Перегляд вихідного коду сторінки Виникнення права власності на скарб

== Нормативна база ==
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України  від 16.01.2003 № 435-IV]<br />
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III]
== Поняття скарбу == 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.1.ст.343 Цивільного кодексу України  від 16.01.2003 № 435-IV] '''скарбом''' є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.<br />

[[Файл:Скарб.jpg]]

''Важливо зазначити'', що на відміну від знахідки, речі, які є скарбом, не вибули з володіння власника поза його волею (не були втрачені), а були спеціально заховані ним у землі або іншим способом. <br />
Не є скарбом речі, власник яких невідомий або не втратив право власності на них за законом (не минули строки набувальної власності).

'''Суб'єктами відносин власності з приводу скарбу можуть бути:'''
* особа, яка виявила скарб;
* власник майна, у якому скарб був прихований;
* органи поліції;
* органи місцевого самоврядування;
* відповідальний державний орган, уповноважений вести облік, зберігати та вчиняти інші дії щодо розпорядження пам'яткою історії та культури.
== Набуття права власності на скарб ==

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15  Ч. 2, 3, 4 ст. 343 Цивільного кодексу України  від 16.01.2003 № 435-IV] передбачено,  що особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.

Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього.

У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.
Якщо раніше скарб вважався власністю держави, то тепер він поступає у власність особи, якій належить майно, де був схований скарб, та особи, що його знайшла.

У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.

  Відповідно до  [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 ст. 1 Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III] '''культурна спадщина''' -  сукупність  успадкованих  людством  від  попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини. '''Об'єкт культурної   спадщини'''   -   визначне   місце,  споруда (витвір),  комплекс (ансамбль),  їхні частини,  пов'язані  з  ними рухомі  предмети,  а  також  території  чи  водні об'єкти (об'єкти підводної  культурної  та  археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні  або  створені людиною об'єкти незалежно від стану   збереженості,   що  донесли  до  нашого  часу  цінність  з археологічного,     естетичного,    етнологічного,    історичного, архітектурного,  мистецького,  наукового  чи  художнього погляду і зберегли  свою автентичність.

Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила Національній поліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.

Якщо скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти відсотків від вартості скарбу кожна.

Положення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 343 Цивільного кодексу України  від 16.01.2003 № 435-IV] не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.

== Судова практика ==
Судова практика розгляду спорів, предметом яких є скарб, установлена лише щодо розгляду судами спорів про передачу права власності на культурні пам’ятки відповідному державному органу з питань охорони культурної спадщини. Точніше кажучи, суди  в таких справах приймають єдине можливе рішення – витребувати майно , яке особа набула на підставах, як безхазяйних речей, однак яке становить певну культурну та історичну цінність.

[[Категорія: Цивільне право. Набуття права власності]]