Робота за сумісництвом

Матеріал з WikiLegalAid
Це затверджена версія цієї сторінки; вона не є останньою. Перегляд останньої версії.Редакція була затверджена Natalia.zaitseva.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативно-правові акти

Поняття "сумісництво"

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін (частина друга статті 21 Кодексу законів про працю України).

Сумісництво - виконання працівником, крім своєї основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у підприємця-фізичної особи (пункт 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 (далі - Положення.

Перелік робіт, які не є сумісництвом

Цікаво!

Не може вважатися сумісництвом:
♦ робота працівника, який є фізичною особою-підприємцем та сплачує відповідні податки та збори, на підприємстві, установі, організації на умовах трудового договору (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 15 червня 2010 року № 2718/0/18/10-зв);
♦ робота за трудовим договором студентів, які поєднують її з денною формою навчання (пункт 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці".

Види сумісництва

  • Зовнішнє сумісництво: робота виконується на іншому підприємстві чи в суб’єкта підприємництва (якщо працівник працює на двох (або кількох) підприємствах, одне з яких є основним місцем роботи, а друге — місцем роботи за сумісництвом). Трудова книжка зберігається на підприємстві за основним місцем роботи працівника.
  • Внутрішнє сумісництво: робота виконується на тому самому підприємстві (працівник працює як основний працівник і як сумісник, але роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час). Трудова книжка зберігається на тому самому підприємстві. У разі внутрішнього сумісництва основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими посадами.

Оформлення трудових відносин

Працевлаштуватися за сумісництвом може тільки працівник, в якого є основне місце роботи (лист Міністерства праці і соціальної політики України від 13 жовтня 2004 року № 36-298).

Для оформлення трудових відносин працівник, який приймається на роботу за сумісництвом повинен надати:

  1. паспорт;
  2. диплом або інший документ про набуту освіту або професійну підготовку (у випадку прийняття на роботу, що потребує спеціальних знань) (пункт 3 Положення).

Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно.

Факт укладення трудового договору на умовах сумісництва має бути відображений у заяві працівника та в наказі (розпорядженні) роботодавця. Робота за сумісництвом відображається в табелі обліку робочого часу.

Запис про роботу за сумісництвом, за бажанням працівника, заноситься до трудової книжки за основним місцем роботи на підставі довідки з місця роботи за сумісництвом (абзац сьомий пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юсттиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58).

Не можна допускати, щоб працівник-сумісник виконував свої трудові обов'язки одночасно (в одні й ті ж години) за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом.

Організація та оплата праці за сумісництвом

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій").

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. При встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обгрунтованих норм оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.

Одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку по основній роботі не враховується, за виключенням:

  • вчителям та викладачам, які працюють у декількох середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівнених до них по оплаті праці працівників, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів (як в одному, так і в декількох);
  • медичним і фармацевтичним працівникам лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ охорони здоров'я, аптек, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, а також для дітей, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку, дитячих дошкільних виховних закладів, медико-соціальної експертизи; сестрам милосердя товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця України.

Крім того, в середню заробітну плату зазначеним працівникам зараховується додаткова оплата за роботу, яка не є сумісництвом.

Відпустки за сумісництвом

Щорічна відпустка за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві (пункт 6 частини сьомої статті 10 Закону України "Про відпустки"). Щорічна основна відпустка надається суміснику повної тривалості, тобто не може бути меншою 24 календарних днів за відпрацьований рік.

Сумісник, який працює на тому самому чи іншому підприємстві, має право на отримання компенсації за невикористану відпустку так само, як і основний працівник. Якщо тривалість відпустки за місцем роботи за сумісництвом менша, ніж за основним місцем роботи, сумісникам, за їхнім бажанням, в обов’язковому порядку повинна надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (пункт 14 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки"). Для цього сумісник має подати за місцем роботи за сумісництвом заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати.

Обмеження для роботи за сумісництвом

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України обмеження щодо сумісництва можуть вводитися законодавством, зокрема і колективним договором, а також трудовим договором, який є для працівника основним.

Так, наприклад:

  1. працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього
  2. здоров'я та безпеці виробництва;
  3. осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок;
  4. керівників державних підприємств, установ і організацій, їхніх заступників, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхніх заступників (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Виняток становлять лише працівники держпідприємств, установ і організацій, які переміщуються із тимчасово окупованої території.

Звільнення з роботи за сумісництвом

Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги (пункт 8 Положення).

Звільнення з роботи за сумісництвом не є підставою вважати працівника безробітним, тому допомога по безробіттю не виплачується.

Якщо працівник працює за сумісництвом, але звільняється з основної роботи, робота за сумісництвом може стати основним місцем роботи. Оскільки робота за сумісництвом виконується на підставі трудового договору, то з працівником за його заявою розривається трудовий договір про роботу за сумісництвом і укладається новий трудовий договір про роботу на підприємстві на певній посаді шляхом видання наказу. Якщо за основним місцем роботи у трудову книжку працівника не внесено запис про роботу за сумісництвом, то і не вноситься запис до неї і про звільнення працівника з даної роботи.

Відповідальність

За дотриманням ретельно стежить Держпраці. Всю необхідну інформацію для цього таке відомство може отримати від:

  • Пенсійного фонду: до обовязків якого входить надання Держпраці на постійній основі даних про застрахованих осіб. які працюють за сумісництвом у 5-ти і більше страхувальників;
  • Державного реєстру фізичних осіб - платників податків: на підставі відомостей про суми виплачених доходів і утриманих податків працівниками Держпраці може самостійно відстежувати осіб, які працюють за сумісництвом у декількох місцях.

За порушення закондавства наступає адміністративна відповідальність, яка передбачає адміністративний штраф Кодекс України про адміністрапивні правопорушення за порушення заборон на сумісництво, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ст 172-4).

Відмінність від суміщення професій (посад)

Суміщення професій (посад) здійснюється на тому самому підприємстві в основний робочий час у той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи за рахунок збільшення інтенсивності праці та обсягу виконуваної роботи при незмінній тривалості робочого часу. При цьому окремий трудовий договір з працівником не укладається, лише видається по підприємству наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням.

У штатному розписі підприємства ці посади мають бути визначені як окремі штатні одиниці з відповідними посадовими інструкціями.

У табелі обліку робочого часу робота за суміщенням професій (посад) не відображається — для нарахування доплати за суміщення достатньо виданого наказу. Запис у трудову книжку про роботу за суміщенням не вноситься. Працівникові виплачують доплату до посадового окладу згідно зі статтею 105 Кодексу законів про працю України

Чи необхідно декларувати роботу за сумісництвом, яка виконувалася впродовж звітного року, якщо станом на кінець звітного періоду вона вже не виконується?

У декларації зазначаються відомості про посаду чи роботу за сумісництвом, якщо її зайняття (виконання) розпочалося або продовжувалося під час звітного періоду незалежно від тривалості.

Отже, якщо у звітному періоді суб’єкт декларування займав посаду або здійснював упродовж будь-якого часу роботу за сумісництвом і при цьому станом на останній день звітного періоду він таку посаду не займає (роботу не здійснює), така посада (робота) повинна бути відображена в декларації.

Відомості про посаду чи роботу за сумісництвом зазначаються незалежно від того, чи була вона оплачуваною.

Цікаво! Презентація щодо сумісництва та суміщення посад.

Корисні посилання