Припинення права власності на зруйноване майно

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Поняття права власності

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 41 Конституції України та статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 312 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. А на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Підставами припинення права власності є юридичні факти (певні обставини), з якими закон пов'язує ліквідацію права власності взагалі або перехід його до іншої особи.

Загальні підстави припинення права власності

Відповідно до ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі:

  1. відчуження власником свого майна;
  2. відмови власника від права власності;
  3. припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
  4. знищення майна;
  5. викупу пам'яток культурної спадщини;
  6. примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;
  7. звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;
  8. реквізиції;
  9. конфіскації;
  10. припинення юридичної особи чи смерті власника;
  11. визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Слід звернути увагу на те, що наведений перелік не є вичерпним: згідно з ч. 2 ст. 346 ЦК України право власності може бути припинене також в інших випадках, встановлених законом. Наприклад, до таких випадків належить придбання майна проти волі власника добросовісним набувачем (ст. 388 ЦК України), смерть власника (ст. 1216 ЦК України).

Припинення права власності на зруйноване майно

Статтею 349 ЦК України визначено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення. При цьому, у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

При цьому, припинення права власності незалежно від волі власника може бути 2 різновидів:

  • припинення права власності з об'єктивних причин (загибель речі, загублений речі власником; сплив строку набувальної давності);
  • припинення права власності внаслідок волевиявлення інших суб'єктів права (примусовий викуп майна, звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника, реквізиція, конфіскація тощо). При цьому має дотримуватися положення Конституції України: «Ніхто не може бути позбавлений права власності інакше, як за рішенням суду».

Державна реєстрація припинення права власності на нерухоме майно у випадку його знищення

Державна реєстрація прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою виникнення, обмеження, переходу або припинення прав на нерухоме майно, яке супроводжується внесенням відповідного запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно, який являє собою інформаційну систему відомостей про права, об'єкти та суб'єкти прав на нерухоме майно і головне, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, в Україні регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі- Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону державним реєстратором є:

  1. громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав;
  2. нотаріус;
  3. державний виконавець, приватний виконавець – у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв’язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а сам Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Державні реєстратори зобов’язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Відповідно до п. 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 для державної реєстрації припинення права власності на об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва у зв’язку з його знищенням подаються:

  1. документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення;
  2. документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такі документи було знищено одночасно із знищенням такого об’єкта).

При цьому, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Державна реєстрація припинення права власності на транспортний засіб у випадку його знищення

В Україні діє Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.

Цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі за текстом транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Він є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

При цьому, за правилом пункту 45 вказаного Порядку вибракувані транспортні засоби підприємств знімаються з обліку на підставі затверджених актів, а громадян – за заявами їх власників.

Зняття з обліку в таких випадках проводиться без огляду транспортних засобів. Номерні знаки і реєстраційні документи здаються до сервісних центрів МВС.

Вивільнені після зняття з обліку транспортних засобів у зв'язку з їх вибракуванням складові частини, що мають ідентифікаційні номери, залишаються у розпорядженні власників.

Відповідні сервісні центри МВС за зверненням власника видають на такі складові частини довідки встановленого зразка.

Зареєстровані в Україні транспортні засоби, конфісковані або вибракувані за межами України компетентними органами іноземних держав, знімаються з обліку у зв’язку з їх вибракуванням на підставі відповідної інформації таких органів.