Шкідливі викиди в атмосферне повітря . Відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон) не регулює відносини з приводу повітря жилих, виробничих та інших приміщень. До атмосферного повітря також не належить повітря, яке знаходиться у компресорах, балонах тощо. Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище. Відносини з приводу повітря, яке знаходиться в межах приміщень, у місткостях, регулюється санітарним, цивільним, житловим та іншим законодавством. Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та довкілля здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин (ст. 11 Закону). До найбільш поширених забруднюючих речовин належать: оксиди азоту, свинець та його сполуки, формальдегід та інші. А до небезпечних забруднюючих речовин — метали та їх сполуки; органічні аміни; хлор, бром та їх сполуки; фреони тощо. Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території. За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

Шкідливі викиди в атмосферне повітря

По агрегатному стану всі забруднюючі атмосферу речовини ділять на чотири групи: тверді, рідкі, газоподібні і змішані. Крім того, промислові викиди в атмосферу можуть класифікуватися:

  1. по організації відведення і контролю (організовані і неорганізовані);
  2. по режиму відведення (безперервні і періодичні);
  3. по температурі (нагріті, у яких температура газопилових сумішей вище за температуру повітря, і холодні);
  4. по локалізації - (в основному, допоміжному і підсобному виробництвах);
  5. по ознаках очищення:
  • ті, що викидаються без очищення (організовані і неорганізовані);
  • ті що викидаються після очищення (організовані).

Промислові викиди в атмосферу підрозділяють також на первинні і вторинні.
Первинні - це викиди безпосередньо, що поступають в атмосферу від тих або інших джерел, а вторинні, будучи продуктами утворення первинних, можуть бути більш токсичними і небезпечними, ніж первинні.Типове перетворення деяких речовин - їх фотохімічне окислення.Джерела забруднення. Існують два головні джерела забруднення атмосфери: природний і штучний (антропогенний). Існує два методи визначення гранично допустимої концентрації – експериментальні і розрахункові. При експериментальному методі визначення ГДК задіяні групи піддослідних тварин (миші, щури) і при короткочасному випробуванні на спеціальних установках – люди, з числа добровольців. Встановлюють також і летальну концентрацію речовин або дозу ЛД50, при якій спостерігається загибель половини тварин і знати яку необхідно для визначення класу небезпеки речовин.Для експерименту звичайно вибирають три досліджувані концентрації - одну на рівні порогу запаху для найвідчутніших людей, другу і третю концентрацію в 2-3 рази вищу і нижчу за порогову. Другий метод визначення допустимої концентрації – розрахунковий і визначається по розрахункових формулах з використанням величин молекулярних мас. Поняття про ефект сумарної шкідливої дії – це коли нормами враховують можливість дії на організм не однієї якої-небудь речовини, а декількох одночасно, оскільки різні речовини можуть надавати схожу несприятливу дію на організм. Державні стандарти та нормативи в галузі охорони атмосферного повітря Державними стандартами встановлено межі допустимої концентрації ряду речовин та їх основних сполук у атмосферному повітрі. Шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяються на 4 класи:1) особливо небезпечні;2) високо небезпечні;3) помірно небезпечні;4) мало небезпечні.Для кожної речовини, що забруднює атмосферне повітря встановлено два нормативи: максимально разова та середньодобова межі допустимої концентрації.Найбільша концентрація кожної шкідливої речовини не повинна перевищувати максимальну разову межу допустимої концентрації.Для оцінки забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами використовують 3 групи методів:1) лабораторні (аналітичні);2) автоматичні;3) дистанційні (лазерна локація).

Контроль у галузі охорони атмосферного повітря

Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади. Громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп. Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об’єкт якого належить до другої групи, - десять років, об’єкт якого належить до третьої групи, - необмежений. Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обгрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; { Абзац другий частини десятої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 } неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин. У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни. Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Інвентаризація джерел викидів

Інвентаризація джерел викидів може проводитись з наступною метою:для розробки нормативів утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд та об'єктів;для розробки нормативів гранично допустимих викидів;для регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферу;для здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря;для розробки короткострокових і довгострокових планів заходів підприємств;для розробки екологічних програм по зниженню викидів забруднюючих речовин в атмосферу.Інвентаризацію джерел викидів мають право проводити підприємства, установи та організації, які мають у своєму складі акредитовану лабораторію на проведення лабораторних досліджень. Лабораторія повинна бути акредитована на проведення аналізів тих речовин, які присутні в викидах даного підприємства.Згідно вимог та процедур, встановлених та «Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря» [1] підприємство може бути взяте на державний облік. Взяття на облік об'єктів здійснюється за умови, якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в «Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік», вказаних у додатку 1 до вищезазначеної Інструкції. Основою взяття на облік є матеріали інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря

Статтею 33 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря несуть особи, винні у:

- порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

- перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

- перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

- викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

- перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

- впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

- порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів та агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

- проектуванні і будівництві об'єктів із порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

- невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

- ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

- недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування.

На відміну від багатьох інших поресурсових законів та кодексів, ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" не деталізує питання щодо видів юридичної відповідальності. Разом з тим, враховуючи положення законодавства та практику притягнення до юридичної відповідальності, треба зазначити, що до осіб, винних у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, може застосовуватися дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова (майнова) відповідальність.

Найпоширенішим видом юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства (у тому числі законодавства про охорону атмосферного повітря) є адміністративна відповідальність. Так, у главі 7 КУпАП  Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини передбачено відповідальність за такі порушення законодавства про охорону атмосферного повітря:

- порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78 КУпАП);

- порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ (ст. 781 КУпАП);

- недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію та експлуатації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП);

- випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 80 КУпАП);

- експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 81 КУпАП).

Побічно атмосферне повітря виступає об'єктом посягання також і при здійсненні самовільного випалювання рослинності або її залишків (ст. 80 КУпАП), невиконанні вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 911 КУпАП).

Основними видами покарань за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря виступають штрафи. Сума штрафів може диференціюватися залежно від статусу суб'єктів правопорушення (громадяни, посадові особи, громадяни - суб'єкти господарської діяльності).

Крім того, характеризуючи юридичну відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, потрібно звернути увагу на те, що ст. 12 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" - Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і впливу фізичних та біологічних факторів на його стан - передбачено, що "господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства".

Разом з тим законодавством не встановлено спеціального порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) або припинення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і впливу фізичних та біологічних факторів на його стан. У цьому випадку застосовується загальний Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затверджений Постановою ВР України3 6.

Відповідно до цього порядку, діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути:

- обмежена - на певний період (до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і одиницях обладнання;

- тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання;

- припинена - повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

При тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні діяльності підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів по підприємствах в цілому чи окремих їх цехах (дільницях) і одиницях обладнання.

Системний аналіз порушень порядку дозволяє зробити висновок про те, що діяльність підприємств, у контексті охорони атмосферного повітря, обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема: введення в дію підприємств, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних вимог і виконання заходів, передбачених проектами на їхнє будівництво (реконструкцію); відсутність споруд, устаткування і пристроїв для очищення викидів та скидів або їхнього знешкодження, а також приладів контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та характеристиками шкідливих факторів на підприємствах, діяльність яких пов'язана із шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, або порушення правил експлуатації зазначених споруд, устаткування, пристроїв і приладів; використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів; перевищення гранично допустимих чи тимчасово узгоджених викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів, біологічного впливу та радіоактивного забруднення; відсутності або нездійснення заходів, спрямованих на запобігання залповим викидам і скидам, що створюють високі та екстремально високі рівні забруднення повітряного та водного басейнів і ґрунтів, становлять небезпеку для здоров'я та життя людей, тваринного і рослинного світу; виробництво й експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, у викидах і скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи тощо.

Необхідно вказати, що в контексті Рішення КСУ у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень п. 22 ч. 1 ст. 92 КУ, ч.ч. 1, 3 ст. 2, ч. 1 ст. 38 КУпАП (справа про відповідальність юридичних осіб) такі дії з обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств не є адміністративною відповідальністю, а є різновидом юридичної відповідальності юридичних осіб на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення юридичними особами норм законодавства.

КК України окремо виділено ст. 241 "Забруднення атмосферного повітря". Відповідно до частини першої цієї статті, забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Постановою Пленуму ВС України "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" роз'яснюється, що створення небезпеки для життя і здоров'я людей має місце в разі, коли забруднення навколишнього природного середовища чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до загибелі хоча б однієї людини, масових захворювань людей, зараження хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюванням, зниження тривалості життя чи імунного захисту людей, відхилень у розвитку дітей тощо.

Під тяжкими наслідками потрібно розуміти: загибель чи масове захворювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об'єктів тваринного і рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об'єктів; заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах тощо.

Під загибеллю людей треба розуміти смерть хоча б однієї людини, що сталася внаслідок вчинення злочинів, відповідальність за які передбачена відповідними статтями КК.

Разом з тим необхідно вказати, що окремі діяння, об'єктом злочинного посягання яких може бути атмосферне повітря, передбачені й іншими статтями КК України. Наприклад, ст. 238 КК України - Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення - прямо передбачає, що кримінальна відповідальність настає за приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Також кримінально карні діяння у сфері охорони атмосферного повітря можуть наступати внаслідок: порушення правил екологічної безпеки (ст. 235 КК України); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237 КК України); проектування чи експлуатації споруд без систем захисту довкілля (ст. 253 КК України).

Особливості цивільно-правової відповідальності та відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, закріплені в ст. 34 ЗУ "Про атмосферне повітря": "Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом".