Підміна дитини
Нормативна база
- Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 pоку
- Декларація ООН про захист усіх осіб від насильницького зникнення від 18 грудня 1992 року
- Конституція України
- Кримінальний кодекс України
- Закон України "Про охорону дитинства"
- Кримінальний кодекс України. Науково - практичний коментар: у 2 т. /за заг.ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид.,допов. – Х.: Право, 2013.
Загальна інформація
Кримінально-правова охорона честі та гідності особи здійснюється відповідно до норм Кримінального Кодексу України «Злочини проти волі честі та гідності особи».
Відповідно до статті 148 Підміна дитини Кримінального кодексу України
Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів, -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Склад злочину
Об’єкт злочину
Родовим та безпосереднімс об'єктом є воля особи її честь та гідність.
Воля особи – це відповідна міра можливої та юридично дозволеної поведінки людини, що проявляється у розпорядженні собою, своїми вчинками на власний розсуд, а також захищеність особи від фізичного, психологічного та іншого впливу з боку будь-кого, якщо можливість такого впливу прямо не передбачена законом. воля особи передбачає можливість реалізації нею таких прав і свобод як: право на свободу і особисту недоторканість (ст. 29 Конституції України), право на невтручання в її особисте і сімейне життя (ст. 32 Конституції України), свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання (ст. 33 Конституції України).
Честь – це соціальна оцінка людини, її якостей, яка є наслідком її поведінки, а також ставлення до оточуючих та суспільства, як гідна поваги і така, що відповідає моральним принципам.
Гідність особи – це відчуття людиною своєю цінності як людини взагалі, конкретної особистості, безвідносно до індивідуальних якостей, соціального статусу. кожен має право на повагу до його гідності (ст. 28 Конституції України).
Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту недоторканість дитини та її нормальний розвиток. Законодавець не зазначив у диспозиції ст. 148 КК вік або стан дитини, щодо якої можлива підміна. Тлумачення норми за сутністю її призначення та практика застосування надають підстави для судження, що під дитиною у цій статті слід розуміти, як правило, немовля - новонароджене або грудне, яке є чужим для винної особи. Під дитиною слід розуміти немовля як особу, ідентифікувати яку за її індивідуальними ознаками її батьки чи інші законні представники з тих чи інших причин ще у повній мірі неспроможні (скажімо, підміна відбулася до того, як мати здатна була запам'ятати щойно народжену дитину, або до передачі дитини батькові у разі смерті матері тощо). Чужою дитина є за змістом закону для особи, яка здійснює підміну дитини. Такою особою не можуть бути батько та мати дитини, навіть якщо один із них мешкає окремо від дитини.
Об’єктивна сторона злочину
З об'єктивної сторони злочин полягає у підміні чужої дитини, наприклад, у вилученні та заміні одного новонародженого або грудного немовляти іншим.
Склад злочину - формальний. Вважається закінченим з моменту підміни дитини.
Підміна - це звичайно заміна однієї дитини, яка щойно народилася в пологовому будинку, на іншу, або заміна одного немовляти на інше у будинку дитини. Цей злочин становить не тільки підміна чужої дитини на іншу чужу, а й підміна чужої дитини на свою (це може бути пов'язано, скажімо, зі станом здоров'я своєї дитини). Згода батьків однієї дитини на її підміну не змінює суті діяння, оскільки при цьому ігнорується воля інших батьків. Обмін власними дітьми за обопільною згодою батьків і наявністю відповідної мети може бути кваліфікований за частиною другою статті 149 Кримінального кодексу України як здійснення незаконної угоди щодо сплатної передачі неповнолітнього іншим особам.
Підміна чужої дитини означає вчинення цього діяння особами, які відповідно до закону не є батьками обох замінюваних дітей, навіть при позбавленні їх батьківських прав, усиновителями і не перебувають з нею в інших сімейно родинних стосунках.
Злочин може бути вчинений у таких випадках: 1) при заміні своєї дитини (наприклад, хворої, із зовнішністю представника неєвропейської раси тощо) на чужу; 2) при заміні чужої дитини на чужу.
Суб’єкт злочину
Суб'єкт злочину є особа, яка досягла 16-ти років і для якої дитина є чужою. Підміна новонародженого, що мала місце через необережність, наприклад, няні або медичної сестри пологового будинку, може потягти відповідальність за ст. 140 КК за наявності всіх інших ознак цього складу злочину.
Суб'єктивна сторона злочину
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що підмінює чужу дитину, і бажає чинити саме так. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є також мотиви: корисливі (наприклад, підміна дитини для передачі іншій особі за винагороду, одержання майнового права у майбутньому) або інші особисті (наприклад, заміна своєї хворої дитини на чужу).
Інші особисті мотиви можуть бути низькими та аморальними (задоволення садистських нахилів, помста, заздрість, ревнощі, неприязні стосунки між винними та її батьками, родичами) або благородними (наприклад, вчинена із гуманних спонукань підміна тяжко хворого немовляти, яке відразу після народження знаходиться при смерті, в інтересах його матері на здорову дитину, від якої відмовилась мати останньої). У другому випадку з огляду на надзвичайно специфічний етичний бік справи може йтись про відсутність суспільної небезпеки діяння через малозначність.
