Підстави повернення обвинувального акта прокурору

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база:

Поняття обвинувального акту

Обвинувальний акт - це кримінальний процесуальний акт, в якому відображається рішення слідчого, затверджене прокурором, чи самого прокурора про закінчення досудового розслідування і переведення обвинувачення до суду.
В обвинувальному акті:

  • викладаються юридично значимі обставини кримінального правопорушення;
  • надається юридична кваліфікація кримінального правопорушення.

Підстави складання обвинувального акту

Підставами складання обвинувального акту є:

  1. повідомлення особи про підозру;
  2. обґрунтованість підозри достатньою сукупністю доказів;
  3. відсутність підстав закриття кримінального провадження.


Значення рішення про складання обвинувального акту


  1. це рішення обумовлює розвиток кримінального провадження, перехід його із стадії досудового розслідування в судові стадії;
  2. обвинувальним актом визначаються межі судового розгляду справи;
  3. після спрямування обвинувального акту прокурором до суду підозрюваний набуває процесуального статусу "обвинувачений".

Нормативні вимоги до обвинувального акту

1 - Обвинувальний акт має містити такі відомості:

  • найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
  • анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
  • анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
  • прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
  • виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову квалифікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
  • обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
  • розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
  • підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
  • розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
  • дату та місце його складання та затвердження.

2- Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно

3 - До обвинувального акта додається:

  • реєстр матеріалів досудового розслідування;
  • цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;
  • розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 КПК України);
  • розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цтвільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного4
  • довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

4 - Надання суду інших документів до покачку судового розгляду забороняється.
Зміст обвинувального акту регламентований у ч. 2 ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК України) .

Підстави повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання


Процесуальні порушення, які служать у правозастосовній діяльності підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання:

1. щодо неналежного надання копії обвинувального акту

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КПК України визначено, що одночасно з переданням обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування заходів медичного або виховного характеру. Вказана норма є імперативною та має вказівку категоричного характеру й обов’язкової умови виконання цієї норми, визначаючи конкретного суб’єкта, який має виключне право та обов’язок надання копії обвинувального акту як підозрюваному, так і його захиснику. Слідство досить часто не дотримується вимоги закону в цій частині та не оформлює це відповідними документами

2. щодо невідповідності обвинувального акту статусу офіційного документу

Згідно з ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинувачених та не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Оскільки в контексті примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.

3. щодо порушень конкретизації злочину та невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України

Згідно зі ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Так, у ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред’явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення. 4. обставини, які вказують на те, що обвинувальний акт підписаний особою, яка не наділена повноваженнями Прокурор, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК України, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акту, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акту чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт або зазначені клопотання. Бувають випадки, коли прокурор, який представляє державне обвинувачення у суді, не включений до групи прокурорів або замінений в порушення процедури, встановленої кримінальним процесуальним кодексом України. Така обставина є безперечною вимогою повернення обвинувального акту.

5. щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового слідства

У п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК України зазначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування. Ця норма є імперативною, а тому не передбачає можливості внесення інших даних або даних з обмеженою інформацією. Більшість порушень зустрічається саме у складанні реєстру матеріалів досудового слідства, де слідчий не зазначає або зазначає не в повному обсязі про прийняті процесуальні рішення, номера й дати проваджень, осіб, які приймали рішення тощо.

Групи підстав повернення обвинувального акту прокурору


Дивлячись на ухвали районних та апеляційних судів, у наукових джерелах з підстав повернення обвинувальних актів прокурору, можемо виділити такі їх групи:

  1. організаційно-формального характеру;
  2. невідповідність нормам КПК України (ст.ст. 291, 293, 109, 110);
  3. неузгодженість між собою рівних за значенням законодавчих актів;
  4. різне праворозуміння та правозастосування норм КПК України;
  5. усунення перешкод для оперативної, якісної та ефективної підготовки справи до судового розгляду.


До найбільш поширених підстав повернення обвинувального акта належать, зокрема, недотримання п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, коли в обвинувальному акті не повністю викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. Досить часто (навіть у вироках), судді пишуть: «…скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.191 Кримінальний кодекс України ( далі - КК України), а саме — привласнив чи розтратив чуже майно, яке було йому ввірене чи перебувало в його віданні». Це є наслідком або неконкретного формулювання обвинувачення, або, як правило, відсутності такого формулювання. Нерідко в обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також частина тих фактичних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрювалася особа, і правова кваліфікація. За таким «обвинувальним актом» особа має статус не обвинуваченого, а підозрюваного, оскільки відповідно до положень ст.277 КПК України це становить зміст повідомлення про підозру. Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.