Негласні слідчі (розшукові) дії

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Поняття

Слідчі (розшукові) дії – є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч.1 ст.223 КПК).

Негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК (ч.1 ст.246 КПК).

Види НСРД

Втручання у приватне спілкування
Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є:

  1. аудіо-, відеоконтроль особи;
  2. арешт, огляд і виїмка кореспонденції;
  3. зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;
  4. зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Інші види негласних слідчих (розшукових) дій:

  1. обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи;
  2. установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу;
  3. спостереження за особою, річчю або місцем;
  4. моніторинг банківських рахунків;
  5. аудіо-, відеоконтроль місця;
  6. контроль за вчиненням злочину;
  7. виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації;
  8. негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження;
  9. використання конфіденційного співробітництва.

Підстави проведення НСРД

НСРД проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.

Фактичні підстави Юридичні підстави
  • встановлена слідчим (прокурором) неможливість отримання органом досудового розслідування відомостей про злочин та особу, що його вчинила, в інший спосіб;
  • потреба органу досудового розслідування діяти в інтересах здійснюваного кримінального провадження негласно.
наявність прийнятого уповноваженою особою і у встановленому на те порядку процесуального рішення про проведення НСРД. Таке рішення має бути оформленим у вигляді постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді (ч.3 ст.110, ст.251 КПК, ч.3 й 4 ст.248 КПК).

Окрема вимога закону пов’язана із обранням виду конкретних негласних слідчих (розшукових) дій та визначенням тяжкості злочину, для досудового розслідування якого здійснюється кримінальне провадження (ч.2 ст.246 КПК).

Підстави проведення НСРД до постановлення ухвали слідчого судді

Фактичні підстави Юридичні підстави
  • встановлена слідчим (прокурором) неможливість отримання органом досудового розслідування відомостей про злочин та особу, що його вчинила, в інший спосіб;
  • потреба діяти невідкладно для врятування життя людей та запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину в інтересах здійснюваного кримінального провадження негласно.
наявність постанови слідчого, узгодженої з прокурором, чи постанови прокурора з дорученням провести НСРД слідчому або уповноваженому оперативному підрозділу.

Додаткові вимоги:

  • невідкладне після початку НСРД звернення прокурора з відповідним клопотанням до слідчого судді;
  • негайне припинення НСРД в разі відмови слідчого судді в наданні дозволу і безспірне знищення отриманої інформації;
  • неможливість повторного звернення з клопотанням до слідчого судді.

Суб’єкти прийняття рішення про проведення НСРД і їх повноваження

1. Слідчий, який здійснює досудове розслідування, та керівник органу досудового розслідування в разі здійснення ним розслідування особисто:

  • винесення постанови, підготовка й погодження з прокурором клопотання до слідчого судді;
  • погодження з прокурором постанови про проведення НСРД в невідкладних випадках

2. Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням:

  • винесення постанови, підготовка клопотання до слідчого судді;
  • виключне право на прийняття рішення про контроль за вчиненням злочину.

3. Слідчий суддя

Строк проведення НСРД

У рішенні про проведення НСРД зазначається строк її проведення. Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД не може перевищувати два місяці, а в разі продовження загальний строк дозволу на проведення НСРД не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування, НСРД, що проводиться для розшуку особи, яка переховується від ОДР, може тривати до встановлення місцезнаходження особи.

Заборона проведення або припинення прокурором НСРД скасовує наданий дозвіл слідчого судді. Фактично початкового визначення загального строку для НСРД, які не потребують дозволу слідчого судді, законом не встановлено, але продовження строку здійснюється згідно з вимогами ч.5 ст.246 КПК, а максимальний не може перевищувати строку розслідування. Підстав для поновлення пропущеного строку дії ухвали слідчого судді законодавець не передбачає і поважних причин для цього не встановлює.

Розгляд клопотання про дозвіл на проведення НСРД

Здійснює розгляд голова чи за його визначенням суддя Апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції ОДР. В розгляді клопотання повинна брати участь особа, яка його подала. Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. За результатами розгляду слідчий суддя постановляє Ухвалу про надання (або відмову у наданні) дозволу на проведення НСРД і вказує строк її дії. Постановлення Ухвали про відмову в наданні дозволу не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням і в тому ж порядку до Апеляційного суду в межах територіальної юрисдикції ОДР, а не до іншого. Продовжує строк слідчий суддя в загальному порядку розгляду клопотання.

Постанова про проведення НСРД

До постанови висуваються загальні вимоги, встановлені ст.110 КПК, за виключенням вказівки в резолютивній частині на можливість та порядок оскарження. Як документ, що відображає процесуальне рішення слідчого, прокурора, постанова має бути винесена незалежно від того, чи проводиться НСРД з дозволу слідчого судді або ж за погодженням з прокурором чи з керівником ОДР. Таке рішення відображається в постанові, а не в клопотанні до слідчого судді чи в дорученні оперативному підрозділу. Постанова повинна містити відомості про особу, яка буде проводити НСРД.

Фіксація ходу й результатів НСРД

До фіксації НСРД висуваються загальні вимоги.
Форми фіксування:

  • складання протоколу НСРД, до якого в разі необхідності долучаються додатки;
  • фіксація за допомогою ТЗ відомостей на носієві інформації.

Доручення на проведення НСРД

Доручення може бути надано лише письмово:

  • прокурором слідчому (п.4 ч.2 ст.36 КПК), який здійснює досудове розслідування або відповідним оперативним підрозділам (п.5 ч.2 ст.36 КПК);
  • слідчим, лише за його кримінальним провадженням – уповноваженим оперативним підрозділам, відповідним оперативним підрозділам (п.3 ч.2 ст.40 КПК)

Забезпечення прав особи

Обов'язковим є складання прокурором або за його дорученням слідчим письмового повідомлення особи, конституційні права якої були тимчасово обмежені під час проведення НСРД, а також підозрюваного і його захисника протягом 12 місяців з дня припинення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом (ст. 253 КПК України). Постановою прокурора має бути оформленим рішення про знищення речей та документів, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування (ч.1 ст.255 КПК), а також отримані без відповідного дозволу слідчого судді (ч. 3 ст. 250 КПК). Прокурор зобов’язаний письмово повідомити власника речей або документів, отриманих в результаті проведення НСРД, якщо цей власник може бути зацікавлений у їх поверненні (ч. 3 ст. 255 КПК). Зазначені документи повинні бути долучені до матеріалів кримінального провадження.

Повідомлення осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії

  • Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.
  • Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.