Правовий статус викривачів корупції

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Olha.apanovych.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Хто такий викривач ?

Згідно з Законом України «Про запобігання корупції» викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Крім того, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язаних з корупцією (ч. 3 ст. 272).
Разом з тим, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування та є заявником (п. 16-2 ч.1 ст.3).

Які права має викривач?

  • бути повідомленим про свої права та обов’язки;
  • отримувати підтвердження прийняття та реєстрації повідомлення;
  • на безоплатну правову допомогу у зв’язку із захистом прав викривача;
  • на конфіденційність;
  • повідомляти про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» анонімно;
  • у разі загрози життю і здоров’ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів;
  • на відшкодування витрат у зв’язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв’язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір;
  • на винагороду у визначених законом випадках;
  • на отримання психологічної допомоги;
  • на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках;
  • на отримання інформації про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.

З 1 січня цього року викривачі корупції отримали право на безоплатну вторинну правову допомогу. Розширення кола суб’єктів, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу передбачено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» від 17 жовтня 2019 року  № 198-IX, який набрав чинності з 1 січня 2020 року.

Законом внесені зміни до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, право на безоплатну вторинну правову допомогу отримали викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення – на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 цього Закону.

Роз’яснення щодо надання викривачам безоплатної вторинної правової допомоги надає Національне агентство з питань запобігання корупції:

Право викривача на безоплатну вторинну правову допомогу

Викривачі перебувають під захистом держави. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правової допомоги, передбаченої Законом України «Про безоплатну правову допомогу», або залучити адвоката самостійно (ч. 1 та ч. 3 ст. 53 Закону).

Викривач має право на безоплатну правову допомогу у зв’язку із захистом прав викривача (п. 5 ч. 2 статті 533 Закону).

Вищевказані норми Закону кореспондуються з Законом України «Про безоплатну правову допомогу», яким визначено, що викривач у зв’язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення має право на безоплатну вторинну правову допомогу

(п. 14 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»):

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

Реалізація права викривача на безоплатну вторинну правову допомогу

Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених

ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Враховуючи наведене, викривачу для реалізації права на безоплатну вторинну правову допомогу до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно подати відповідне звернення разом з документами, що підтверджують здійснення ним повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

Такими документами можуть бути, зокрема:

1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;

2) копія листа органу (установи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

3) копія повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача;

4) копія повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією;

5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;

6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв’язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

Що означає державний захист викривачів?

Згідно з ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.
За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

Згідно з ст. 7 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" заходами забезпечення безпеки є:
а) особиста охорона, охорона житла і майна;
б) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;
в) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;
г) заміна документів та зміна зовнішності;
д) зміна місця роботи або навчання;
е) переселення в інше місце проживання;
є) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;
ж) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;
з) закритий судовий розгляд.
З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.

Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення має право на безоплатну вторинну правову допомогу, передбачену Законом України "Про безоплатну правову допомогу" (захист, здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, складення документів процесуального характеру) або залучити адвоката самостійно.

Юридична відповідальність викривача

Викривач не несе юридичної відповідальності за повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, поширення зазначеної у повідомленні інформації, незважаючи на можливе порушення таким повідомленням своїх службових, цивільних, трудових чи інших обов’язків або зобов’язань.
Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, не може розглядатися як порушення умов конфіденційності, передбачених цивільним, трудовим або іншим договором (контрактом).
Викривач звільняється від цивільно-правової відповідальності за майнову та/або моральну шкоду, завдану внаслідок здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, крім випадку здійснення завідомо неправдивого повідомлення.
У разі неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації вона підлягає спростуванню у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Яка відповідальність за неправдиві повідомлення про вчинене корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення?

Викривач повинен уважно ставитися до інформації, яку повідомляє і пам’ятати, що він надає інформацію на власний розсуд і відповідальність. Викривач має бути обґрунтовано переконаний в тому, що інформація, яку він повідомляє, є достовірною. В протилежному випадку йому не буде надано державний захист, в тому числі, якщо він не доклав зусиль, щоб перевірити достовірність інформації, маючи таку можливість. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вчинене викривачем, карається згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до статті 383 КК України завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, – караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.