Сексуальне насильство

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України
• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"

Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану! Про алгоритм дій постраждалої особи у випадку вчинення щодо неї кримінальних правопорушень проти статевої свободи в умовах воєнного стану детальніше в консультації: Дії осіб, які постраждали від сексуального насильства під час війни. Буклет «Допомога людям, які пережили сексуальне насильство» (розроблено та випущено системою надання безоплатної правничої допомоги спільно з БФ «Сильні»).

Елементи складу злочину

Сексуальне насильство — злочин, який полягає у вчиненні будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (стаття 153 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
11.01.2019 набрали чинності зміни до КК України, які уточнюють кваліфікацію кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (розділ IV) в більш реалістичному контексті. Раніше термін «зґвалтування» розумівся з медико-біологічної точки зору як вагінальний секс між чоловіком та жінкою, а все інше – задоволення статевої пристрасті неприроднім способом. Як наслідок, суб‘єктом цього злочину майже завжди були чоловіки і доволі нечасто – жінки (але у формі співучасті, наприклад організатори). Це викликало безліч проблем в частині кваліфікації, розслідування, експертиз тощо. Такий категоріальний апарат у питанні кваліфікації не відповідав вимогам часу і дозволяв уникати відповідальності ґвалтівникам.

Тому, з 11 січня 2019 року зґвалтуванням є будь-який секс (проникнення вагінальне, анальне, оральне), якщо на це немає добровільної згоди особи (її не треба нотаріально посвідчувати, це робиться в будь-який спосіб, часто невербальний) (стаття 152 КК України). Якщо сексу не було, тобто проникнення в тіло особи, це може бути кваліфіковане як сексуальне насильство без згоди особи. Відрізняє цей злочин від зґвалтування лише спосіб задоволення статевої потреби — неприродний, не фізіологічний акт.

Основний безпосередній об'єкт злочину - статева свобода чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх. Під статевою свободою слід розуміти право повнолітньої і психічно нормальної особи самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сфері статевого спілкування будь-якого примусу. Статева недоторканість - це абсолютна заборона вступати у природні статеві контакти з особою, яка в силу певних обставин не є носієм статевої свободи, всупереч її справжньому волевиявленню.

Потерпілим від злочину є особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 14 років, залежно від характеру вчинюваних дій. Так, наприклад, при мужолозтві - це чоловік, при лесбіянстві - жінка, а в інших випадках можуть бути як жінка, так і чоловік. Співвиконавцем цього злочину може бути будь-яка особа незалежно від виду дії сексуального характеру. Потерпілою від цього злочину може бути й особа, яка перебуває з винним в офіційно зареєстрованому або фактичному шлюбі. Якщо особа, яка не досягла 16-річного віку, добровільно бере участь у задоволенні неприродним способом статевої пристрасті чоловіка або жінки, то дії винного можуть кваліфікуватись за ст.156 КК України за ст.156 КК України(розбещення неповнолітніх) або ст. 155 КК України (Статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, якщо вчинені повнолітньою особою). Задоволення статевої пристрасті неприродним способом відносно малолітньої чи малолітнього завжди кваліфікується за ч. 4 ст. 152 КК України. Оскільки дитина віком до 14-ти років не розуміє значення таких дій і не може чинити їм опір, то всілякі сексуальні дії відносно неї утворюють зґвалтування з використанням винним безпорадного стану потерпілого.

Об’єктивна сторона злочину насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом може бути у вигляді: 1) неприродного зв’язку чоловіка із жінкою (зносини per os або per anum); 2) мужолозтва, тобто педерастії чи інших випадків чоловічого гомосексуалізму (наприклад, орогенітального контакту чоловіка з чоловіком - per os); 3) лесбіянства, тобто зносин жінки з жінкою; 4) інших дій, спрямованих на задоволення статевої пристрасті (наприклад, примушування потерпілої особи до мастурбації penis’a). Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом виключає природний статевий акт.

Зазначені статеві зв’язки чи інші дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, мають супроводжуватися фізичним насильством або погрозою його застосування, або використанням безпорадного стану потерпілої особи. Отже, суспільно небезпечне діяння, що скоюється винною особою, складається принаймні із двох дій (складене діяння). Перша - обов’язкова для об’єктивної сторони злочину дія сексуального характеру - це задоволення статевої пристрасті неприродним способом; друга - до-поміжна, але необхідна для вчинення першої - фізичне або психічне насильство або використання безпорадного стану потерпілої особи (можливі випадки поєднання цих дій, коли, наприклад, винна особа від погроз переходить до фізичного насильства).

Добровільна згода особи на здійснення з нею дій сексуального характеру, описаних у ст. 153 КК України, виключає кримінальну відповідальність. Однак, якщо таку добровільну згоду дала потерпіла особа, яка не досягла 16 років, особі, яка вже досягла такого віку, вчинене кваліфікується за ст. 156 КК України.

За конструкцією об’єктивної сторони склад цього злочину формальний, а тому злочин вважається закінченим з моменту початку здійснення певних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Тому лише застосування, наприклад, фізичного насильства, спрямованого на задоволення статевої пристрасті, за відсутності початку здійснення дій сексуального характеру з причин, що не залежали від волі винної особи, треба кваліфікувати як незакінчений замах на вчинення злочину (ч. 3 ст. 15 та відповідна частина ст. 153 КК України).

Суб'єктом злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. При цьому стать безпосереднього виконавця злочину має бути протилежна статі потерпілої особи. Співвиконавцем злочину - учасником групового зґвалтування може бути особа, яка фізіологічне неспроможна вчинити природний статевий акт, а також особа однакової статі з потерпілим.

Стосовно неповнолітнього та малолітнього віку потерпілої особи й особливо тяжких наслідків психічне ставлення винного може бути і необережним. Кваліфікуючі ознаки, пов'язані з віком потерпілої особи, інкримінуються винному не лише тоді, коли він знав або допускав, що вчинює насильницький статевий акт з неповнолітньою чи малолітньою особою, а й у тому разі, коли він міг і повинен це передбачити.

Суб'єктивна сторона здійснюється з прямим умислом та з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Мотиви вчинення злочину не обов’язково повинні мати сексуальну мотивацію. Злочин може бути вчинений із помсти чи із хуліганських спонукань. Тому мотиви, як і віддалені цілі (наприклад, таким чином примусити потерпілу особу дати згоду на подальші добровільні природні статеві зв’язки), не є ознаками складу злочину.

Куди звертатися у разі скоєння злочину

У разі скоєння злочину згідно ст. 153 КК України сексуального насильства або якщо про вчинення неправомірних дій стало відомо з якихось інших джерел/ чи якщо громадянин не був свідком, але знає і/або має факти вчинення неправомірної дії необхідно звернутися до відділу поліції за підсудністю (місцю) скоєння злочину:

• зателефонувавши на номер екстреної служби поліції "102", та у разі необхідності на екстрений номер служби скорої допомоги "103"

АБО

• з`явитися особисто та написати відповідну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення за ст. 153 КК України

До моменту прибуття співробітників поліції необхідно:

• залишатися на місці скоєння злочину;
• не чіпати нічого руками (не викидати/переставляти/прибирати/знищувати речі), так як це може завадити в подальшому слідству;
• зберегти одяг, інші речі, які були задіяні при скоєнні злочину, тощо - все що може бути визнано слідством речовими доказами по кримінальній справі;

Психологічні моменти

Якщо Ви стали свідком злочину:

• намагайтеся знаходиться поруч с потерпілою особою, заспокоїти, не залишати одну;
• рекомендується розмовляти з потерпілою особою спокійним тоном голосу, навіть у разі, якщо потерпілий/потерпіла нічого не відповідає, так як знаходиться у стресовому стані;
• не потрібно випитувати насильно будь-яку інформацію про скривдника, обставини справи, тощо;
• все що потрібно бути поруч, не виявляти до потерпілого неприязнь, неповагу чи казати образливі речі;
• треба пам'ятати, що особа стосовно, якої було здійснено насильницькі дії замикається від стороннього світу, її заповнює у середині сором, страх, паніка, думки про своє майбутнє, думка інших людей про нього/неї, людський осуд, тощо;
• важливо, щоб потерпіла особа відчувала від близьких людей - любов, розуміння, підтримку.

Набуття статусу потерпілого

Відповідно до ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Допит потерпілої

Допит потерпілої (лого) має важливе значення, оскільки їй відомі важливі подробиці вчиненого щодо неї сексуального насильства, можливо, дані про особу ґвалтівника. Допит проводять негайно після порушення кримінальної справи. При допиті з'ясовуються всі важливі істотні обставини, які матимуть значення.
Якщо потерпілій відома особа, яка вчинила злочин, з’ясовується все, що стосується характеру взаємин між нею та підозрюваним (чи не було підстав у підозрюваного вважати, що опір потерпілої був удаваним).

Розшук та затримання злочинця

Розшук та затримання злочинця належать до оперативних дій (іноді по «гарячих слідах»). У цих випадках допомога потерпілого (лої) дуже важлива слідству, так як саме потерпілий може охарактеризувати зовнішність злочинця. У розшуку та затриманні злочинця беруть участь працівники карного розшуку. Слідчий може дати доручення працівникам органів дізнання, яке є обов’язковим для виконання. Як правило, у такому дорученні вказується, що саме необхідно зробити, визначаються строки виконання.

Огляд місця події

Огляд місця події, як правило, проводиться з участю потерпілої (лого). Особливу увагу при цьому приділяють виявленню та опису місця сексуального насильства, його розташуванню у напрямі до дороги, житлових будинків тощо. Оцінюють, чи збігається обстановка на місці події з отриманими раніше показаннями або поясненнями заявника, виявляють сліди, що вказують на сексуальне насильство, або речі, що належать злочинцю чи потерпілій(лому) (окуляри, ґудзики, хусточка тощо).
У процесі огляду звертають увагу на можливість наявності на одязі, взутті та тілі насильника ґрунтових забруднень та рослинних часток, беруть їх проби для експертних досліджень. Пошук мікрочасток проводять під час огляду місця події (важливо дотримуватися заходів, що запобігають їх втраті, а також забезпечити, щоб ніхто з учасників огляду не зміг залишити на місці події побічних мікрочасток або слідів).

Обшук та виїмка

При затриманні підозрюваного проводяться такі види обшуку:
а) обшук особи;
б) обшук за місцем проживання;
в) обшук за місцем роботи. Мета обшуку — відшукати предмети, що були у підозрюваного в момент зґвалтування або раніше належали потерпілій. Проводиться обшук при неухильному дотриманні вимог закону.
До виїмки звертаються, як правило, на початку розслідування. Ця слідча дія проводиться у всіх випадках порушення кримінальної справи за фактом зґвалтування, оскільки на одязі потерпілої та підозрюваного майже завжди залишаються сліди насильства (плями крові, сперми та ін.), які пізніше використовуються як докази. Вилучається той одяг, який був на потерпілій та підозрюваному в момент події.

Огляд одягу

Важливі предмети одягу висушуються (тільки не на сонці чи біля відкритого вогню). Для його дослідження застосовують ультрафіолетові освітлювачі (наприклад, УФО-4). Для огляду запрошуються поняті (не менше двох), а в необхідних випадках — спеціалісти. Старанно оглядають внутрішній та зовнішній бік, кишені, манжети, застібки, шви. Навіть якщо при огляді не виявлено нічого істотного, але є підстави вважати, що одяг з чимось контактував, його слід упакувати та відправити на експертизу. Для цього одяг розкладають на папері, перекладають папером та згортають. Мікрочастки вилучають окремо, щоб при транспортуванні вони не були втрачені або пошкоджені.

Судово-медична експертиза статевих злочинів

Після проведення необхідних дій співробітниками поліції на місці злочину, наступним важливим кроком у справі є підготовка та направлення до суду слідчим клопотань про призначення судово-медичної експертизи, для виявлення даних про статеві зносини, які мали місце, а також встановлення тілесних ушкоджень, що вказують на насильницьке вчинення статевого акту.
З її допомогою визначають:
а) наявність факту статевих зносин та
б) наслідки сексуального насильства (зараження венеричною хворобою, вагітність, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень).
Якщо потерпіла (лий) внаслідок зґвалтування одержала тяжкі тілесні ушкодження і госпіталізована, то судово-медична експертиза проводиться в лікарні. У разі, коли місцеві умови не дозволяють своєчасно провести судово-медичну експертизу, звертаються до освідування.
Згідно зі ст. 241 КПК України освідування може бути проведено для виявлення на тілі, одязі, в якому особа перебуває, слідів кримінального правопорушення та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. За наявності відповідних даних підозрюваний також підлягає освідуванню або направляється на судово-медичну експертизу.
Під час розслідування зґвалтувань досить часто призначається експертиза матеріалів, речовин та виробів з них, що дозволяють отримувати цінні докази для виявлення злочинців. Як правило, це мікрочастки, що залишаються на місці події, на злочинцеві та потерпілій або на їх одязі.
Судово-біологічна експертиза може бути призначена у разі необхідності дослідити одяг потерпілої або підозрюваного для виявлення групової належності плям крові, слини та інших виділень людського організму.
Судово-психологічна експертиза призначається для вирішення питань, що стосуються психологічної характеристики особи потерпілої та насильника, особливо якщо вони неповнолітні.

Винесення постанови слідчого про підозру особі

Слідчий виносить відповідну постанову, у відповідності до статті 276-279 КПК України , повідомляє про підозру особу, або особу, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. З цього самого моменту особа набуває статусу "підозрюваний".

Допит підозрюваного

Допит підозрюваного належить до першочергових слідчих дій. Однак при розслідуванні зґвалтувань проводять його після допиту потерпілої з використанням тих даних, які вона повідомила. Мета допиту — встановлення не тільки причетності підозрюваного до даного злочину, а й з’ясування його стосунків з потерпілою, обставин та мотивів вчинення зґвалтування.
На початку допиту підозрюваному повідомляється у вчиненні якого злочину він підозрюється та роз’яснюються його права. Далі пропонується дати показання про обставини вчинення злочину, а також про інші відомі йому обставини справи.

Перевірка показань на місці

Під час такої перевірки пояснення потерпілої або обвинуваченого зіставляють з раніше отриманими від них свідченнями, а також з фактичною обстановкою місця злочину. Таким шляхом виявляють суперечності в показаннях, нові речові докази (наприклад, дрібні предмети, що належали потерпілій або підозрюваному). Перевірка показань на місці важлива й тим, що вона сприяє пожвавленню асоціативних зв’язків, особа одержує можливість повніше і точніше згадати та відтворити окремі обставини події. Крім того, при розслідуванні зґвалтування виникає необхідність у пред’явленні для впізнання (потерпілій, свідкам або підозрюваному) осіб або предметів.

Кваліфікуючі ознаки злочину

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його;

1. повторно;
2. групою осіб;
3. особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачений ст.ст. 152 або 154 КК України;
4. щодо неповнолітнього або неповнолітньої (ч. 3 ст. 153 КК України),
5. вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах
6. щодо особи у зв'язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов'язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності

Обвинувальний акт

Після проведених усіх необхідних дій, слідчий складає та погоджує з прокурором обвинувальний акт, з яким ознайомлюють під підпис підозрювану особу та направляють матеріали кримінальної справи до суду. Саме з цього моменту обвинуваченим (підсудний) у порядку, передбаченому статтею 291 КПК України набуває свого статусу "обвинувачений".

Судовий розгляд справи

Наступним кроком є розгляд кримінальної справи у суді І інстанції. Всіх учасників процесу викликають на розгляд справи у судове засідання, на поштову адресу направляються повістки про виклик до суду, з зазначенням дати, часу, місця розгляду справи, тощо.
Розгляд кримінальних справ про сексуальне насильство допускається в закритому судовому засіданні за мотивованою постановою судді чи ухвалою суду.
Під час судового розгляду потерпіла особа, свідки, обвинувачений, які допитувалися слідчим на досудовому розслідуванні, допитуються судом. Саме показання усіх сторін по справі, які надаються у судовому засіданні, речові докази, висновки судових експертиз, обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання суд бере до уваги при винесенні вироку.

Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність за скоєння насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом визначена статтею 153 Кримінальним кодексом України, а саме:

Частина-1. Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) - карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

Частина-2. Сексуальне насильство, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152, 154, 155 цього Кодексу, або вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв'язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов'язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років

Частина-3. Сексуальне насильство, вчинене групою осіб, або сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до семи років.

Частина-4.Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років

Частина-5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, що спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Частина - 6. Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 152, статтею 155 або частиною другою статті 156 цього Кодексу, - караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі.

Моральна шкода

Потерпіла особа, законний представник потерпілої особи має право в досудовому, судовому розгляді справи подати в рамках кримінального провадження позовну заяву про стягнення з винної особи моральної шкоди.
Судовий збір у рамках розгляду кримінальної справи - не сплачується!
У разі, якщо позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не були озвучені по кримінальній справі, потерпіла особа законний представник потерпілої особи мають право звернутися до суду у рамках цивільного провадження з вищевказаним позовом.
Однак при цьому заявник повинен оплатити судовий збір.

Судова практика

• Постанова Верховного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 756/8251/19 щодо обвинувачення у вчиненні злочинів сексуального характеру, не пов`язаних з проникненням в тіло іншої людини передбачених ст. 153 ч. 1, ст. 153 ч. 2 КК України.  
• Постанова Верховного суду від 19 липня 2023 року у справі № 696/1163/21, щодо обвинувачення у вчиненні злочинів,  передбачених частинами 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 КК України щодо насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років.
• Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2018 року у справі № 577/4436/16-к, щодо обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою ст. 185, частиною другою ст. 156 та частиною третьою ст. 153 КК України, вчинене щодо малолітнього.
• Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 7 лютого 2018 року у справі № 164/2507/17, щодо вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 153 КК України.
• Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2017 року у справі № 361/7455/17, щодо вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.153 КК України, вчинене щодо повнолітньої жінки.
• Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2017 року у cправі № 682/3376/15-к, (ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 122 КК України).

Корисні посилання

• Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України
• Криміналістика, за ред. В. Ю. Шепітька. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 728 с.