Штучне переривання вагітності: підстави і відповідальність

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

  1. Конституція України
  2. Цивільний Кодекс України
  3. Кримінальний Кодекс України
  4. Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"
  5. Закону України "Про інформацію"
  6. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 року № 144 "Про реалізацію статті 281 Цивільного кодексу України"
  7. Наказ Міністерства охорони здоров’я від 24 травня 2013 року № 423 "Про затвердження Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності, форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення"
  8. Наказ Міністерства охорони здоров’я від 31 грудня 2010 року № 1177 "Про затвердження клінічного протоколу «Комплексна допомога під час небажаної вагітності" (Клінічний протокол)

Визначення поняття «небажана вагітність (аборт)»

Аборт не є методом планування сім'ї,  але в разі прийняття  жінкою рішення   щодо  переривання вагітності у термін, дозволений законодавством,  послуги мають  бути   надані  з   використанням безпечних методик та дотриманням репродуктивних прав жінки. Право жінки на  безпечний  аборт закріплено  в  матеріалах Міжнародної конференції з питань народонаселення і розвитку (Каїр, 1994 р.) та Четвертої Всесвітньої  конференції  зі становища  жінок (Пекін, 1995 р.), що схвалені Україною та лягли в основу нормативно-правової бази з питань збереження репродуктивного здоров'я.

Небажана вагітність - результат низки обставин, що пов'язані з  особистими  факторами та  соціально  - економічним розвитком і ситуацією  в країні,  міжстатевими  відносинами, рівнем  освіти, доступністю  і якістю  інформації  з  питань планування сім'ї та фактичного використання сучасних методів контрацепції.

Правові підстави проведення процедури штучного переривання вагітності

У зв'язку  з процедурою  (операцією)  штучного  переривання вагітності на бажання  жінки листок непрацездатності видається на 3 дні з урахуванням дня операції. У разі виникнення ускладнень під час  процедури (операції)  чи  у післяабортному  періоді  листок непрацездатності   видається   на    весь    період   тимчасової непрацездатності.

У випадках переривання  вагітності  з інших  причин  листок непрацездатності видається для госпіталізації жінки на весь період непрацездатності.

У випадку виникнення ускладнень під час або після проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності в амбулаторних умовах вагітна жінка терміново госпіталізується до стаціонарного відділення акредитованого закладу охорони здоров’я ІІ та ІІІ рівнів.

Після проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності у разі встановлення вроджених вад розвитку плода, несумісних із життям, в обов’язковому порядку проводиться розтин плода. Результат патолого-анатомічного висновку додається до форми № 003/о та зазначається у виписному епікризі.

Переривання небажаної вагітності у строк до 12 тижнів вагітності

Операція (процедура) штучного переривання небажаної вагітності проводиться

  • за місцем звернення вагітної жінки в акредитованих закладах охорони здоров’я ІІ та ІІІ рівнів із застосуванням безпечних методик відповідно до Клінічного протоколу.
  • після обов’язкового підписання вагітною жінкою інформованої добровільної згоди вагітної жінки на проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24 травня 2013 року № 423.
  • лікарями-акушерами-гінекологами акредитованих закладів охорони здоров’я ІІ та ІІІ рівнів, які мають відповідні підготовку та досвід.

Переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів вагітності

Перелік підстав  

  • Деякі інфекційні та паразитарні хвороби (краснуха, ВІЛ – інфекція IV стадії, туберкульоз);
  • Новоутворення (злоякісні новоутворення будь-якої локалізації);
  • Хвороби ендокринної системи (тяжка форма цукрового діабету, гіперпаратиреоз, гіперльдостеронізм);
  • Розлади психіки та поведінки (судинна деменція, органічний амнестичний синдром, не спричинений алкоголем чи іншими психотропними речовинами);
  • Хвороби нервової системи (хвороба Альцгеймера, м’язова дистрофія);
  • Хвороби системи кровообігу (вторинна гіпертензія, серцева недостатність);
  • Хвороби органів дихання (хронічна респіраторна недостатність);
  • Хвороби органів травлення (непрохідність стравоходу, цироз печінки);
  • Хвороби сечостатевої системи ( гідронефроз);
  • Хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини;
  • Уродженні вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії;
  • Вік вагітної жінки менш як 15 років або більше як 45 років;
  • Вагітність внаслідок зґвалтування;
  • Настання інвалідності під час цієї вагітності.

Більш детально в Постанові Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 N 144 "Про реалізацію статті 281 Цивільного кодексу України"

У разі  наявності   у  вагітної медичних  показань,  що  не зазначені у Переліку (  144-2006-п  ), але  за  яких продовження вагітності  та пологи становлять загрозу для її здоров'я або життя (або невідкладного стану),  переривання вагітності здійснюється на підставі висновку консиліуму лікарів (пункт А.3.4.2 Клінічного протоколу)

Штучне переривання  вагітності, термін  якої  становить від 12 до  22  тижнів за  наявності  підстав, зазначених  у Переліку ( 144-2006-п  ),  здійснюють  за   заявою вагітної  або її  законних  представників (у  разі неповноліття, недієздатності особи) та наданими документами,  які  підтверджують ці обставини.

Штучне переривання  вагітності  у терміні  вагітності  після 12 до 22  тижнів  за наявності  підстав,  зазначених у Переліку ( 144-2006-п ), немедичного характеру (вік вагітної жінки менш як 15  років та більш як 45 років,  вагітність внаслідок зґвалтування або настання інвалідності під час цієї вагітності) здійснюють  за заявою   вагітної  або   її   законних  представників   (у  разі неповноліття,  недієздатності особи) та наданими документами,  які підтверджують ці обставини.

Відповідальність за незаконне проведення аборту або стерилізації

Стаття 134. Незаконне проведення аборту або стерилізації

1. Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, - карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Примушування до аборту без добровільної згоди потерпілої особи - карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Незаконне проведення аборту, що спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої особи, - карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4. Примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи - карається обмеженням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

5. Дія, передбачена частиною четвертою цієї статті, якщо вона спричинила смерть потерпілої особи чи інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

 Згідно із статтею 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу цивільної відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), так і певних спеціальних умов.
До таких спеціальних умов належать перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
Якщо шкода завдана працівником у робочий час, але діями, які не пов`язані з виконанням трудових (службових) обов`язків, роботодавець відповідальності нести не буде.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Шкода відшкодовується:

  • дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту-до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
  • одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд: за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого - до досягнення ними чотирнадцяти років.

Дотримання конфіденційності/лікарської таємниці, етики

Медичні працівники    зобов'язані    забезпечити   збереження інформації,  отриманої від пацієнтки, та не допустити її розголосу іншим особам.

Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних  або  службових обов'язків  стало відомо про хворобу, медичне обстеження,  огляд та їх  результати,  інтимну і  сімейну сторони   життя громадянина,  не  мають права  розголошувати  ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків (ст. 40 Закону  України   "Основи   законодавства   України про  охорону здоров'я")

Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці,  крім випадків,  передбачених Законом.

Етики:

Медичні працівники  повинні поважати  гідність  клієнтки та пам'ятати про ставлення до пацієнтки з повагою і зуміти  допомогти їй зберегти свою гідність. Пацієнтка має  право висловити  свою  точку зору та прийняти самостійне рішення після одержання повної,  достовірної та  чіткої інформації   щодо  процедури  (операції),  ризиків та  можливих ускладнень. Інформація не   повинна  бути   залякуючою,  засуджуючою та спонукаючою жінку до примусового рішення. Недопустимим є засуджуюче та принижуюче гідність ставлення до пацієнтки.

Слід пам'ятати,  що  для консультування дівчат-підлітків можливо залучення психолога.