Правовий статус викривачів корупції
Нормативна база
- Кримінальний процесуальний кодекс України
- Кримінальний кодекс України
- Кодекс України про адміністративні правопорушення
- Закон України «Про запобігання корупції»
- Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві
- Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"
Хто такий викривач?
Згідно з абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Крім того, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією (ч. 3 ст. 272).
Разом з тим, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування та є заявником (п. 162 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Таким чином, викривачем може бути особа, яка повідомила про:
1) корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення, визначені у примітці ст. 45 КК України;
2) пов’язані з корупцією адміністративні правопорушення, визначені главою 13-А КУпАП;
3) будь-які інші порушення Закону.
Які права має викривач?
Стаття 533 Закону передбачає наступні права та гарантії захисту викривача:
- бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені Законом;
- подавати докази на підтвердження своєї заяви;
- отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації;
- давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати;
- на безоплатну правничу допомогу у зв’язку із захистом прав викривача;
- на конфіденційність;
- повідомляти про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону без зазначення відомостей про себе (анонімно);
- у разі загрози життю і здоров’ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів;
- на відшкодування витрат у зв’язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв’язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір;
- на винагороду у визначених законом випадках;
- на отримання психологічної допомоги;
- на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках;
- отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.
Права та гарантії захисту викривачів поширюються на близьких осіб викривача.
Право викривача на безоплатну вторинну правничу допомогу
Викривачі перебувають під захистом держави. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правничої допомоги, передбаченої Законом України «Про безоплатну правничу допомогу», або залучити адвоката самостійно (ч.ч. 1,3 ст. 53 Закону).
Викривач має право на безоплатну правничу допомогу у зв’язку із захистом прав викривача (п. 5 ч. 2 статті 533 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення мають право на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав у зв’язку з таким повідомленням.
Дане право включає такі види правничих послуг:
1) захист від обвинувачення;
2) здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
3) складення документів процесуального характеру.
Реалізація права викривача на безоплатну вторинну правничу допомогу
Звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»).
Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»).
Документами, що підтверджують належність особи до категорії викривачів є документи, що підтверджують здійснення особою повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, якими можуть бути, зокрема:
1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;
2) копія листа органу (установи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;
3) копія повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача;
4) копія повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією;
5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;
6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв’язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.
Що означає державний захист викривачів?
Згідно з статті 53 Закону викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.
За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".
Згідно з ст. 7 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" заходами забезпечення безпеки є:
а) особиста охорона, охорона житла і майна;
б) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;
в) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;
г) заміна документів та зміна зовнішності;
д) зміна місця роботи або навчання;
е) переселення в інше місце проживання;
є) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;
ж) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;
з) закритий судовий розгляд.
З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.
Юридична відповідальність викривача
Викривач не несе юридичної відповідальності за повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, поширення зазначеної у повідомленні інформації, незважаючи на можливе порушення таким повідомленням своїх службових, цивільних, трудових чи інших обов’язків або зобов’язань (ч. 1 ст. 538 Закону).
Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, не може розглядатися як порушення умов конфіденційності, передбачених цивільним, трудовим або іншим договором (контрактом) (ч. 2 ст. 538 Закону).
Викривач звільняється від цивільно-правової відповідальності за майнову та/або моральну шкоду, завдану внаслідок здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, крім випадку здійснення завідомо неправдивого повідомлення. У разі неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації вона підлягає спростуванню у порядку, визначеному Цивільним кодексом України (ч. 3 ст. 538 Закону ).
Яка відповідальність за неправдиві повідомлення про вчинене корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення?
Викривач повинен уважно ставитися до інформації, яку повідомляє і пам’ятати, що він надає інформацію на власний розсуд і відповідальність. Викривач має бути обґрунтовано переконаний в тому, що інформація, яку він повідомляє, є достовірною. В протилежному випадку йому не буде надано державний захист, в тому числі, якщо він не доклав зусиль, щоб перевірити достовірність інформації, маючи таку можливість. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вчинене викривачем, карається згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до статті 383 КК України завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення - карається виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
