Техніко-криміналістичне дослідження документів: встановлення змін, текстів, підробок

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Нормативна база

Поняття і сутність техніко-криміналістичного дослідження документів

Документи - письмові докази мають значення для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змісту (наприклад, висновок експерта, акт ревізії тощо). При цьому вони не є об'єктом криміналістичного дослідження і можуть замінюватися у справі копіями або дублікатами. У практиці техніко-криміналістичних досліджень звичайно мають справу з письмовими документами як речовими доказами. Документи можуть бути виготовлені рукописним, машинописним, комп'ютерним, поліграфічним або іншим способом, за допомогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових ручок, тушшю, олівцем, друкарською фарбою або іншою речовиною. Як матеріал для виготовлення письмового документа можуть бути використані папір, дерево, фанера, картон, тканина, скло та ін. Об'єктами дослідження є зміст документа, матеріали і знаряддя письма. Існують певні правила поводження з документами - речовими доказами, а саме:

  • необхідно обережно поводитись з документами (на них заборонено робити будь-які позначки, перегинати їх, класти на забруднені поверхні тощо);
  • документи слід розміщувати і зберігати в окремих конвертах з відповідними написами;
  • для зберігання документів повинні бути створені відповідні умови (запобіжні заходи щодо впливу променів світла, вологості, хімічних речовин).

Встановлення змін в документі

Способами змінення документів є підчистка, травлення і змивання тексту, дописка і виправлення записів, переклеювання фотокарток та заміна окремих частин документа. Підчистка - спосіб змінення змісту документа, при якому здійснюється механічне видалення частини тексту. Видалення штрихів може бути підготовчим етапом для внесення нових записів. При підчистці текст стирають (тертям гумкою) або зіскрібають гострим предметом (лезом бритви). Ознаками підчистки є порушення верхнього прошарку паперу, зменшення товщини паперу, ушкодження лініювання або захисної сітки, залишки підчищених штрихів, розмиття барвника в штрихах нового тексту. Дописка - спосіб зміни початкового змісту документа шляхом внесення до рукописного тексту нових слів, фраз або окремих письмових знаків. Дописка проводиться щодо літерних або цифрових записів. Ознаками дописки є нерівномірність проміжків між рядками, словами, буквами у середині слів; зменшений розмір і розгін почерку певної частини тексту; неоднаковий нахил штрихів однойменних знаків; наявність обведення штрихів основного тексту. Виправлення - спосіб зміни початкового змісту документа шляхом переробки одних письмових знаків на інші. Виправлення провадиться стосовно літерних і шарових записів. Виправляються, як правило, близькі за конфігурацією цифри і літери. Ознаками виправлення є відмінність у відтінку та інтенсивності забарвлення штрихів у літерах, цифрах і словах. Заміна частин документа - один із способів часткової підробки, який полягає в заміні окремих аркушів документа, вклеюванні деяких ділянок або переклеюванні фотокартки. Ознаками заміни аркушів є порушення порядку нумерації сторінок або невідповідність номерів сторінок; розходження у графічних ознаках друкарського шрифту, у малюнку захисної сітки, формі та розмірах лінування; невідповідність аркушів за розміром або якістю паперу; додаткові проколи у місцях кріплення аркушів та ін.

Встановлення слабковидимих і невидимих текстів

При дослідженні «згаслих» текстів застосовуються такі методи, як фотозйомка видимої та інфрачервоної люмінесценції, кольоророзрізнення, дифузно-копіювальний та адсорбційно-люмінесцентний методи. Слабковидимі штрихи можуть бути прочитані за допомогою світлофільтрів, які посилюють контрастність тексту. В лабораторних умовах застосовують опромінювання документа за допомогою лазера і спостереження люмінесценції за допомогою електронно-оптичного перетворювача. При огляді документа можуть бути використані ультрафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна виявити фотографуванням в ультрафіолетових променях. Під час лабораторних досліджень застосовують рентгенівське опромінення, хімічний аналіз і спеціальні методи виявлення невидимих текстів.

Дослідження залитих і закреслених текстів. Встановлення тексту спалених документів

Виявлення залитих і закреслених текстів є можливим за допомогою огляду документа на просвітлення або в бічному світлі. Позитивний результат може дати огляд з використанням світлофільтра того ж самого кольору, що й барвник, яким залитий текст документа. Закреслені тексти можуть бути встановлені за рельєфом штрихів на зворотньому боці документа. Відомими методами дослідження залитих текстів є:

  • розпізнавання кольору - спосіб фотозйомки із застосуванням світлофільтрів;
  • фотозйомка в інфрачервоних променях (доцільна при виявленні запису, який виконаний речовиною, що поглинає ці промені);
  • фотозйомка у прямопадаючих та бічних променях світла;
  • фотозйомка в рентгенівських променях (метод отримання тіньового зображення за рахунок дії на фотоматеріал рентгенівських променів, які пройшли крізь об'єкт, що фотографується);
  • фотозйомка в інфрачервоних променях (фотозйомка об'єкта, який освітлюється тепловими променями. На об'єктив одягається інфрачервоний фільтр, а об'єкт освітлюється за допомогою ламп розжарювання) або ультрафіолетових променях (метод заснований на дії ультрафіолетових променів, відбитих від об'єкта зйомки);
  • дифузно-копіювальний метод (рекомендується для текстів, які виконані водорозчинними речовинами (наприклад, чорнилом) і закритих нерозчинними (друкарською фарбою);
  • адсорбційно-люмінесцентний метод (для копіювання використовується розчинник з вибірковою дією).

Виявлення записів на спалених документах має свої особливості. Вплив високих температур на матеріал документа змінює його властивості. Так, при температурі близько 500 °С папір стає крихким і при доторканні руйнується. При такому стані документів виявити записи неможливо. Відновити записи в документах стає можливим за умови, що вони були піддані температурі не більш ніж 150-250 °С. З такими документами необхідно поводитись дуже обережно. Дрібні шматочки вилучаються за допомогою гумової груші.

Встановлення технічних підробок підписів

Технічна підробка підпису передбачає наслідування почерку особи, від імені якої виконується підпис, або використання різних технічних пристосувань. Способами підробки підписів є такі:

  • утворення підпису шляхом звичайного наслідування іншій особі;
  • копіювання підпису на просвітлення;
  • передавлювання через копіювальний папір;
  • передавлювання дійсного підпису загостреним предметом на інший документ з наступним обведенням;
  • виготовлення з дійсного підпису факсиміле (точне відтворення підпису фотомеханічним способом; підписи, нанесені за допомогою факсиміле, мають мікроструктуру штрихів, специфічну для металевих кліше);
  • використання комп'ютерних можливостей сканування дійсного підпису з наступною принтерною роздруківкою на документі.

Ознаки технічної підробки підпису охоплюють: сліди зупинок писемного приладу у вигляді потовщень або надривів штрихів, нетвердість рухів, наявність у штрихах і біля них часток іншого барвника, звивистість і тупі закінчення штрихів, підрисовку штрихів, вдавлені борозенки, які не завжди співпадають з чорнильним обведенням та ін. У процесі дослідження підпису необхідно встановити дійсний він чи підроблений. Під час експертизи підписів вирішуються такі типові питання: чи не скопійовано даний підпис з якогось іншого підпису за допомогою технічних засобів, якщо так, то яких саме; чи не скопіювало підпис на досліджуваному документі з якогось іншого підпису, поданого для порівняння.

Встановлення підробки відбитків печаток та штампів

Відбиток печатки (штампу) передбачає перенесення відповідної штемпельної фарби на поверхню паперу або видавлювання на її поверхні відповідного рельєфу. Дослідження відбитків печаток і штампів здійснюється з метою встановлення їх тотожності або встановлення способу їх підробки. Печатка виготовляється з гуми. Типові питання, які вирішуються при дослідженні відбитків печаток і штампів, такі:

  • яким способом виготовлено печатку (штамп), відтиск якої є на документі;
  • яким способом відтворено відбиток печатки (штампу) на документі;
  • чи є нанесений відтиск печатки на документі даною печаткою; чи однією печаткою (або штампом) залишені відбитки в документах та ін.

Ознаки, що свідчать про спосіб підробки (перерисовку відтиску, кустарне виготовлення, копіювання справжнього відтиску, формування відтиску за допомогою комп'ютерної графіки), такі: нестандартність букв, неоднакова висота, ширина літер, різна товщина штрихів, різні проміжки між словами, нерадіальне розташування знаків по колу, дзеркальність окремих знаків, помилки у тексті, різниця написання в тексті однойменних літер, несиметричність розміщення літер, розмиття окремих штрихів, відсутність штемпельного барвника в штрихах. При ідентифікації печаток (штампів) за їх відтисками досліджуються загальні та окремі ознаки (форма і розміри відтисків в цілому, взаємне розташування складових частин відтисків, графічні ознаки літер, цифр, герба, емблеми, дрібні особливості окремих знаків тощо). Для проведення експертизи необхідні експериментальні та вільні зразки.

Вимоги до матеріалів, які потрібно надавати для дослідження

За допомогою експертизи документів встановлюють вид, рід та безліч інших класифікаційних категорій матеріалів, за допомогою яких або безпосередньо на яких був виготовлений документ, а також їх групова та родова загальна приналежність. Для проведення такої експертизи (дослідження) необхідно надати експерту відповідні вільні зразки та порівнювальний матеріал.

У документі про призначення експертизи необхідно конкретизувати об’єкти, що підлягають дослідженню:

  • вказати повну назву документа, наведену в документі дату його складання;
  • дати інформацію про обставини виявлення документів – речових доказів (дата, місце виявлення, вилучення);
  • вказати безпосередній об’єкт дослідження – описати його зміст (знак, слово, рядок, інше), місце розташування в документі;
  • при направленні на експертизу матеріалів справи вказати місце розташування документа в матеріалах справи – лист справи; чітко позначити досліджувані документи та порівняльні матеріали, щоб не привести до їх змішування при проведенні експертизи.

При призначенні експертиз, що потребують проведення матеріалознавчих досліджень документа (визначення складу матеріалів письма в штрихах реквізитів, визначення складу і властивостей основи інше); проведенні ідентифікації відтисків печаток, штампів, друкарської техніки, писального приладу; визначення внесення змін у документ та встановлення його первісного змісту не допускається подання на експертизу технічного зображення документу (копії) замість його оригіналу.

Якщо об’єктами експертизи стають технічні засоби: пишучі прилади, знакодрукуючі (знакосинтезуючі) пристрої, засоби розмножувальної техніки, друкарські форми, то в залежності від експертного завдання і конкретної ситуації на експертизу можуть бути представлені або технічні засоби безпосередньо, або виконані за їх допомогою порівняльні матеріали – зразки наступних видів: експериментальні зразки або (та) вільні зразки.

Корисні посилання

  • Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. - К.: Кондор, 2005
  • Гора І. В., Колесник В. А. Криміналістика. ч. 1: Криміналістична техніка. - К.: Алерта, 2005