Здійснення виплати дивідендів акціонерним товариством

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Податковий кодекс України
• Закону України «Про господарські товариства»
• Закон України «Про акціонерні товариства»
• Закон України «Про управління об’єктами державної власності»
• Порядок формування та використання спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями, затверджений рішенням НКЦПФР від 29.09.2011 р. № 1376
• Порядок нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затверджений наказом Мінекономрозвитку від 02.07.2013 р. № 725
• Порядок виплати акціонерним товариством дивідендів, затверджений рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 № 391
• Пленум Вищого Господарського суду № 4 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»

Поняття дивідендів

Є декілька визначень терміна «дивіденди»:
Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII (далі — Закон № 1576) дивідендами є частину прибутку, одержувана учасником від діяльності господарського товариства.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI (далі — Закон № 514), дивідендами є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.
Відповідно до пп. 14.1.49 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) «дивіденди» - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Виплата дивідендів

Порядок і строки виплати дивідендів установлюються як законодавством, так і установчими документами й іншими локальними актами підприємства.
Положення щодо порядку виплати дивідендів мають бути прописані в установчих документах підприємства.
Рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління підприємством.
Для підприємств, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, рішення про виплату дивідендів має бути прийнято не пізніше 1 травня наступного року

Форма виплати дивідендів

Статтею 30 Закону № 514 чітко передбачено, що в акціонерних товариствах дивіденди повинні виплачуватися лише в грошовій формі.
Для решти видів госптовариств обмежень немає (наприклад, у товаристві з обмеженою відповідальністю дивіденди можуть бути виплачені майном, готовою продукцією тощо.).
Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати емісії яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Розмір дивідендів

Прийняття рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями належить до компетенції загальних зборів акціонерного товариства. Для власників привілейованих акцій розмір дивідендів завжди фіксований і прописується в статуті акціонерного товариства. При цьому розмір дивідендів, що нараховується за акціями одного типу та класу, має бути однаковий.

База для розрахунку й виплати дивідендів

Зазвичай базою для розрахунку й виплати дивідендів є чистий прибуток підприємства як частина балансового прибутку підприємства, що лишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. В акціонерних товариствах дивіденди можуть бути виплачені й за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років (Стаття 30 Закону № 514). За відсутності чи недостатності чистого та/або нерозподіленого прибутку дивіденди за привілейованими акціями виплачуються за рахунок резервного капіталу акціонерного товариства або спеціального фонду.

Під чистим прибутком розуміється прибуток, що залишається в розпорядженні товариства за результатами звітного періоду після сплати всіх зобов'язань, у тому числі податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав. Чистий прибуток визначається за даними бухгалтерської звітності товариства.

Строки виплати дивідендів

Визначення порядку та строків виплати дивідендів є прерогативою наглядової ради акціонерного товариства. Відповідно до Статті 30 Закону № 514, дивіденди за простими акціями повинні бути виплачені протягом 6 місяців із моменту прийняття зборами акціонерів відповідного рішення. По привілейованих акціях дивіденди мають бути виплачені не пізніше 6 місяців після спливу звітного року.
Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів. Право на отримання дивідендів мають особи, що є акціонерами на дату складення зазначеного переліку і внесені до нього. Таке рішення наглядовою радою приймається після проведення загальних зборів, на яких було прийняте рішення про виплату дивідендів.

Акціонерне товариство зобов’язане повідомити осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати (Стаття 30 Закону № 514). В акціонерних товариствах дивіденди виплачуються раз на рік через депозитарну систему або безпосередньо акціонерам. Спосіб виплати дивідендів визначається відповідним рішенням загальних зборів акціонерів.
Для господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, строки виплати дивідендів на державну частку встановлюються Кабміном. Як зазначається у ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», господарська організація, у статутному фонді якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів. Згідно з п. 5 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою КМУ від 12 травня 2007 р. № 702, базові нормативи та строки перерахування до державного бюджету дивідендів щороку затверджуються КМУ за поданням Фонду державного майна та доводяться до суб'єктів управління корпоративними правами. Відповідно до затверджених базових нормативів, зазначені суб'єкти забезпечують реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття у межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями відповідно до їх установчих документів та законодавства (п. 7 зазначеного Порядку).

Важливо! Якщо акціонер, який включений у такий перелік, продав свої акції до початку виплати дивідендів, але вже після складання такого переліку, за ним усе одно зберігається право на їх отримання. Для решти господарських товариств не передбачено чітких строків для виплати дивідендів. Тобто, вони можуть бути встановлені як установчими документами, так і рішенням вищого органу управління.

Обмеження на виплату дивідендів

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо:

• звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку;
• власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю.

Акціонерне товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо:

• товариство має зобов'язання про викуп акцій;
• поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено повністю.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями у разі, якщо звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідальність за невиплату дивідендів

Оскільки зобов’язання з виплати дивідендів належать до грошових, за його порушення для підприємства настають наслідки, передбачені ст. 625 ЦКУ (сплата боргу з урахуванням інфляції та 3% річних).
Якщо мовиться про господарське товариство, у якому є корпоративні права держави, за несвоєчасну сплату дивідендів, що припадає на частку держави, стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. У цьому випадку пеня розраховується згідно з Порядком. Рішення про нарахування пені оформлюється наказом Мінекономрозвитку, у якому зазначено її суму, її розрахунок та строки сплати.

Стягнення дивідендів в судовому порядку

За наявності затримок з виплатою дивідендів з інших причин, ніж ті, що зазначені в Законі, акціонер вправі звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому сум.

Рішення про виплату дивідендів акціонерам не може бути прийнято в судовому порядку. На цьому наголошували й у постанові Пленуму Вищого Господарського суду № 4 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин». Адже згідно з п. «д» ч. 5 та ч. 6 ст. 41 Закону № 1576, затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів належить до виключної компетенції загальних зборів.

Суд може прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів акціонерного товариства про спрямування прибутку на виплату дивідендів, виходячи з якого визначається розмір належних акціонеру-позивачу дивідендів, строки та порядок їх виплати. Якщо ж загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства, суд не може підміняти собою вищий орган управління товариства і втручатися в господарську діяльність товариства.

Для стягнення заборгованості по дивідендах установлено стандартний строк позовної давності тривалістю в 3 роки. При цьому слід ураховувати, що оскільки спір про стягнення дивідендів належить до корпоративних, він підлягає розгляду в господарському суді за місцем знаходження підприємства, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. При цьому не має значення, хто є акціонером (учасником) господарського товариства — фізична чи юридична особа.