Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території

Матеріал з WikiLegalAid
Це затверджена версія цієї сторінки, вона не є останньою. Перегляд останньої версії.

Нормативна база

Поняття тимчасово окупованої території

В останні роки громадяни України зіткнулися з питанням вступу у спадщину, родичі яких померли на тимчасово непідконтрольній Україні території та залишили після себе спадок.

Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Тимчасово окупована територія України (стаття 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"):

  1. сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об’єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
  2. внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
  3. інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
  4. надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 і повітряний простір над цими територіями.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Окремі об’єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України

Дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Спадкування на тимчасово окупованій території України

Стаття 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до норм стаття 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів. На підставі отриманої першої заяви нотаріус заводить спадкову справу, яка підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Див. додатково консультацію "Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини".

Забезпечення реалізації права на спадкування на тимчасово окупованій території

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

За заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника (що цікаво з погляду отримання свідоцтва про смерть українського зразка) (наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні").

Так, у випадку смерті особи на тимчасово окупованій території України, що підтверджується документами, виданими незаконними органами та/або особами, спадкоємцю спочатку варто встановити факт смерті спадкодавця на такій території шляхом звернення з відповідною заявою  за місцем проживання (перебування) заявника до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану або до суду за межами тимчасово окупованої території України.

Якщо заявник звертався до суду – на підставі рішення суду у справі про встановлення зазначеного факту відділ державної реєстрації актів цивільного стану видасть заявнику свідоцтво про смерть особи встановленого зразка.

Див. додатково консультацію "Встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях"

Особливості прийняття і оформлення спадщини на тимчасово окупованій території

Стаття 111 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з метою забезпечення реалізації права на спадкування на тимчасово окупованій території визначає, що:
"У разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів".

Законом не встановлюється правил обрання місця подання першої заяви (немає прив’язки до місця реєстрації чи довідки ВПО).

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна – основна частина рухомого майна знаходиться на відповідній території, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Спадкова справа підлягає реєстрації у Спадковому реєстрі відповідно до Порядку реєстрації деяких спадкових справ у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 210.

Вчинення нотаріальних дій щодо спадкових справ, які були зареєстровані у Спадковому реєстрі до початку тимчасової окупації, але не закінчені, здійснюється будь-яким нотаріусом на підконтрольній Уряду України території за зверненням спадкоємця.

Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини (тобто тим нотаріусом, якому було подану заяву про прийняття спадщини) стаття 66 Закону України "Про нотаріат".

Лого Рада Європи.jpg
Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи "Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"