Розірвання безстрокового (до закінчення особливого періоду) контракту зі Збройними Силами України

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Нормативна база

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану!

Поняття "особливий період"

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період розпочався з 17 березня 2014 р., коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв’язку з чим в Україні настав особливий період.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон) не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас, зазначеним Законом передбачено такий захід, як демобілізація – комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, – на організацію і штати мирного часу.

Згідно зі статтею 11 зазначеного Закону, рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України.

Указом  Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації,  на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15» прийнято рішення про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу. При цьому рішення щодо проведення демобілізації Президентом України не приймалося.

Вищий адміністративний суд України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14), виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Ураховуючи вищевикладене, з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період.

З метою юридичного визначення тривалості особливого періоду до Верховного Суду України звернувся начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України та отримав офіційну відповідь від 13 липня 2018 року № 60-1543/0/2-18, у цьому листі Верховний Суд констатував: особливий період діє у державі починаючи від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014. Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав. Завершення заходів мобілізації не припиняє особливого періоду.

Таким чином, Верховний Суд України підтримав позицію Генерального штабу Збройних Сил України, висловлену ним у листі від 20 жовтня 2016 року № 316/1/906, яким надано роз’яснення щодо тривалості дії особливого періоду.

Порядок та підстави розірвання безстрокового (до закінчення особливого періоду) контракту зі Збройними Силами України

06 грудня 2016 року Законом України № 1769-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» було надане право на звільнення з військової служби військовослужбовцям, яким дію контракту було продовжено понад встановлені строки та тим, що уклали безстрокові контракти до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» відповідно до яких, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) на таких підставах:

а) у зв’язку із закінченням строку контракту;

б) за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;

в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

г) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;

ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

- військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;

- виховання матір’ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

- утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

- необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

- наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

- необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

- виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;

- виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

- військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю;

д) через службову невідповідність;

е) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;

є) у зв’язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку;

ж) у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

з) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

и) у зв’язку з неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі;

і) у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади";

ї) як такі, що не пройшли встановлений випробувальний строк, визначений частиною першою статті 21-2 цього Закону;

й) які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення, висловили бажання звільнитися з військової служби та які виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, здійснювати протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань.

Військовослужбовці, які набули право на звільнення, але не висловили бажання звільнитися з військової служби, продовжують військову службу.

Військовослужбовцям, які мають намір звільнитися з лав Збройних Сил України необхідно подати командуванню рапорт у двох примірниках (на другому примірнику проставляється відмітка про отримання та повертається військовослужбовцю).

Файл: Рапорт на звільнення з контрактів до кінця особливого періоду.docx

У разі відмови військовослужбовцю у задоволенні рапорту надається мотивована письмова відповідь.

Внесено зміни до Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» щодо військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:

для осіб рядового складу - 3 роки;

для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років.

Під час дії особливого періоду військовослужбовцям із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом, гарантується можливість припинення (розірвання) контракту за власним бажанням.

Військовослужбовці мають право оскаржити відмову у звільненні в судовому порядку.

Див. також