Порядок організації медичної допомоги хворим на ВІЛ/СНІД: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
м (Стаття актуальна та не підлягає редагуванню.)
 
Рядок 14: Рядок 14:


== Діагностика ВІЛ/СНІДу ==
== Діагностика ВІЛ/СНІДу ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей" № 740/1030/4154/321/614а, затвердженого 23.11.2007 року], клінічний діагноз ВІЛ-інфекції встановлюється амбулаторно або в стаціонарі на підставі виявлення антитіл до ВІЛ при лабораторному обстеженні (ІФА, імунний блот тощо) чи виявлення антигенів ВІЛ, чи позитивних результатів вірусологічного дослідження на наявність ВІЛ з урахуванням відповідних епідеміологічних та клінічних даних.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей" № 740/1030/4154/321/614а, затвердженого 23.11.2007 року], клінічний діагноз ВІЛ-інфекції встановлюється амбулаторно або в стаціонарі на підставі виявлення антитіл до ВІЛ при лабораторному обстеженні (ІФА, імунний блот тощо) чи виявлення антигенів ВІЛ, чи позитивних результатів вірусологічного дослідження на наявність ВІЛ з урахуванням відповідних епідеміологічних та клінічних даних.


== Заклади в яких можна отримати медичну допомогу ВІЛ-інфікованим ==
== Заклади в яких можна отримати медичну допомогу ВІЛ-інфікованим ==
Рядок 28: Рядок 28:
Медичні огляди, лабораторні та інструментальні обстеження, консультування пацієнтів здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0551282-10#n15 Клінічного протоколу антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 липня 2010 року № 551]. Періодичність та обсяги медичних оглядів залежать від стадії ВІЛ-інфекції та від темпів прогресування захворювання:  
Медичні огляди, лабораторні та інструментальні обстеження, консультування пацієнтів здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0551282-10#n15 Клінічного протоколу антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 липня 2010 року № 551]. Періодичність та обсяги медичних оглядів залежать від стадії ВІЛ-інфекції та від темпів прогресування захворювання:  


1) планові медичні огляди та обов’язкові лабораторні обстеження проводяться не рідше одного разу на 6 місяців; у випадках наявності ознак прогресування ВІЛ-інфекції - не рідше одного разу на 3 місяці та залежно від клінічної ситуації;  
1) планові медичні огляди та обов’язкові лабораторні обстеження проводяться '''не рідше одного разу на 6 місяців'''; у випадках наявності ознак прогресування ВІЛ-інфекції - '''не рідше одного разу на 3 місяці та залежно від клінічної ситуації''';  


2) додаткові лабораторні обстеження, інструментальні обстеження та консультації інших відповідних спеціалістів проводяться за наявності медичних показань.  
2) додаткові лабораторні обстеження, інструментальні обстеження та консультації інших відповідних спеціалістів '''проводяться за наявності медичних показань'''.  
=== Отримання медичної допомоги у випадку, якщо ВІЛ-інфікована особа не має постійного місця проживання ===
=== Отримання медичної допомоги у випадку, якщо ВІЛ-інфікована особа не має постійного місця проживання ===
Відповідно до п. 5. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0662-12#Text Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 030-5/о «Контрольна карта диспансерного нагляду за ВІЛ-інфікованою особою», затвердженої Наказом  МОЗ України від 21.03.2012  № 182]  у пункті 5 розділу «Інформація про пацієнта» вказується місце фактичного проживання ВІЛ-інфікованої особи. Якщо ВІЛ-інфікована особа не має постійного місця проживання, вказується місце її реєстрації або вказується: «без постійного місця проживання».
Відповідно до п. 5. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0662-12#Text Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 030-5/о «Контрольна карта диспансерного нагляду за ВІЛ-інфікованою особою», затвердженої Наказом  МОЗ України від 21.03.2012  № 182]  у пункті 5 розділу «Інформація про пацієнта» вказується місце фактичного проживання ВІЛ-інфікованої особи. Якщо ВІЛ-інфікована особа не має постійного місця проживання, вказується місце її реєстрації або вказується: «без постійного місця проживання».

Поточна версія на 12:35, 12 листопада 2024

Нормативна база

Право на медичну допомогу особам з ВІЛ/СНІД

Медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.

Якісна медична допомога ВІЛ-інфікованим пацієнтам і хворим на СНІД - пріоритетний напрям державної політики України у сфері охорони здоров'я. Саме тому, кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Діагностика ВІЛ/СНІДу

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей" № 740/1030/4154/321/614а, затвердженого 23.11.2007 року, клінічний діагноз ВІЛ-інфекції встановлюється амбулаторно або в стаціонарі на підставі виявлення антитіл до ВІЛ при лабораторному обстеженні (ІФА, імунний блот тощо) чи виявлення антигенів ВІЛ, чи позитивних результатів вірусологічного дослідження на наявність ВІЛ з урахуванням відповідних епідеміологічних та клінічних даних.

Заклади в яких можна отримати медичну допомогу ВІЛ-інфікованим

Так, відповідно до п. 1.4. Порядку надання медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД, затвердженого наказом МОЗ України від 10.07.2013 року № 585, спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога людям, які живуть з ВІЛ-інфекцією/СНІД, надається закладами охорони здоров'я, що пройшли державну акредитацію в установленому законодавством порядку та відповідають вимогам, визначеним Стандартами акредитації закладів охорони здоров’я, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 березня 2011 року № 142, а саме:

  1. Центрами (відділеннями) з профілактики та боротьби зі СНІДом;
  2. Закладах охорони здоров'я, у складі яких функціонують кабінети «Довіра» або кабінети інфекційних захворювань;
  3. Інфекційними лікарнями;
  4. Багатопрофільними лікарнями;
  5. Клінікою Державної установи «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» (за згодою);
  6. Протитуберкульозними диспансерами, туберкульозними лікарнями, територіальними медичними об’єднаннями, які надають спеціалізовану медичну допомогу хворим на поєднану патологію ВІЛ/ТБ.

Проходження огляду

Медичні огляди, лабораторні та інструментальні обстеження, консультування пацієнтів здійснюються відповідно до Клінічного протоколу антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 липня 2010 року № 551. Періодичність та обсяги медичних оглядів залежать від стадії ВІЛ-інфекції та від темпів прогресування захворювання:

1) планові медичні огляди та обов’язкові лабораторні обстеження проводяться не рідше одного разу на 6 місяців; у випадках наявності ознак прогресування ВІЛ-інфекції - не рідше одного разу на 3 місяці та залежно від клінічної ситуації;

2) додаткові лабораторні обстеження, інструментальні обстеження та консультації інших відповідних спеціалістів проводяться за наявності медичних показань.

Отримання медичної допомоги у випадку, якщо ВІЛ-інфікована особа не має постійного місця проживання

Відповідно до п. 5. Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 030-5/о «Контрольна карта диспансерного нагляду за ВІЛ-інфікованою особою», затвердженої Наказом МОЗ України від 21.03.2012 № 182 у пункті 5 розділу «Інформація про пацієнта» вказується місце фактичного проживання ВІЛ-інфікованої особи. Якщо ВІЛ-інфікована особа не має постійного місця проживання, вказується місце її реєстрації або вказується: «без постійного місця проживання».

Якщо ВІЛ-інфікована особа не має постійного місця проживання або місця реєстрації, то вказуються найменування та місцезнаходження закладу охорони здоров’я, у якому пацієнт має перебувати під диспансерним наглядом. Тобто,

ВІЛ-позитивні громадяни України мають право отримувати медичні послуги в центрах СНІДУ або на «кабінетах Довіри» за місцем фактичного проживання, без реєстрації місця проживання.

Відповідно до п. 3.6. Порядку організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД, затвердженого наказом МОЗ України від 10.07.2013 року № 585, видача антиретровірусних препаратів пацієнту здійснюється відповідно до вимог клінічних протоколів антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції з розрахунку на 1 місяць лікування, а при високій прихильності до лікування – з розрахунку на 3 місяці лікування.

Для забезпечення процесу безперервного АРТ при зміні місця медичного нагляду лікарські засоби видаються пацієнту з розрахунку на 3 місяці лікування.