Строковий трудовий договір

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Що таке строковий трудовий договір

Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

В яких випадках укладається строковий трудовий договір

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням наступних умов:

  1. з урахуванням характеру роботи,
  2. умов її виконання,
  3. інтересів працівника,
  4. інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Прийняття за строковим трудовим договором

Оформлення працівника на роботу за строковим трудовим договором можна розділити наступним чином:

Перевірка, чи є підстава для укладання строкового трудового договору;

Ураховуючи вимоги статті 23 КЗпП України, прийняти працівника за строковим трудовим договором можна у таких випадках:

  • якщо робота за своїм характером є такою, що не виконується постійно;
  • якщо у зв’язку з конкретними умовами виконання роботи трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Загалом робота має постійний характер, але у зв’язку з певними умовами, виникає необхідність в укладенні строкового трудового договору
  • у випадку зацікавленості самого працівника в укладені строкового договору.
  • Інші випадки, передбачені законодавством, зокрема:
  1. наукові (науково-педагогічні) працівники після призначення пенсії відповідно до пункту 10 статті 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»працюють за строковим трудовим договором (контрактом);
  2. іноземці, особи без громадянства працевлаштовуються на строк дії дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства (ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення»);
  3. працівники, яких призначають, обирають на певний термін (народні депутати, судді та ін.).

Поряд з цим необхідно зазначити, що законодавство не містить вичерпного переліку випадків, в яких укладення строкового трудового договору буде правомірним.
Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених вище умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Тобто, якщо з працівником за його згодою все ж таки було укладено строковий трудовий договір, хоча для цього не було підстав, у разі звернення працівника до суду такий договір може бути визнано безстроковим.

Визначення строку трудового договору;

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюють:

  • за погодженням сторін;
  • сторонами з урахуванням часу, необхідного для виконання певної роботи (або може бути обумовлений виконанням певного обсягу робіт);
  • законодавством (для певних категорій працівників).

При укладенні трудового договору на певний строк цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатися не тільки конкретним періодом, а й настанням певної події, наприклад :

  • поверненням на роботу працівниці з відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
  • поверненням працівника, який звільнився з роботи у зв’язку з призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу,
  • повернення працівника, звільненого у зв’язку з обранням народним депутатом чи виборну посаду.

Оформлення строкових трудових відносин.

Запис про прийняття на роботу на умовах строкового трудового договору вносять до трудової книжки працівника, але про строковість трудового договору при цьому не зазначають.
Про строковість трудового договору свідчитиме запис про звільнення: «Звільнено у зв’язку із закінченням строку трудового договору, п. 2 частини першої ст. 36 КЗпП України».

Встановлення випробувального терміну за строковим договором

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
Частина 3 статті 26 КЗпП України передбачає, що випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців.

Розірвання та припинення строкового трудового договору

Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю.
По закінченню строку трудовий договір підлягає припиненню за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України .
День звільнення відповідно до частини 2 статті 241-1 КЗпП України — останній день, визначений строковим трудовим договором.

Закінчення строку трудового договору може бути підставою для його припинення (працівника звільняють за п. 2 ст. 36 КЗпП), окрім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не висунула вимоги про їх припинення. Тобто звільнити працівника на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП можна в останній день строку трудового договору. Якщо ж наступного дня працівник вийшов на роботу (і це документально підтверджено), звільнити його на зазначеній підставі не можна, оскільки згідно із ч. 1 ст. 391 КЗпП у такому випадку дія строкового договору вважається подовженою на невизначений строк. У подальшому розірвати трудовий договір з ініціативи роботодавця можливо лише на загальних підставах, передбачених трудовим законодавством.
Роботодавець має видати трудову книжку із записом про звільнення та розрахуватися останнього робочого дня.

Припинення трудового договору по закінченні його строку не потребує подання заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору працівник уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він погодився і на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який його було укладено. Роботодавець також не зобов’язаний повідомляти працівника про наступне звільнення.
Варто пам’ятати, що згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про відпустки» працівники, які працюють за строковими договорами, перед звільненням мають право використати належні їм щорічні (основну та додаткову) відпустки, а також додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.

Переведення зі строкового трудового договору на безстроковий

Необхідно памятати, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Виняток — коли трудові відносини не можна встановити на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання, інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (частина друга ст. 23 КЗпП України).