Припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Перелік підстав звільнення одного з батьків від обов’язку утримувати дитину

  • Досягнення дитиною повноліття.

У цьому випадку батько звільняється від сплати аліментів, якщо дитина досягла вісімнадцяти років. Також така дитина повинна бути працездатною та не навчатися у вищому навчальному закладі.

  • Якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків.

Окрім цього, дохід дитини повинен повністю забезпечувати її потреби. Якщо дохід дитини зменшився та не забезпечує її потреби, то заінтересована особа (той, з ким проживає дитина) може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Зверніть увагу, батьки можуть бути звільненні від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Відповідно до ст. 189 СК України, якщо між подружжям було підписано угоду про сплату аліментів, то звільнення від сплати аліментів можливе у разі виникнення наступних обставин:

  • закінчився термін дії угоди, наприклад документ, може бути підписаний на певний строк, після закінчення якого він перестає мати силу;
  • загибель однієї зі сторін угоди.

Якщо аліментні зобов’язання виникли на підставі рішення суду, то в цьому випадку можна виділити наступні обставини, в результаті яких наступає звільнення від сплати аліментів:

  • досягнення дитиною повнолітнього віку та повної дієздатності, адже згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей;
  • усиновлення дитини іншою особою;
  • у разі виникнення ситуації, внаслідок якої суд визнає, що людина, яка потребує отримання аліментів, відновила свою працездатність або перестала потребувати грошових виплатах;
  • вступ людини, яка потребує отримання аліментів, в новий шлюб, тим самим появу іншого способу матеріальної допомоги;
  • смерть людини, яка зобов’язана виплачувати аліменти або смерть людини, якій ці аліменти виплачуються.

У будь-якому випадку рішення про звільнення від сплати аліментів приймається судом і буде залежати від низки причин, від сімейного і матеріального благополуччя та інших життєво важливих обставин.
Файл:ПЗ про припинення від сплати аліментів та звільнення від сплати аліментів зразок.doc

Відповідно до правової розиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 477/1165/20, наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов’язку утримання дитини, адже за змістом положень статті 180 СК України обов ‘язок утримання дитини несуть лише її батьки. Аліментний обов’язок позивача був заснований на факті батьківства ,а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв’язку з ти, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є ( і, відповідно ніколи не був) батьком дітей. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною. Що має істотне значення в розумінні 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на майно

Відповідно до ст.190 Сімейного кодексу України батьки дитини мають право укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку із передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку та ін.).
Такий договір можна укласти лише з дозволу органів опіки та піклування. Дитина може брати участь в укладенні договору, якщо вона досягла 14 років. Договір про припинення права на аліменти посвідчується нотаріально та підлягає державній реєстрації.

Кому належатиме нерухоме майно

Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або ж дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності.
Закон не визначає розмірів часток у праві спільної часткової власності.У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати.

Судова практика