Укладення мирової угоди у справах про банкрутство

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Загальна інформація про особливості мирової угоди у справі про банкрутство

Відповідно до ст. 77 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Мирова угода разом із санацією є способами уникнути ліквідації боржника. В деяких випадках її застосування дозволяє значно скоротити строк процедури банкрутства, а кредиторам – раніше отримати кошти (іноді отримати більше коштів, ніж у результаті ліквідації).

Водночас досягнення мирової угоди дозволяє врахувати інтереси не лише кредиторів, але й боржника, оскільки надає можливість зберегти підприємство та робочі місця.Особливістю мирової угоди є те, що вона може бути укладена на будь-якій стадії процедури банкрутства, але не раніше ніж затвердження реєстру кредиторів. Таке обмеження необхідне, оскільки в мировій угоді мають бути враховані інтереси всіх кредиторів, порушення інтересів окремого кредитора не допускається.

Виходячи із положень ст. 604 Цивільного кодексу України можна зробити висновок про те, що законодавець поряд із визнанням її окремою процедурою в ході провадження у справі про банкрутство розглядає мирову угоду як новацію зобов'язання боржника перед кредиторами.

Зміст мирової угоди та порядок її укладення

Законом передбачено обов’язкові умови мирової угоди, а також умови, які не можуть бути включені.

Щодо укладення мирової угоди застосовують такі обмеження:

  • всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, мають висловити письмову згоду на укладення мирової угоди;
  • мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів для державних підприємств з участю держави більше ніж 50% мирова угода має бути погоджена з органом, уповноваженим управляти державним майном;
  • мировою угодою не допускається прощення, відстрочка або розстрочка коштів, належних працівникам боржника (заробітна плата, грошові компенсації та гарантії, соціальні виплати), а також заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування;
  • для кредиторів, які не брали участь у голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, якщо їхні вимоги належать до однієї черги (тобто під час укладення мирової угоди сторони мають виходити з принципу справедливості, враховуючи черговість, встановлену законодавством про банкрутство).

Окрім цього, мирова угода не може бути укладена до публікації в офіційних друкованих органах оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство та після розрахунків з кредиторами у процесі ліквідації, оскільки є правочином, який впливає на права та обов'язки усіх кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо обов’язкових умов, які повинна містити мирова угода законодавством передбачено обов’язкові положення (розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника; відстрочка чи розстрочка або прощення (списання) боргів чи їх частини), а також ті, які можуть бути включені до мирової угоди (виконання зобов’язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону) (ч. 4 ст. 79 Закону).

Згідно з ч. 3 ст. 77 Закону, рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Для належного правозастосування Міністерство юстиції України видало наказ №1223/5 від 19.06.2013 р., яким було затверджено типову форму мирової угоди у справі про банкрутство. Цією типовою формою передбачено основні вимоги щодо розроблення та змісту мирової угоди боржника.

Відповідно до п. 3 Наказу Міністерства Юстиції України від 19.06.2013 № 1223/5 «Про затвердження Типової форми плану санації боржника у справі про банкрутство, Типової форми мирової угоди у справі про банкрутство та вимог щодо їх розроблення» оформлення Мирової угоди здійснюється у вигляді документа, що містить обов’язкові для нього реквізити, а саме: дату і номер документа, номер провадження у справі про банкрутство, повне найменування господарського суду, найменування боржника, зміст Мирової угоди, заголовки до тексту, підпис (підписи), грифи схвалень (погоджень, затверджень), перелік додатків (у разі наявності). При оформленні Мирової угоди можливе використання інших реквізитів, якщо цього вимагає її зміст.

Файл:Типова форма мирової угоди у справі про банкрутство.docx

Затвердження мирової угоди господарським судом

Відповідно до ч. 1-2 ст. 79 Закону, мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Оскільки мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, має перевірити:

  • правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, зокрема: чи було засідання комітету кредиторів правомочним, чи є повноваження у представників кредиторів брати участь у засіданнях комітету кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди тощо;
  • повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів;
  • дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди;
  • чи не суперечать умови мирової угоди законодавству;
  • чи не порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб.

Господарський суд, отримавши заяву про затвердження мирової угоди з доданими документами, зобов'язаний призначити засідання для розгляду мирової угоди, про що повідомити сторони та усіх учасників провадження у справі про банкрутство, які подали суду чи комітету кредиторів заперечення проти укладення мирової угоди. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 12.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, у якій має надати оцінку правомірності рішення комітету кредиторів про укладення мирової угоди, розглянути усі заперечення проти укладення мирової угоди, заявлені кредиторами та учасниками провадження у справі про банкрутство, а також зазначити про припинення провадження у справі про банкрутство та про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Як зазначено у ч. 5 ст. 192 Господарського процесуального кодексу, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

  1. умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними;
  2. одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Про відмову у затвердженні мирової угоди суд виносить ухвалу, у якій має зазначити мотиви такої відмови з посиланням на норми законодавства.

Наслідки невиконання мирової угоди

Мирова угода може бути розірвана в разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів в межах провадження справи про банкрутство.Розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та/або розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.

У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.Крім того, наслідком невиконання мирової угоди у справі про банкрутство є поновлення провадження у справі (ст. 82 Закону).