Сторона обвинувачення в кримінальному провадженні: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
Рядок 124: Рядок 124:
# повідомляти за погодженням із прокурором особі про [[Повідомлення про підозру|підозру]] у вчиненні кримінального проступку;
# повідомляти за погодженням із прокурором особі про [[Повідомлення про підозру|підозру]] у вчиненні кримінального проступку;
# за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|медичного]] або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
# за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|медичного]] або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
# приймати інші процесуальні рішення, в тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав.
# приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n652 КПК України], у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n2537 статтею 284 КПК України];
# здійснювати інші повноваження, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n652 КПК України].
Дізнавач зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі.
Дізнавач зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі.



Поточна версія на 09:21, 11 червня 2024

Нормативна база

Сторона обвинувачення

У главі 3 Кримінальному процесуальному кодексі України (далі - КПК України) визначено, що стороною кримінального провадження з боку обвинувачення виступають: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, аперативні підрозділи, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК України.

Прокурор та його повноваження

Прокурор представляє сторону обвинувачення, що передбачено Конституцією України, де в статті 1311 Конституція України зазначено, що підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором має статус однієї з основних засад судочинства.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про прокуратуру" прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені КПК України.

Відповідно до статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, здійснює повноваження, передбачені частиною другою статті 36 КПК України.

Участь прокурора в суді є обов’язковою, крім випадків, передбачених КПК України.

Право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник обласної прокуратури, його перший заступник та заступники.

Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня.

У судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, за нововиявленими або виключними обставинами можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рівня.

Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов'язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об'єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану.

Детальніше див.: Досудове розслідування кримінального провадження та судовий розгляд в умовах воєнного стану

Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею статтею 219 КПК України. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування. Скасування незаконних та необґрунтованих постанов детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути здійснено Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки, чи керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Призначення та заміна прокурора

Стаття 37 КПК України передбачає, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, заміна прокурора можлива у випадку:

  • подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;
  • задоволення заяви про відвід прокурора;
  • тяжкої хвороби прокурора;
  • звільнення з органу прокуратури;
  • неефективного здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування;
  • скасування рішення або визнання незаконними вчиненої дії чи бездіяльності прокурора;
  • відмови у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення чи початок провадження щодо юридичної особи або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення;
  • іншої поважної причини, що унеможливлює участь прокурора у кримінальному провадженні.

Органи досудового розслідування

Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство згідно ст. 38 КПК України) є:

1) слідчі підрозділи:

а) органів Національної поліції;

б) органів безпеки;

г) органів Державного бюро розслідувань;

2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України;

3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.

Дізнання здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів:

а) органів Національної поліції;

б) органів безпеки;

в) органів Бюро економічної безпеки;

г) органів Державного бюро розслідувань;

ґ) Національного антикорупційного бюро України.

Досудове слідство здійснюють слідчі одноособово або слідчою групою.

Орган досудового розслідування зобов’язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Керівник органу досудового розслідування та його повноваження

Керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

Повноваження керівника органу досудового розслідування визначені частиною другою статті 39 КПК України.

Керівник органу досудового розслідування зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Керівник органу досудового розслідування під час дії воєнного стану має право своєю вмотивованою постановою, погодженою з керівниками відповідних органів досудового розслідування, утворювати міжвідомчі слідчі групи та визначати у їх складі старшого слідчого, який керуватиме діями інших слідчих.

Слідчий органу досудового розслідування та його повноваженння

Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Повноваження слідчого визначені частиною другою статті 40 КПК України.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Керівник органу дізнання та його повноваження

Відповідно до ст. 39-1 КПК України

1. Керівник органу дізнання організовує дізнання.

2. Керівник органу дізнання уповноважений:

1) визначати дізнавача, який здійснюватиме дізнання;

2) відсторонювати дізнавача від проведення дізнання за ініціативою прокурора або з власної ініціативи та призначати іншого дізнавача за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу (самовідводу) або неефективного дізнання;

3) ознайомлюватися з матеріалами дізнання, давати дізнавачу письмові вказівки, що не суперечать рішенням та вказівкам прокурора;

4) вживати заходів для усунення порушень вимог законодавства у разі їх допущення дізнавачем;

5) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Дізнавач як сторона обвинувачення

Відповідно до статті 401 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.

Дізнавач уповноважений:

  1. починати дізнання за наявності підстав;
  2. проводити огляд місця події, обшук затриманої особи, опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби вчинення правопорушення, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку або виявлені під час затримання, а також проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках встановлених КПК України;
  3. доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, установлених КПК України, відповідним оперативним підрозділам;
  4. звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;
  5. повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
  6. за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
  7. приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 КПК України;
  8. здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.

Дізнавач зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі.

Дізнавач, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача.

Оперативні підрозділи

Згідно статті 41 КПК України оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів Державної прикордонної служби України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури..

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.

Див. також