Порушення зобов'язання.Відповідальність: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
(Створена сторінка: == Нормативна база == # [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України.] # [http://hra.court.gov.ua/su...)
 
 
(Не показані 15 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України.]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://hra.court.gov.ua/sud2090/inf_court/generalization/civil7/ Узагальнення судової практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві судами Харківської області.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
== Порушення зобов’язання (неналежне виконання). ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"]
Згідно зі ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.<br />
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України № 64/2022] , в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6094 розділ] "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 (в редакції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#n12 Закону № 3450-IX від 08.11.2023]) такого змісту:
* У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3107 статтею 625] цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані '''включно з 24 лютого 2022 року''' за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).


Стаття 526 ЦК встановлює загальні вимоги щодо виконання зобов’язання: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.<br />
* У період дії воєнного стану в Україні, введеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022], затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX], '''перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.'''
|}
== Порушення зобов'язання (неналежне виконання) ==
'''Порушення зобов'язання''' - невиконання зобов'язання ''(нездійснення боржником жодної з передбачених у зобов'язанні дій)'' або виконання з порушенням умов, визначених його змістом ''(неналежне виконання - часткове невиконання будь-якого обов'язку за зобов'язанням або виконання, що не відповідає тим або іншим умовам зобов'язання)'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3045 ст. 610 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)]).


Отже, зобов’язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
Так, наприклад, постачальник вважається таким, що порушив зобов’язання як тоді, коли він взагалі не поставив передбачений договором товар, так і тоді, коли він хоча і поставив товар, але нижчої ніж обумовлена договором якості, або з простроченням, або не в обумовлене договором місце тощо.
Так, наприклад, постачальник вважається таким, що порушив зобов’язання як тоді, коли він взагалі не поставив передбачений договором товар, так і тоді, коли він хоча і поставив товар, але нижчої ніж обумовлена договором якості, або з простроченням, або не в обумовлене договором місце тощо.<br />


Оскільки зобов’язальне правовідношення є відносним і його учасники є завжди чітко визначеними (див. ст. 510 ЦК), порушником зобов’язання у більшості випадків є одна з його сторін. Третя особа (тобто особа, яка не є учасником зобов’язання) може бути його порушником лише у випадку, коли на неї покладено виконання зобов’язання в цілому або в частині (див. ст. 618 ЦК).<br />
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог— відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2696 ч. 1 ст. 526 ЦК України]).
== Правові наслідки порушення зобов’язання. ==
 
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
Виконання зобов’язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов’язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов’язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2696 ч.2 ст. 526 ЦК України]).
== Прострочення зобов'язання ==
'''Прострочення''' - невиконання зобов'язання однією із сторін (кредитором чи боржником) у певний строк.
=== Прострочення боржника ===
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він ''не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк'', встановлений договором або законом.
 
'''''Наслідки прострочення для боржника:''''' <br />→ відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення;<br />→ відмова кредитора від прийняття виконання і вимога відшкодувати збитки, якщо внаслідок прострочення зобов'язання втратило для кредитора інтерес.
=== Прострочення кредитора ===
Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він ''відмовився прийняти належне виконання'', запропоноване боржником, або ''не вчинив дій'', що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, а також у разі ''відмови кредитора повернути'' борговий документ або видати розписку боржнику (частина четверта статті 545 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
 
'''''Наслідки прострочення для кредитора:''''' <br />→ виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок;<br />→ боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора;<br />→ зменшення розміру збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо порушення сталося <u>з вини</u> кредитора;
== Правові наслідки порушення зобов’язання ==
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3047 стаття 611 ЦК України]), зокрема:
# припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
# припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
# зміна умов зобов’язання;
# зміна умов зобов’язання;
# сплата неустойки;
# сплата неустойки;
# відшкодування збитків та моральної шкоди.
# відшкодування збитків та моральної шкоди.
Слід враховувати, що передбачені цією статтею правові наслідки порушення зобов’язань не є однорідними за своєю правовою природою. Сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди є мірами відповідальності І застосовуються, за загальним правилом, при наявності вини порушника (див. ст. 614 ЦК і коментар до неї). Припинення зобов’язання і зміна його умов не є мірами відповідальності і, отже, застосовуються незалежно від вини порушника зобов’язання.
Сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди є мірами відповідальності і застосовуються, за загальним правилом, при наявності вини порушника.  
Конкретні правові наслідки порушення того чи іншого зобов’язання визначаються ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором.<br />
== Одностороння відмова від зобов'язання ==
 
У випадку порушення зобов'язань однією стороною інша сторона має право <u>частково чи в повному об'ємі</u> відмовитися від зобов'язань, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок цього зобов’язання відповідно стає зміненим або припиняється.  
== Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання. ==
'''Відшкодування збитків''' є універсальною мірою цивільно-право­вої відповідальності, а, отже, найпоширенішим правовим наслідком порушення зобов'язання, який застосовується незалежно від спе­ціального застереження про це у договорі чи законі.<br />
 
Згідно зі ст. 623 ЦК боржник, який порушив зобов'язання, має від­шкодувати кредиторові завдані цим збитки. Поняття та склад збитків розкриваються у ст. 22 ЦК. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'я­зання, доводиться кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення бор­жником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути викона­не, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'яв­лення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.<br />


== Відповідальність за порушення зобов’язання. ==
Крім того, одностороння відмова ''не звільняє'' винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Тому сторона, яка в односторонньому порядку відмовилася від зобов’язання, має право вимагати від другої сторони (в тому числі через суд) сплати штрафних санкцій за порушення своїх зобов'язань, передбачених законом або договором, або нести іншу передбачену відповідальність.
Цивільно-правова відповідальність полягає в застосуванні до порушника санкцій, у результаті чого до останнього наступають несприятливі економічні та правові наслідки.<br />
== Відповідальність за порушення зобов'язання ==
=== Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання ===
Боржник, який порушив зобов'язання, має від­шкодувати кредиторові завдані цим '''збитки''':
# втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
# доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'я­зання, доводиться кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення бор­жником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути викона­не, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'яв­лення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
=== Відповідальність боржника за дії інших осіб ===
Боржник ''відповідає'' за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
=== Відповідальність за невиконання обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками ===
'''''Індивідуально визначена річ''''' - річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1065 (стаття 184 ЦК України]).


Однім з поширених видів цивільно-правової відповідальності у сучасній правозастосовчій судовій практиці є покладення на боржника обов`язку відшкодування завданих ним збитків через накладення грошового зобов`язання.
Якщо боржник не виконав обов'язку передати у власність або в користування індивідуально визначену річ, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.  
Грошове зобов`язання – це зобов`язання по сплаті певної грошової суми, яке повинно припинятися шляхом його належного виконання. Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.<br />


Особливістю застосування ст.625 ЦК України є можливість зобов`язати боржника у разі невиконання ним свого грошового зобов`язання (за договором кредиту, іпотеки, позики тощо) сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Якщо боржник уклав декілька договорів щодо передачі однієї і тієї ж індивідуально визначеної речі кільком особам, але не встиг передати річ жодному з набувачів, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше. Якщо неможливо визначити, право якого кредитора виникло раніше, перевагу має той з кредиторів, який першим подав позов.  
Відсутність вини, як правило, звільняє особу - порушника зобов'язання від відповідальності. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника (ч. 1 ст. 616 ЦК).<br />
=== Субсидіарна відповідальність ===
=== Застосування відповідальності за порушення зобов’язань в судовій практиці: ===
Договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи (стаття 619 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
==== Застосування відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, разом з неустойкою (пенею) яка встановлена іншим законом чи договором. ====
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України у разі порушення стороною договору своїх грошових зобов`язань чинне законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч.3 ст.549 ЦК України), індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст.625 ЦК України). Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:
# застосування виключно у грошових зобов’язаннях;
# можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов’язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);
# обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання;
# триваючий характер: нарахування пені за кожний день прострочення.  


Сучасна вітчизняна юридична наука розрізняє  види неустойки залежно від її співвідношення зі збитками:
'''''Субсидіарна відповідальність''''' - додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках, передбачених законом або договором. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарна відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника (наприклад, відповідно до частини другої статті 1179 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини).
# виключна неустойка, після стягнення якої збитки не відшкодовуються;
# залікова неустойка, після стягнення якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою;
# альтернативна неустойка – за вибором кредитора він може стягнути або неустойку або збитки;
# штрафна неустойка, після стягнення якої збитки відшкодовуються у повному обсязі.
Отже, п.1 ст.624 ЦК України встановлює загальне правило, за яким якщо у разі порушення зобов’язання  встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.
Тобто ЦК України передбачає застосування передусім штрафної неустойки. Водночас п.п.2., 3 ст.624 ЦК України передбачають можливість змінити в договорі це загальне правило і застосувати виключну, залікову або альтернативну неустойку.<br />


У переважній більшості випадків розглянутих позовів судами Харківської області встановлено, що сторони зобов`язань в умовах договору або взагалі не обговорювали можливість застосування ст.625 ЦК України, або не передбачали спеціально знижений % (менше 3%) відшкодування.
Пред'явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках:
Цивільний кодекс України, регулюючи відносини між особами, які не є суб’єктами господарювання, більш суворо підходить до визначення розміру відповідальності порушників зобов’язань, причому саме у випадку, коли розмір цієї відповідальності не визначений у договорі.<br />
# якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову;
# якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу.  
Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.
=== Відповідальність за порушення грошового зобов’язання ===
'''''Грошове зобов'язання''''' – це зобов'язання по сплаті певної грошової суми, яке повинно припинятися шляхом його належного виконання. Стаття 625 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.  


Тому  суди, керуючись змістом ч.2 ст.625 ЦК України стягують з боржників індекс інфляції та проценти.<br />
Особливістю застосування статті 625 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] України є можливість зобов'язати боржника у разі невиконання ним свого грошового зобов'язання (за договором кредиту, іпотеки, позики тощо) сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.


==== Застосування спеціальних (скорочених) у випадку стягнення сум на підставі  ч.2 ст.625 ЦК України ====
Відсутність вини, як правило, звільняє особу - порушника зобов'язання від відповідальності. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
 
==== Одночасне стягнення штрафу та пені за прострочення грошового зобов'язання ====
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до позовних вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в 1 рік. Разом з тим, суди враховують, що вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо основного зобов’язання.<br />
Відповідно до частини першої статті 546, статті 549 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зобов’язання забезпечується, зокрема, [[Засоби забезпечення виконання зобов'язань|неустойкою]], яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання.  


У випадку, якщо неустойкою забезпечується виконання зобов’язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги.
Аналіз судової практики показав, що суди здебільшого приймають рішення про одночасне стягнення штрафу та пені за позовами банківських установ до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Підставами одночасного стягнення є зміст укладених договорів, положеннями яких це прямо передбачено. Такі умови стягнення передбачені у договорах банків ПАТ КБ "Приватбанк", ПАТ КБ "Надра", ПАТ "Раффайзен банк Аваль" тощо.
Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки фактично означає можливість стягнення неустойки за 1 рік, якщо не сплинув строк позовної давності щодо основної вимоги.<br />
{| class="wikitable"
==== Одночасне стягнення штрафу та пені за прострочення грошового зобов’язання ====
|-
Відповідно до ч.1 ст.546, ст..549 ЦК України зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).
|'''Цікаво!''' [http://hra.court.gov.ua/sud2090/inf_court/generalization/civil7/ Узагальнення судової практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві судами Харківської області]
Аналіз судової практики показав, що суди здебільшого приймають рішення про одночасне стягнення штрафу та пені за позовами банківських установ до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Підставами одночасного стягнення є зміст укладених договорів, положеннями яких це прямо передбачено. Такі умови стягнення передбачені у договорах банків ПАТ КБ Приватбанк, ПАТ КБ Надра, ПАТ Раффайзен банк Аваль та ін.
|}
==== Порушення грошового зобов'язання, вчиненого в іноземній валюті ====
Судова практика у виходить з того, що законодавство не суперечить стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором, а позивач просить стягнути суму у валюті. Разом з тим, вказана норма діє лише за умови наявності у банку генеральної ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку.


==== Застосування ч.2 ст.625 ЦК України до грошових зобов’язань, визначених в іноземній валюті ====
При задоволенні позову про стягнення грошових сум суди зазначають в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, у грошовій одиниці України – гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суди у мотивувальній частині рішення наводять розрахунки з переведенням іноземної валюти в національну за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
 
Судова практика у виходить з того, що чинному законодавству не суперечить стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором, а позивач просить стягнути суму у валюті. Разом з тим, вказана норма діє лише за умови наявності у банку генеральної ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку.
При задоволенні позову про стягнення грошових сум суди зазначають в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, у грошовій одиниці України – гривні. У разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суди у мотивувальній частині рішення наводять розрахунки з переведенням іноземної валюти в національну за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Однак, наявні випадки, коли суди виносять рішення про стягнення сум заборгованостей саме в іноземній валюті.
Однак, наявні випадки, коли суди виносять рішення про стягнення сум заборгованостей саме в іноземній валюті.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Порушення зобов'язання]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]] 
 

Поточна версія на 13:26, 19 вересня 2024

Нормативна база

Увага!!! З 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 , в Україні введено режим воєнного стану!

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 (в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023) такого змісту:

  • У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Порушення зобов'язання (неналежне виконання)

Порушення зобов'язання - невиконання зобов'язання (нездійснення боржником жодної з передбачених у зобов'язанні дій) або виконання з порушенням умов, визначених його змістом (неналежне виконання - часткове невиконання будь-якого обов'язку за зобов'язанням або виконання, що не відповідає тим або іншим умовам зобов'язання) (ст. 610 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)).

Так, наприклад, постачальник вважається таким, що порушив зобов’язання як тоді, коли він взагалі не поставив передбачений договором товар, так і тоді, коли він хоча і поставив товар, але нижчої ніж обумовлена договором якості, або з простроченням, або не в обумовлене договором місце тощо.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог— відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Виконання зобов’язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов’язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов’язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. (ч.2 ст. 526 ЦК України).

Прострочення зобов'язання

Прострочення - невиконання зобов'язання однією із сторін (кредитором чи боржником) у певний строк.

Прострочення боржника

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення для боржника:
→ відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення;
→ відмова кредитора від прийняття виконання і вимога відшкодувати збитки, якщо внаслідок прострочення зобов'язання втратило для кредитора інтерес.

Прострочення кредитора

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, а також у разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржнику (частина четверта статті 545 ЦК України).

Наслідки прострочення для кредитора:
→ виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок;
→ боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора;
→ зменшення розміру збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо порушення сталося з вини кредитора;

Правові наслідки порушення зобов’язання

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України), зокрема:

  1. припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
  2. зміна умов зобов’язання;
  3. сплата неустойки;
  4. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди є мірами відповідальності і застосовуються, за загальним правилом, при наявності вини порушника.

Одностороння відмова від зобов'язання

У випадку порушення зобов'язань однією стороною інша сторона має право частково чи в повному об'ємі відмовитися від зобов'язань, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок цього зобов’язання відповідно стає зміненим або припиняється.

Крім того, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Тому сторона, яка в односторонньому порядку відмовилася від зобов’язання, має право вимагати від другої сторони (в тому числі через суд) сплати штрафних санкцій за порушення своїх зобов'язань, передбачених законом або договором, або нести іншу передбачену відповідальність.

Відповідальність за порушення зобов'язання

Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання

Боржник, який порушив зобов'язання, має від­шкодувати кредиторові завдані цим збитки:

  1. втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
  2. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'я­зання, доводиться кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення бор­жником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути викона­не, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'яв­лення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідальність боржника за дії інших осіб

Боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 ЦК України), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Відповідальність за невиконання обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками

Індивідуально визначена річ - річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її (стаття 184 ЦК України).

Якщо боржник не виконав обов'язку передати у власність або в користування індивідуально визначену річ, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Якщо боржник уклав декілька договорів щодо передачі однієї і тієї ж індивідуально визначеної речі кільком особам, але не встиг передати річ жодному з набувачів, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше. Якщо неможливо визначити, право якого кредитора виникло раніше, перевагу має той з кредиторів, який першим подав позов.

Субсидіарна відповідальність

Договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи (стаття 619 ЦК України).

Субсидіарна відповідальність - додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках, передбачених законом або договором. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарна відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника (наприклад, відповідно до частини другої статті 1179 ЦК України, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини).

Пред'явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках:

  1. якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову;
  2. якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу.

Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.

Відповідальність за порушення грошового зобов’язання

Грошове зобов'язання – це зобов'язання по сплаті певної грошової суми, яке повинно припинятися шляхом його належного виконання. Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Особливістю застосування статті 625 ЦК України України є можливість зобов'язати боржника у разі невиконання ним свого грошового зобов'язання (за договором кредиту, іпотеки, позики тощо) сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відсутність вини, як правило, звільняє особу - порушника зобов'язання від відповідальності. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Одночасне стягнення штрафу та пені за прострочення грошового зобов'язання

Відповідно до частини першої статті 546, статті 549 ЦК України зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання.

Аналіз судової практики показав, що суди здебільшого приймають рішення про одночасне стягнення штрафу та пені за позовами банківських установ до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Підставами одночасного стягнення є зміст укладених договорів, положеннями яких це прямо передбачено. Такі умови стягнення передбачені у договорах банків ПАТ КБ "Приватбанк", ПАТ КБ "Надра", ПАТ "Раффайзен банк Аваль" тощо.

Цікаво! Узагальнення судової практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві судами Харківської області

Порушення грошового зобов'язання, вчиненого в іноземній валюті

Судова практика у виходить з того, що законодавство не суперечить стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором, а позивач просить стягнути суму у валюті. Разом з тим, вказана норма діє лише за умови наявності у банку генеральної ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку.

При задоволенні позову про стягнення грошових сум суди зазначають в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, у грошовій одиниці України – гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суди у мотивувальній частині рішення наводять розрахунки з переведенням іноземної валюти в національну за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Однак, наявні випадки, коли суди виносять рішення про стягнення сум заборгованостей саме в іноземній валюті.