  2. адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб;
  3. виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку;
  4. накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Проблемні питання застосування ст. 185 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків

Так, стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Практика притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП виявила багато недоліків та деякі зловживання з боку працівників Національної поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення на які нажаль не завжди належним чином реагують суди.

Траплялися випадки, коли внаслідок незаконних вимог поліцейських фактично за відсутності у діяннях осіб складу адміністративних правопорушень протоколи складалися необґрунтовано, чим порушувалися конституційні права та свободи осіб. Натомість місцевими судами на підставі цих матеріалів виносилися необґрунтовані постанови, що тягло їх скасування.
Обов’язково потрібно знати, що у протоколі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 185 КупАП, крім іншого, обов’язково зазначаються:

  • дата і місце його складення,
  • посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
  • відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення);
  • місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
  • нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
  • прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
  • пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
  • інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Отже, якщо особа вважає себе не винною, обов’язково повинна написати в протоколі, що вину свою не визнає, зазначити свідків, що можуть підтвердити відсутність правопорушення (можливо, найголовніше в таких справах), вказати, що потребує допомоги адвоката при розгляді справи в суді.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), про що робиться відмітка у протоколі. Вимагайте, щоб правоохоронці обов’язково роз’яснили передбачені права.

Так, дане правопорушення обов’язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського, саме законної. Вимоги поліцейського та їх розпорядження — акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, — мають бути законодавчо обґрунтовані. В протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції. Нажаль, в багатьох випадках, в протоколі вказується, що особа «вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського (-их)», при цьому в чому полягали ці вимоги, в протоколі не вказується, що є підставою для закриття провадження по справі, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При розгляді справи в суді, по можливості, скористатися послугами адвоката. В іншому разі доводити суду самостійно про безпідставність звинувачень, вимагати допитати свідків як тих, які давали свідчення проти вас, так і тих, які свідчитимуть на вашу користь. Просити суд закрити справу за відсутністю складу правопорушення.

У разі, коли суд приймає рішення про застосування адмін арешту, потрібно знати, що вказану постанову можна і треба оскаржити до апеляційного суду. Варто наголосити, щоб апеляційний розгляд дійсно мав сенс, необхідно в суді першої інстанції заявляти відповідні клопотання, вказувати на порушення закону при складанні протоколу та прийнятті рішення та інше.