Участь органу опіки і піклування у захисті сімейних прав та інтересів

Матеріал з WikiLegalAid
Це затверджена версія цієї сторінки, вона не є останньою. Перегляд останньої версії.

Нормативна база

Увага!!! З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану!

У звʼязку з цим Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, доповнено розділом щодо особливості влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, у тому числі дітей, розлучених із сім’єю, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану (пункти 78-82).

Опіка і піклування:поняття та особливості

Згідно із частиною третьою ст. 51 Конституції України та ст. 5 Сімейного кодексу України сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою. Держава створює умови для зміцнення сім’ї. Для цього в Україні сформована система державних органів, на які покладено обов’язок здійснювати правовий захист прав і законних інтересів дитини. Одним із таких органів, на який покладено функції захисту прав і законних інтересів дитини, є орган опіки та піклування.

Опіка, піклування є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишилися без піклування батьків, вона встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Питання захисту прав і законних інтересів дитини регулюється нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», міжнародного права, а також Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866.

Орган, на який покладено обов’язок захисту прав та законних інтересів дитини

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені в суді у порядку, встановленому законом.

Стаття 19 Сімейного кодексу України визначає орган опіки та піклування як попередню ланку розв'язання спору між батьками щодо дитини. Спір щодо дитини передається на розгляд батьків, одного з батьків, не вимагаючи дозволу на це звернення у другого з батьків. У той же час другий з батьків, не чекаючи рішення органу опіки та піклування по заявленому спору, може звернутися за вирішенням цього ж спору до суду. Суд зобов'язаний таку заяву прийняти, хоча перший спір в органі опіки та піклування не вирішений до кінця. У цьому випадку орган опіки та піклування припиняє розгляд справи, а якщо спір було розглянуто і по ньому прийнято рішення, орган опіки та піклування припиняє виконувати рішення.

Повноваження органу опіки і піклування

До повноважень органів опіки та піклування є забезпечення вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей; забезпечення пріоритетних форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; притягнення до відповідальності осіб, які порушують права дитини; надання письмової згоди або заперечення на відчуження нерухомого майна (у тому числі житла) й іншого майна, власником якого є дитина; подання заяв, клопотань, позовів про захист прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Органи опіки та піклування відповідно до покладених на них завдань:

а) розглядають звернення дітей щодо неналежного виконання батьками (одним з них) обов'язків з виховання або щодо зловживання батьків своїми правами;

б) розглядають спори, пов'язані з вихованням неповнолітніх дітей;

в) беруть участь у розгляді судами спорів, пов'язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою, піклуванням.

Орган опіки та піклування може розглянути відповідно до своєї компетенції спір між батьками щодо імені (стаття 146 Сімейного кодексу України), прізвища дитини (стаття 145 Сімейного кодексу України), участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у її вихованні (стаття 158 Сімейного кодексу України).

У Сімейному кодексі України зазначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування стаття 19 Сімейного кодексу України. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого статтею 170 Сімейного кодексу України. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Обов'язкова участь органів опіки та піклування у судовому засіданні

Відповідно до ч.4 ст. 19 Сімейного кодексу України обовʼязковою є участь органів опіки та піклування в судовому засіданні при розгляді спорів щодо:

  • участі одного з батьків у вихованні дитини;
  • визначення місця проживання дитини;
  • виселення дитини;
  • зняття дитини з реєстрації місця проживання;
  • визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням;
  • позбавлення та поновлення батьківських прав;
  • побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав;
  • відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду;
  • управління батьками майном дитини;
  • скасування усиновлення та визнання його недійсним.

Цей перелік не є вичерпним. Так, справи про усиновлення дітей також розглядаються судом за обов'язкової участі органу опіки та піклування. Закон встановлює дві форми участі даних органів при розгляді зазначених справ: подання до суду висновку про шляхи вирішення спору або шляхом участі їх представників у судовому процесі.

Орган опіки та піклування на прохання суду подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При розгляді спорів щодо участі одного за батьків у вихованні дитини дуже важливим доказом є письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Органи опіки та піклування зобов’язані розглянути цей спір та надати висновок. Але дуже часто ці органи не дотримуються норм закону та протиправно не виконують свої повноваження. Ненадання відповідного висновку щодо справи, призводить до затягування розгляду справи та обмеження громадян у забезпеченні їхнього права на доступ до правосуддя, що може тягнути за собою порушення Конституції України та Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В такому разі суд постановляє окрему ухвалу, вказуючи на незаконну бездіяльність органів опіки та піклування і зобов’язує вчинити певні дії.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд не пов'язаний висновками певних органів, експертів та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні заявлених у справі доказів та обставин справи. Жоден доказ, у тому числі і висновок органу опіки та піклування, не має для суду наперед встановленої сили. Отже, суд може не погодитись із даним висновком і не взяти його до уваги.

Судова практика

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Участь_органу_опіки_і_піклування_у_захисті_сімейних_прав_та_інтересів&oldid=44774