Авторське право

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Кримінальний кодекс України
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів
• Закон України "Про авторське право i суміжні права"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 "Про затвердження Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав"
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжніх прав"

Поняття "авторське право"

Авторське право є інститутом цивільного права і ключовою галуззю права інтелектуальної власності; воно призначене захищати зовнішню форму вираження об'єкта (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їхнє «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі.

Авторські права — це набір суб'єктивних виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні та фінансові блага від результатів своєї творчої діяльності.

Авторське право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва й науки. Авторське право встановлює сприятливі правові умови для творчої діяльності, забезпечує доступність результатів цієї діяльності всьому суспільстві. Воно визначає і забезпечує широкий захист особистих немайнових і майнових прав авторів

Суб'єкти авторського права

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства) (ч. 1 ст. 435 ЦКУ).

Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (ч. 2 ст. 435 ЦКУ).

Автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір (ст. 1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).

Автором може бути тільки фізична особа. Автором вважається особа, зазначена на оригіналі або примірнику твору. Якщо дійсним автором твору є особа, яка не зазначена на оригіналі або примірнику твору, вона повинна доказати своє авторство. Це так звана презумпція авторства. Для визнання особи автором не має значення його вік або стан дієздатності.

Суб'єктом авторського права можуть бути фізичні або юридичні особи, до яких перейшли майнові права на твір на підставі договору або закону:

• спадкоємці: у спадщину можуть перейти тільки майнові права, особисті немайнові права у спадщину не переходять.
• роботодавець(замовник): майнові права на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору(замовлення), належать працівникові, який створив цей твір, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, або замовнику, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Особа, яка отримує майнові права на твір за договором, також є суб'єктом авторського права.

Співавторство

Співавторство — це спільна творча діяльність щодо створення спільного твору двох або кількох авторів (співавторів).

Співавторство може виникати за наявності письмової або усної угоди про сумісну співпрацю над створенням твору.

Співавтори є первісними суб'єктами авторського права.

Не є співавторством надання автору твору будь-якої технічної допомоги. Також не є співавтором особа, що брала участь, навіть творчу, у створенні ідеї або концепції твору, оскільки ідеї є змістом твору й авторським правом не охороняються.

Cпівавторство може бути:

• нероздільним

• роздільним.

Нероздільним вважається таке співавторство, за якого неможливо виділити частину твору, що створена конкретним співавтором. Зміна або вилучення частини такого твору неминуче призведе до зміни інших частин твору, або до неможливості використовувати твір взагалі.

Наприклад, якщо вилучити із підручника, що написаний декількома співавторами, деяких глав, такий підручник перестане бути цільним твором, а в деяких випадках його просто не можна буде використовувати.

За роздільного співавторства у тієї чи іншої частини твору, що створений співавторами, існує конкретний автор. Роздільне співавторство існує тільки тому, що співавтори своєю угодою вирішили об'єднати частини твору, та використовувати їх разом.

Наприклад, поєднання музики та слів призводить до появи нового твору — пісні, що заснована на роздільному співавторстві. Літературний твір із ілюстраціями також є прикладом роздільного співавторського твору.

Юридичні наслідки співавторства

При нероздільному співавторстві майнові права на спільний твір належать усім співавторам спільно і здійснюються за згодою між ними, жоден із співавторів не має права без достатніх підстав відмовити іншим співавторам у наданні дозволу на опублікування, на переробку такого твору (ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).

При роздільному співавторстві кожен співавтор має право здійснювати майнові права щодо створеної ним частини твору, за умови що такі дії не завдаватимуть шкоди звичайному використанню такого твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси відповідних суб’єктів авторського права (ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).

Це означає, що автор частини твору, що створений співавторами, може самостійно надавати дозвіл іншим особам на використовування своєї частини твору. Так, наприклад, автор музики пісні може давати дозвіл третім особам на використання музики без слів або музики з іншими словами без згоди автору слів цієї пісні. Ця практика знайшла широке відображення в рекламі товарів та послуг.

Часто між фізичними особами, що працюють над твором, укладається угода про створення спільного твору. Така угода не має правового змісту при визначенні права авторства на створений твір. Річ у тому, що право авторства визначається не договором (угодою), а фактом творчої участі осіб, що підписали угоду, у створенні твору. Створення складених творів (збірок) не є співавторством, бо складений твір об'єднує ряд самостійних творів, авторські права на котрі належать їх авторам. Праця редактора у більшості випадків не виходить за межі службових зобов'язань і не може бути визнана співавторством. Річ у тому, що праця редактора напрямлена тільки на покращення твору автора. Автор самостійно вирішує, чи погодитися йому із думкою редактора, чи ні.

Винагорода за використання твору, створеного у співавторстві, у тому числі справедлива винагорода, передбачена 3 ст 12 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», розподіляється між співавторами рівними частками, якщо інше не встановлено договором між ними або законом (ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).

У разі порушення авторського права на твір, створений у співавторстві, кожен співавтор має право звернутися з вимогою про його захист, у тому числі в судовому порядку (ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).

Спадкування

Питання про спадкування авторських прав на твір, створений у співавторстві, не урегульоване законом. Якщо у вмерлого співавтора є спадкоємці, то майновими правами на твір, що створений у співавторстві, будуть розпоряджатися наступники співавтора та решта співавторів сумісно. Однак не вирішено питання про належність майнових прав того з померлих співавторів, що не має спадкоємців. Це питання особливо важливе під час виплати авторської винагороди співавторам, що залишились живими, бо не зрозуміло, що відбувається з долею винагороди вмерлого співавтора. Чи повинні долі співавторів збільшуватись за рахунок долі вмерлого співавтора? На цей час відповіді на це питання немає.

Об'єкти авторського права

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» об’єктами авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки, зокрема:

1. літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі;
2. виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3. музичні твори з текстом і без тексту;
4. драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, музично-світлові шоу, циркові вистави, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
5. театральні постановки, сценічні переробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки нематеріальної культурної спадщини, придатні для сценічного показу;
6. аудіовізуальні твори;
7. тексти перекладів для озвучення (у тому числі дублювання), субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами;
8. твори образотворчого мистецтва;
9. фотографічні твори;
10. твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, художня ковка, ювелірні вироби тощо;
11. твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень;
12. твори художнього дизайну;
13. похідні твори;
14. збірки творів, збірки обробок нематеріальної культурної спадщини, енциклопедії та антології, збірки звичайних даних, інші складені твори, за умови що вони є результатом творчої діяльності за добором або упорядкуванням змісту;
15. ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, будівництва та інших сфер діяльності;
16. комп’ютерні програми;
17. бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
18. інші твори.

Не охороняються авторським правом, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»:

1. повідомлення про новини або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;
2. вираження народної творчості (фольклор);
3. акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
4. державні символи, державні нагороди; державні знаки, емблеми, символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань України, затверджені органами державної влади; символіка територіальних громад України, затверджена відповідними органами місцевого самоврядування;
5. грошові знаки;
6. розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis);
7. абревіатури;
8. фотографії, що не мають ознак оригінальності (не є фотографічними творами).

Комплекс авторських прав

Основним положенням авторського права є монопольне право автора на обнародування твору — дію, завдяки якій твір уперше стає доступним для публіки. За життя автора ніхто, крім самого автора, не вправі вирішувати, чи буде випущено у світ його твір, а якщо буде, то коли і яким чином.

В основі систематизації комплексу прав, які охоплюється поняттям «авторське право», лежить їхній поділ на майнові та немайнові. Ці два види прав відрізняються один від одного тим, що майнові права автор може передати третій особі, а немайнові права автора є його невід'ємними правами — і тому не можуть бути передані будь-кому іншому. Строк чинності немайнових прав не обмежується, строк чинності майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством.

Немайнові авторські права

В Україні особисті немайнові права автора можуть належати виключно фізичній особі і визначаються ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

До особистих немайнових прав автора належать:

1. право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо;
2. право забороняти під час будь-якого використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом;
3. право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору;
4. право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора;
5. право надати назву твору або залишити його без назви;
6. право присвятити твір особі (особам), події або даті.

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

Майнові авторські права

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»  суб’єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.

Способами використання твору є:

1. відтворення;
2. включення до складеного твору;
3. включення до іншого твору, крім складеного твору;
4. розповсюдження примірників твору;
5. імпорт примірників твору;
6. здавання в найм або в позичку примірників твору;
7. публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки;
8. переклад;
9. переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору.

Цей перелік не є вичерпним.

Майнові права на твір може бути передано (відчужено) іншій особі на підставі закону чи правочину:

• повністю (на всі способи використання твору на території всіх держав світу);
• частково (на окремі способи використання твору на території всіх держав світу або на окремі способи використання твору на території окремих держав світу, або на всі способи використання твору на території окремих держав світу).

Особа, до якої перейшли майнові права на твір у повному складі або частково, є суб’єктом авторського права у межах набутих прав.

Строк дії авторського права

Відповідно, до ст. 31 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»  авторське право на твір є чинним з моменту створення твору.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через 70 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора.

Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через 70 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком, в якому твір було оприлюднено.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір, створений у співавторстві, спливає через 70 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком смерті останнього співавтора.

Закінчення строку чинності майнових прав на твір означає перехід твору у суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без сплати винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора (ст. 32 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» ).

Межі авторського права

Авторське право забороняє не будь-яке використання твору. Статті 22—28 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» передбачають низку випадків, у яких використання твору дозволяється без необхідності отримання дозволу автора, перелік яких є вичерпним.

Загальні випадки вільного використання творів визначені в ст. 22 ЗУ «Про авторське право і суміжні права».

Без дозволу суб’єктів авторського права, безоплатно та без зазначення імені автора і джерела запозичення допускається:

1. відтворення твору у зв’язку з демонструванням, налаштуванням або ремонтом обладнання, перевірку функціонування якого неможливо здійснити без використання творів, за умови що таке відтворення та його обсяг відповідають визначеній меті;
2. відтворення твору у вигляді макета, креслення або плану будівлі чи іншої капітальної споруди з метою реконструкції таких будівлі чи іншої капітальної споруди, за умови що таке відтворення та його обсяг відповідають визначеній меті;
3. відтворення творів для забезпечення судового, адміністративного, кримінального провадження, нормотворчої діяльності органів законодавчої, виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, вчинення нотаріальних дій, забезпечення громадської безпеки в обсязі, що відповідає поставленій меті;
4. публічне виконання музичних творів під час офіційних церемоній, організованих органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування, релігійних церемоній, а також поховання в обсязі, що відповідає характеру таких церемоній.

Без дозволу суб’єктів авторського права і безоплатно, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1. використання цитат, включаючи їх переклад з інших мов, з правомірно опублікованих творів, у тому числі статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо це зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору (повідомлення), до якого цитати включаються, із семантичним та/або графічним виділенням меж цитати;
2. відтворення, у тому числі в електронній (цифровій) формі, інтерактивне надання доступу до правомірно опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів, творів образотворчого мистецтва, фотографічних творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій у виданнях, програмах організацій мовлення, звукозаписах чи відеозаписах для забезпечення та реалізації освітнього процесу або з метою наукових досліджень, якщо такі дії не мають самостійного економічного значення, в обсязі, що відповідає визначеній меті, за умови, що: 1)обсяг такого використання відповідає визначеній меті; 2)використання творів здійснюється суб’єктами освітньої або наукової діяльності у місцях, де цими суб’єктами здійснюється освітня або наукова діяльність, або через захищене електронне (цифрове) середовище, до якого забезпечується доступ виключно здобувачам освіти та педагогічним, науково-педагогічним працівникам навчального закладу або працівникам наукової установи;
3. репрографічне відтворення творів, що здійснюється суб’єктами освітньої діяльності для навчальних занять правомірно оприлюднених статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, що: 1)обсяг такого відтворення відповідає меті, визначеній навчальними заняттями; 2)відтворення твору не має систематичного характеру;
4. відтворення в електронній (цифровій) формі, інтерактивне надання доступу до правомірно оприлюднених статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів як ілюстрацій для дистанційного навчання, за умови застосування заходів щодо захисту матеріалів дистанційного навчання від незаконного доступу до них;
5. відтворення та розповсюдження у пресі, доведення до загального відома попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань у випадках, коли право на таке відтворення, розповсюдження, доведення до загального відома публіки спеціально не заборонено автором;
6. доведення до загального відома публіки творів, побачених або почутих під час перебігу поточних подій з метою висвітлення таких подій,  в обсязі, що відповідає інформаційній меті;
7. відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, крім використання таких каталогів з комерційною метою;
8. відтворення та доведення до загального відома публіки публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів в обсязі, що відповідає визначеній меті;
9. використання правомірно оприлюднених літературних, художніх, музичних та інших творів для створення на їх основі: 1)попурі - складеного твору, який є результатом творчого підбору та розташування коротких уривків інших правомірно оприлюднених музичних чи аудіовізуальних творів без завдавання шкоди їх охороні, внаслідок чого виникає цілісний об’єкт, частини якого об’єднані творчим задумом автора цього твору; 2)твір у жанрі пародії - твір, що за своїм змістом має комічний, сатиричний характер по відношенню до подій, осіб або до правомірно оприлюдненого твору, його частини, створений у тому числі у результаті творчої переробки такого твору або його частини, та викликає асоціації з подіями, особами, твором або його частиною; 3) твір у жанрі карикатури - твір образотворчого мистецтва, що за своїм змістом має комічний, сатиричний характер або спрямовується на висміювання певних осіб або подій, або може бути творчою переробкою іншого правомірно оприлюдненого твору, у тому числі персонажу твору або імені персонажу твору;
10. створення зображень творів архітектури та образотворчого мистецтва, що постійно розташовані у доступних для громадськості місцях, та подальше використання таких об’єктів, за умови що такі дії не мають самостійного економічного значення;
11. адаптація аудіовізуальних творів шляхом аудіодискрипції (тифлокоментування);
12. відтворення в Державному реєстрі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державному реєстрі договорів, що стосуються права автора на твір;
13. записування твору в цілях короткострокового користування, здійснюваного організацією мовлення власними засобами та для власних програм організацій мовлення, стосовно якого вона одержала право на публічне сповіщення. При цьому організація мовлення зобов’язана знищити такий запис твору протягом 30 календарних днів після його здійснення, якщо більш тривалий строк письмово не погоджено з суб’єктом авторського права чи не встановлено законом. Такий запис може бути збережено в державних архівних установах у зв’язку з його виключно документальним характером;
14. виготовлення копій творів, що зроблені із законного джерела з метою пошуку тексту і даних, включених до наукових публікацій або пов’язаних  з ними, для дослідницьких цілей. Це положення застосовується за умови, що використання творів не було прямо заборонено суб’єктами авторського права відповідним чином, зокрема за допомогою засобів, придатних для зчитування комп’ютером з цифрового контенту, що є доступним у мережі Інтернет.

Також без дозволу суб’єктів авторського права та безоплатно (ст. 23-28 ЗУ «Про авторське право і суміжні права») допускається:

• вільне використання твору в інтересах особи з обмеженими можливостями сприйняття друкованої інформації через інвалідність;
• вільне використання твору бібліотеками, музеями  з відкритим доступом для відвідувачів, архівами або організаціями із збереження фондів аудіо-, відеозаписів;
• вільне використання комп’ютерних програм;
• вільне використання баз даних;
• вільне тимчасове відтворення творів;
• вільне відтворення творів в особистих цілях.

Порушення та захист авторського права, відповідальність

Під захистом авторських прав слід розуміти передбачені законом заходи із їх визнання, припинення їх порушення, застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності. Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
Особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності за наступні порушення:

• незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом (ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення);
• порушення умов і правил, що визначають порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет (ст. 164-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення);
• наведення завідомо недостовірної інформації у заявах про припинення авторського права і (або) суміжних прав, вчинених з використанням мережі Інтернет (ст. 164-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Порушення авторських та суміжних прав, а саме незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їхнє незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі передбачає кримінальну відповідальність (ст. 176 Кримінального кодексу України).

Крім того, суб'єкти авторського права мають право звернутися до суду з позовною заявою про стягнення компенсації, відшкодування збитків та стягнення доходу.

Форми захисту авторського права

Існують дві форми захисту авторського права, а саме — юрисдикційна та неюрисдикційна.

• Юрисдикційна форма захисту — це діяльність уповноважених державних органів по захисту порушених чи оспорюваних суб'єктивних авторських прав. Її суть виражається в тому, що особа, права та законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистом до державного органу, що уповноважений здійснити відповідні заходи для відновлення порушеного права і зупинення правопорушення. В рамках юрисдикційного захисту виділяють також загальний та спеціальний порядок захисту порушених прав. За загальним правилом захист авторських прав здійснюється в судовому порядку. Основна маса цивільно-правових спорів з питань авторського права розглядається судами. Спеціальним порядком захисту авторських прав треба визнати адміністративний порядок їх захисту, він застосовується у вигляді винятку з загального правила в адміністративному порядку, тобто способом захисту є скарга у відповідний державний орган подана особою, права та законні інтереси якої порушені.
• Неюрисдикційна форма захисту — передбачає дії юридичних і фізичних осіб із захисту своїх авторських прав на твір, які здійснюються ними самостійно без звертань в державні або інші компетентні органи. При цьому маються на увазі лише законні способи захисту, наприклад сповіщення порушника про існування авторських прав і пропозицію вирішити спір шляхом переговорів.

Вибір форми захисту прав (юрисдикційна чи не юрисдикційна) та конкретного способу захисту з урахуванням усіх обставин справи залежать як від змісту суб'єктивного права, що підлягає захисту, так і від ступеня небезпеки такого порушення.

Види порушень авторського права, що є підставами для його захисту

Ст. 53 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» визначено, що підставамии для захисту особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є будь-яке порушення, невизнання або оспорювання таких прав, а також створення загрози порушення таких прав.

Порушенням особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав, відповідно до ч. 2 ст. 53 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»,  є, зокрема:

1. плагіат - це опублікування твору або його частини у незмінному або видозміненому вигляді, включаючи опублікування перекладу іншомовного твору або його частини, під іменем особи, яка не є автором цього твору;
2. використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, якщо такі дії не підпадають під передбачені цим Законом випадки вільного використання об’єктів авторського права або об’єктів суміжних прав, без дозволу суб’єкта таких прав, у тому числі: 1)піратство у сфері авторського права і суміжних прав - відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження піратських примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне використання програм організації мовлення, камкординг, а також Інтернет-піратство, тобто незаконне використання об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав із застосуванням мережі Інтернет; 2)ввезення на митну територію України без дозволу суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, записів передач організації мовлення; 3)камкординг - фіксування аудіовізуального твору під час публічного демонстрування аудіовізуального твору в кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах особами, які перебувають у тому самому приміщенні, у якому відбувається таке публічне демонстрування, для будь-яких цілей без дозволу суб’єктів авторського права або суб’єктів суміжних прав, об’єкти яких складають аудіовізуальний твір;
3. використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, якщо такі дії не підпадають під передбачені цим Законом випадки вільного використання об’єктів авторського права або об’єктів суміжних прав, з дозволу суб’єкта таких прав, але з порушенням умов, на яких такий дозвіл було надано (перевищення передбаченого договором тиражу, використання об’єкта способом, не передбаченим договором, порушення умов публічної ліцензії тощо);
4. зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди суб’єкту авторського права або суб’єкту суміжних прав;
5. будь-які дії з недозволеного обходу технологічного засобу захисту об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, у тому числі кардшейрінг, а також виготовлення, реклама, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу (кардшейрінг - це забезпечення у будь-якій формі та в будь-який спосіб доступу до програми організації мовлення, доступ до якої обмежено суб’єктом авторського права або суб’єктом суміжних прав шляхом застосування технологічних засобів захисту (абонентська карта, код тощо) або в інший спосіб, в обхід таких форм захисту, внаслідок чого така програма організацій мовлення може бути сприйнята публікою);
6. підроблення, зміна чи вилучення інформації про управління правами (інформації, що ідентифікує об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об’єкт авторське право та/або суміжні права, або інформації про умови використання об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до копії об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав або вміщений у нього чи з’являється у зв’язку з його повідомленням до загального відома), зокрема в електронній (цифровій) формі, без дозволу відповідного суб’єкта авторського права або суб’єкта суміжних прав;
7. імпорт, розповсюдження примірників об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів майнових прав на ці об’єкти вилучено чи у яких змінено інформацію про управління правами, зокрема в електронній (цифровій) формі;
8. управління веб-сайтом, який шляхом індексації метаданих твору або об’єкта суміжних прав та наданням пошукової системи, дозволяє користувачам цього веб-сайту знаходити та поширювати твір або об’єкт суміжних прав у межах однорангової мережі без дотримання майнових прав суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав.

Діями, що створюють загрозу порушення особистих немайнових та майнових авторських і суміжних прав, відповідно до ч. 3 ст. 53 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», є, зокрема:

1. розповсюдження, ввезення на митну територію України технічних пристроїв, обладнання, що включає комп’ютерну програму та надає доступ користувачам до об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав без дозволу відповідних суб’єктів авторського права або суб’єктів суміжних прав (у тому числі коли комп’ютерна програма, застосунки та додатки до неї, технології або технічні пристрої використовують сигнали інших Інтернет-ресурсів);
2. налаштування комп’ютерної програми, застосунків, додатків до них, технологій, технічних пристроїв, які надають доступ до об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав без дозволу відповідних суб’єктів авторського права або суб’єктів суміжних прав таких об’єктів (у тому числі коли комп’ютерна програма, застосунки та додатки до неї, технології або технічні пристрої використовують сигнали інших Інтернет-ресурсів);
3. надання інструкцій щодо налаштування комп’ютерної програми, застосунків та додатків до неї, технологій, технічних пристроїв для отримання доступу до об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав без дозволу відповідних суб’єктів авторського права або суб’єктів суміжних прав таких об’єктів у будь-якій формі з метою отримання винагороди від надання таких інструкцій.

Докладніше про відповідальність за порушення авторського права

Судова практика щодо захисту авторських прав

Правова позиція	Рішення суду
Продаж без дозволу правовласника продукції, на упаковці якої відтворено зображення головних персонажів творів, порушує майнові авторські права на ці твори та є підставою для стягнення відповідної компенсації.	Постанова Вищого господарського суду України від 12 грудня 2017 року у справі № 918/30/17
У разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права. При цьому організація, пред`явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб`єктів авторського та (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб`єкт авторського права та (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.	Постанова Верховного Суду від 17 вересня 2019 року № 910/15963/18
Отримання дозволу на використання суміжних прав не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення авторських прав, оскільки при публічному виконанні музики в публічному закладі за допомогою будь-яких пристроїв і процесів має місце одночасне використання декількох об’єктів прав, у цьому випадку, зокрема: об’єктів авторського права – музичних творів з текстом (ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»); об’єктів суміжних прав – виконань музичних творів, фонограм із записом виконань музичних творів (ст. 35 зазначеного Закону). При цьому авторські права не можуть «поглинатися» суміжними правами, як і суміжні права не «поглинаються» авторськими правами. Правомірне використання об’єктів суміжних прав не звільняє користувача від обов’язку врегулювати з автором чи з іншим суб’єктом авторського права питання використання об’єктів авторських прав шляхом отримання відповідної згоди, сплати винагороди за використання саме об’єктів авторського права.	Постанова Верховного суду від 30 квітня 2020 року у справі № 921/441/18
Сам факт надання автором своїх неопублікованих творів третій особі для ознайомлення не свідчить про вчинення автором дій, спрямованих на розпорядження авторськими майновими правами на цей твір, оскільки сам факт відкриття доступу до файлів, що містять у собі фотографічні твори, або надання фотографічних творів на електронному носії третій особі не є дозволом на використання об’єктів авторського права.	Постанова Верховного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 755/22219/14

Див. також

• Договір про передання майнових прав інтелектуальної власності
• Реєстрація авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір
• Право інтелектуальної власності
• Суміжні права