Порушення правил добросусідства при користуванні землею: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 60: | Рядок 60: | ||
* акти, які підтверджують порушення права власності на земельну ділянку; | * акти, які підтверджують порушення права власності на земельну ділянку; | ||
* показання свідків. | * показання свідків. | ||
== Див. також: == | |||
* [[Добросусідство]] | |||
[[Категорія:Земельне право]] | [[Категорія:Земельне право]] | ||
[[Категорія:Добросусідство]] | [[Категорія:Добросусідство]] |
Версія за 06:48, 15 вересня 2020
Нормативна база
- Конституція України
- Цивільний кодекс України
- Цивільний процесуальний кодекс України
- Земельний кодекс України
- Закон України про судовий збір
- Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 р. № 7
Зміст добросусідства
Зміст добросусідства полягає в тому, що сусіди повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власники суміжних ділянок зазнають найменше незручностей. Такими незручностями можуть бути:
- затінення від будинків або інших споруд, дерев та чагарників;
- задимлення внаслідок спалювання відходів;
- неприємні запахи, які виникають внаслідок господарської або іншої діяльності;
- шумове забруднення тощо.
Сторони сусідніх земельних ділянок зобов’язані не вчиняти перепон, які б могли перешкоджати цільовому використанню сусідніх земельних ділянок та не допускати негативний вплив на сусідню земельну ділянку, який є не припустимим. Прикладом неприпустимого впливу на сусідню земельну ділянку є втрата можливості власником або землекористувачем вирощувати сільськогосподарську продукцію, здійснювати будівництво будинків та інших споруд тощо, що є перепоною для використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Також незручності, зокрема, можуть створювати зелені насадження, які ростуть на сусідній земельній ділянці або ж на межі земельних ділянок (затіняють ділянку, заважають вирощуванню городини).
Відповідальність за порушення правил добросусідства
Чинне цивільне законодавство передбачає можливість потерпілій стороні захистити свої законні інтереси. Досить часто власники(землекористувачі) здійснюють самовільне знищення зелених насаджень, які їм заважають, не розуміючи юридичних наслідків таких дій. Власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені та гілки дерев і кущів, які проникають з сусідньої земельної ділянки у випадку, якщо таке проникнення є перепоною для використання земельної ділянки за цільовим призначенням. У будь-якому іншому разі, положення земельного та цивільного законодавства, не дають права власникам (землекористувачам) на знищення чи іншого роду пошкодження зелених насаджень, які проникають з сусідньої ділянки, під загрозою відповідальності, зокрема:
- особа, винна у самовільному знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, що розміщені на території суміжної приватної земельної ділянки, несе цивільну відповідальність у вигляді відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої майну іншої особи;
- особа, винна у знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, розміщених на суміжній земельній ділянці державної чи комунальної власності, несе адміністративну відповідальність та відшкодовує нанесенні збитки.
Способи захисту прав добросусідства
У випадку виникнення спору щодо додержання громадянами правил добросусідства, передбачено досудовий порядок шляхом звернення землевласника (землекористувача) у відповідну сільську, селищну, міську раду із заявою. Подана заява розглядається у тижневий строк з дня подання, за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. За наслідками розгляду спору приймається рішення, виконання якого здійснюється органом, який прийняв це рішення. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється також у судовому порядку шляхом:
- визнання прав;
- відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
- визнання угоди недійсною;
- визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
- відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди тощо.
Спори щодо додержання правил добросусідства – обов’язку власників і землекористувачів обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення розглядаються судами і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідними органами місцевого самоврядування. Однак, перш ніж звертатися до суду, на доказ того, що Ваше право порушено, необхідно зібрати такі документи, як акт перевірки, експертний висновок тощо. Зафіксувати порушення земельного законодавства мають право:
- органи Держекоінспекції;
- органи Держгеокадастру;
- незалежний експерт.
Спори з приводу порушення правил добросусідства при користуванні землею
Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Позовні заяви немайнового характеру — 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Власники та землекористувачі сусідніх земельних ділянок. У зв’язку з цим, правила про добросусідство виступають як обмеження щодо здійснення не лише права власності на земельну ділянку, а й інших прав на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, оренди, емфітевзису, суперфіцію тощо. Предмет доказування:
- факти завдання незручностей власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо);
- користування земельною ділянкою способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив);
- факти попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку;
- факти визнання спільних меж земельних ділянок;
- факти порушення спільного використанням межових споруд;
- використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок.
Приблизний перелік необхідних доказів
- договір оренди;
- сертифікат на земельну частку (пай);
- план (схема) земельної ділянки, яка надається в оренду;
- копія державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб;
- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
- акти, які підтверджують порушення права власності на земельну ділянку;
- показання свідків.