Порушення зобов'язання.Відповідальність

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Dmytro.perepelytsia.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Порушення зобов'язання (неналежне виконання)

Порушення зобов'язання - невиконання зобов'язання (нездійснення боржником жодної з передбачених у зобов'язанні дій) або виконання з порушенням умов, визначених його змістом (неналежне виконання - часткове невиконання будь-якого обов'язку за зобов'язанням або виконання, що не відповідає тим або іншим умовам зобов'язання).
Так, наприклад, постачальник вважається таким, що порушив зобов’язання як тоді, коли він взагалі не поставив передбачений договором товар, так і тоді, коли він хоча і поставив товар, але нижчої ніж обумовлена договором якості, або з простроченням, або не в обумовлене договором місце тощо.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог— відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦКУ).

Прострочення зобов'язання

Прострочення - невиконання зобов'язання однією із сторін (кредитором чи боржником) у певний строк.

Прострочення боржника

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення для боржника:
→ відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення;
→ відмова кредитора від прийняття виконання і вимога відшкодувати збитки, якщо внаслідок прострочення зобов'язання втратило для кредитора інтерес.

Прострочення кредитора

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, а також у разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржнику (частина четверта статті 545 ЦКУ).
Наслідки прострочення для кредитора:
→ виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок;
→ боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора;
→ зменшення розміру збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо порушення сталося з вини кредитора;

Правові наслідки порушення зобов’язання

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦКУ), зокрема:

  1. припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
  2. зміна умов зобов’язання;
  3. сплата неустойки;
  4. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди є мірами відповідальності і застосовуються, за загальним правилом, при наявності вини порушника.

Одностороння відмова від зобов'язання

У випадку порушення зобов'язань однією стороною інша сторона має право частково чи в повному об'ємі відмовитися від зобов'язань, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок цього зобов’язання відповідно стає зміненим або припиняється.
Крім того, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Тому сторона, яка в односторонньому порядку відмовилася від зобов’язання, має право вимагати від другої сторони (в тому числі через суд) сплати штрафних санкцій за порушення своїх зобов'язань, передбачених законом або договором, або нести іншу передбачену відповідальність.

Відповідальність за порушення зобов'язання

Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання

Боржник, який порушив зобов'язання, має від­шкодувати кредиторові завдані цим збитки:

  1. втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
  2. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'я­зання, доводиться кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення бор­жником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути викона­не, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'яв­лення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідальність боржника за дії інших осіб

Боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 ЦКУ), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця. Так, відповідно до частини статті 1092 ЦКУ, якщо для виконання переказу грошових коштів на рахунок, визначений у дорученні клієнта, банк платника залучає інший банк (виконуючий банк), у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

Відповідальність за невиконання обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками

Індивідуально визначена річ - річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Якщо боржник не виконав обов'язку передати у власність або в користування індивідуально визначену річ, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Якщо боржник уклав декілька договорів щодо передачі однієї і тієї ж індивідуально визначеної речі кільком особам, але не встиг передати річ жодному з набувачів, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше. Якщо неможливо визначити, право якого кредитора виникло раніше, перевагу має той з кредиторів, який першим подав позов.

Субсидіарна відповідальність

Договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи (стаття 619 ЦКУ).
Субсидіарна відповідальність - додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках, передбачених законом або договором. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарна відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника (наприклад, відповідно до частини другої статті 1179 ЦКУ, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.).
Пред'явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках:

  1. якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову;
  2. якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу.

Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.

Відповідальність за порушення грошового зобов’язання

Грошове зобов'язання – це зобов'язання по сплаті певної грошової суми, яке повинно припинятися шляхом його належного виконання. Стаття 625 ЦКУ встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Особливістю застосування статті 625 ЦКУ України є можливість зобов'язати боржника у разі невиконання ним свого грошового зобов'язання (за договором кредиту, іпотеки, позики тощо) сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відсутність вини, як правило, звільняє особу - порушника зобов'язання від відповідальності. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Одночасне стягнення штрафу та пені за прострочення грошового зобов'язання

Відповідно до частини першої статті 546, статті 549 ЦКУ зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання.
Аналіз судової практики показав, що суди здебільшого приймають рішення про одночасне стягнення штрафу та пені за позовами банківських установ до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Підставами одночасного стягнення є зміст укладених договорів, положеннями яких це прямо передбачено. Такі умови стягнення передбачені у договорах банків ПАТ КБ "Приватбанк", ПАТ КБ "Надра", ПАТ "Раффайзен банк Аваль" тощо.

Цікаво! Узагальнення судової практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві судами Харківської області

Порушення грошового зобов'язання, вчиненого в іноземній валюті

Судова практика у виходить з того, що законодавство не суперечить стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором, а позивач просить стягнути суму у валюті. Разом з тим, вказана норма діє лише за умови наявності у банку генеральної ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку.
При задоволенні позову про стягнення грошових сум суди зазначають в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, у грошовій одиниці України – гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суди у мотивувальній частині рішення наводять розрахунки з переведенням іноземної валюти в національну за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Однак, наявні випадки, коли суди виносять рішення про стягнення сум заборгованостей саме в іноземній валюті.