Підстави повернення обвинувального акта прокурору: відмінності між версіями
(Створена сторінка: == Нормативна база: == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс Укра...) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
== Нормативна база: == | == Нормативна база: == | ||
* | * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] | ||
== Поняття обвинувального акту == | == Поняття обвинувального акту == | ||
Рядок 62: | Рядок 62: | ||
Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку. | Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку. | ||
[[Категорія:Кримінальне право]] | [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]] | ||
[[Категорія:Суди]] | [[Категорія:Суди]] |
Версія за 14:30, 25 липня 2017
Нормативна база:
Поняття обвинувального акту
Обвинувальний акт - це кримінальний процесуальний акт, в якому відображається рішення слідчого, затверджене прокурором, чи самого прокурора про закінчення досудового розслідування і переведення обвинувачення до суду.
В обвинувальному акті:
- викладаються юридично значимі обставини кримінального правопорушення;
- надається юридична кваліфікація кримінального правопорушення.
Підстави складання обвинувального акту
Підставами складання обвинувального акту є:
- повідомлення особи про підозру;
- обґрунтованість підозри достатньою сукупністю доказів;
- відсутність підстав закриття кримінального провадження.
Значення рішення про складання обвинувального акту
- це рішення обумовлює розвиток кримінального провадження, перехід його із стадії досудового розслідування в судові стадії;
- обвинувальним актом визначаються межі судового розгляду справи;
- після спрямування обвинувального акту прокурором до суду підозрюваний набуває процесуального статусу "обвинувачений".
Нормативні вимоги до обвинувального акту
Обвинувальний акт має відповідати таким вимогам:
- бути об'єктивним (мають бути викладені лише достовірно встановлені обставини кримінального правопорушення);
- визначеним (однозначним), а не альтернативним щодо кваліфікації кримінального правопорушення;
- юридично обґрунтованим, з посиланням на норми права;
- у обвинувальному акті слід уникати надмірно натурального опису злочинних дій, що мають жорстокий або інтимний характер;
- текст має відповідати вимогам щодо граматики, лексики тощо.
Зміст обвинувального акту регламентований у ч. 2 ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК України) . З обвинувальним актом ніхто із учасників досудового розслідування не ознайомлюється.
Підстави повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання
Процесуальні порушення, які служать у правозастосовній діяльності підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання:
- щодо неналежного надання копії обвинувального акту;
- щодо невідповідності обвинувального акту статусу офіційного документу;
- щодо порушень конкретизації злочину та невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України;
- обставини, які вказують на те, що обвинувальний акт підписаний особою, яка не наділена повноваженнями;
- щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового слідства.
Групи підстав повернення обвинувального акту прокурору
Дивлячись на ухвали районних та апеляційних судів, у наукових джерелах з підстав повернення обвинувальних актів прокурору, можемо виділити такі їх групи:
- організаційно-формального характеру;
- невідповідність нормам КПК України (ст.ст. 291, 293, 109, 110);
- неузгодженість між собою рівних за значенням законодавчих актів;
- різне праворозуміння та правозастосування норм КПК України;
- усунення перешкод для оперативної, якісної та ефективної підготовки справи до судового розгляду.
До найбільш поширених підстав повернення обвинувального акта належать, зокрема, недотримання п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, коли в обвинувальному акті не повністю викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. Досить часто (навіть у вироках), судді пишуть: «…скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.191 Кримінальний кодекс України ( далі - КК України), а саме — привласнив чи розтратив чуже майно, яке було йому ввірене чи перебувало в його віданні». Це є наслідком або неконкретного формулювання обвинувачення, або, як правило, відсутності такого формулювання. Нерідко в обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також частина тих фактичних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрювалася особа, і правова кваліфікація. За таким «обвинувальним актом» особа має статус не обвинуваченого, а підозрюваного, оскільки відповідно до положень ст.277 КПК України це становить зміст повідомлення про підозру.
Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.