Призначення та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Koliadzhyn.mariia.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база


Хто має право на матеріальну допомогу на оздоровлення

Для підприємств і організацій, які не фінансуються з бюджетів, нормативного регламентування надання матеріальної допомоги на оздоровлення не передбачено, при цьому відповідні питання можуть бути визначені в колективному договорі. Утім, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівниками бюджетної сфери чітко регламентована законами України, постановами Уряду, галузевими наказами. Важливі нюанси прописують також і в положенні про надання матеріальної допомоги, що є додатком до колективного договору. Для окремих категорій працівників надання матеріальної допомоги на оздоровлення є обов’язковим. Матеріальна допомога на оздоровлення належить до фонду оплати праці. Тому маємо право прирівняти її до заробітної плати і нараховувати на неї зарплатні податки: ПДФО та військовий збір.

Категорії працівників, для яких обов’язкова виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, визначені у нормативно-правових актах: • державні службовці - ст. 54 Закону України «Про державну службу»; • посадові особи місцевого самоврядування - постанова КМУ від 09.03.06 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»; • педагогічні та науково-педагогічні — пп. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту»; • робітники бюджетних закладів та установ освіти, не прилічені до педагогічних та науково-педагогічних —пп. 5 п. 4 Наказу МОН від 26.09.2005 № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ»; • медичні та фармацевтичні працівники — абз. 3 п. 2 постанови КМУ від 11.05.2011 № 524; «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»; • бібліотекарі — п. 3 постанови КМУ від 22.01.2005 № 84; «Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек»; • працівники будинків культури, музеїв — п. 2 постанови КМУ від 09.12.2015 № 1026 «Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань»; п. 4 Постанови КМУ від 22 січня 2005 року «Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справу»»

Матеріальна допомога на оздоровлення державним службовцям

Коли державний службовець набуває права на матеріальну допомогу на оздоровлення. Перші шість місяців держслужбовцю зазвичай доводиться працювати без оплачуваної відпустки. Недарма ж стаття 10 Закону України «Про відпустки» говорить: «Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи в установі, організації». З цієї норми і випливає, що новоприйнятий держслужбовець набуде права на отримання грошової допомоги на оздоровлення у повному обсязі після спливу шести місяців безперервної роботи у цьому державному органі. Як виплачувати матеріальну допомогу держслужбовцю, який змінив місце роботи. Грошова допомога за статтею 57 Закону України “Про державну службу” є гарантованою виплатою, що виплачується один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідний робочий рік. Тож коли у держоргані формують фонд оплати праці на відповідний бюджетний рік, для кожного працівника передбачають одну допомогу для оздоровлення. І незалежно від того, змінював державний службовець місце роботи чи ні, він має право на отримання таких коштів лише один раз. Такий вердикт винесло Мінсоцполітики у листі від 23.12.2016 № 1791/0/101-16/281 “Щодо виплати грошової допомоги до щорічної основної відпустки держслужбовцю” Чи виплачувати матеріальну допомогу держслужбовцю у період дисциплінарного стягнення. Допоки діє дисциплінарне стягнення, стаття 151 Кодексу законів про працю України забороняє застосовувати до працівника заходи заохочення. Ми ж знаємо, що до заохочувальних виплат належать винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (п. 2.3 наказу державного комітету статистики України від 13.01.2014 “Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати”). А виплата матеріальної допомоги для оздоровлення державним службовцям є обов'язковою виплатою при наданні щорічної відпустки, передбаченою Законом України “Про державну службу”. І немає значення притягнуто держслужбовця до дисциплінарної відповідальності чи ні.

Допомога на оздоровлення педагогічним та медичним працівникам

Працівники, які обіймають посади педагогічних чи науково-педагогічних працівників, також мають право на отримання допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Це передбачено абзацом одинадцятим частини першої статті 57 Закону України «Про освіту» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту». Посадові оклади окремих педагогічних працівників, які мають відповідні звання (приміром, «старший викладач», «викладач-методист») або працюють у спеціалізованих закладах (із особливим режимом, з інвалідами та дітьми, які мають вади в розумовому або фізичному розвитку), формуються з урахуванням підвищень. Тому матеріальна допомога на оздоровлення нараховується з урахуванням підвищених окладів. При цьому, на думку Міністерства освіти та науки України та Профспілки працівників освіти та науки лист Міністерства освіти і науки від 11.06.2001 № 1/9-223, № 02-8/267 “Про виплату допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки” , виплата допомоги педагогічним та науково-педагогічним працівникам провадиться тільки за місцем основної роботи при наданні чергових відпусток згідно з графіком їх надання. Для медичних та фармацевтичних працівників надання допомоги на оздоровлення гарантовано абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». І виплачують її у розмірі посадового окладу під час надання щорічної основної відпустки. До того ж, як роз'яснили Міністерство охорони здоров’я та Профспілка працівників охорони здоров’я України у листі від 23.03.2012 № 10.01.67/773, № 03-93 “Щодо виплати медичним працівникам допомоги на оздоровлення”, допомогу на оздоровлення виплачують за основним місцем роботи працівника у розмірі посадового окладу, затвердженого у штатному розписі закладу з урахуванням усіх підвищень (посадовий оклад, визначений у графі 12 тарифікаційного списку без урахування інших доплат і надбавок). Допомогу на оздоровлення за постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» не виплачують працівникам, які обіймають посади: а) що не потребують медичної освіти, за винятком передбачених наказом Міністерства охорони здоров’я від 25.12.1992 року №195“Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю” , навіть якщо вони її мають. Це технічні службовці (медичні реєстратори, сестра-господарка) і робітники (дезінфектори, молодші медичні сестри тощо); б) професіоналів з вищою немедичною освітою, допущених до медичної діяльності. Перелік їх спеціальностей затверджено наказом Міністерством охорони здоров’я від 12.08.2009 р. № 588 “Про атестацію професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров'я” біологи, бактеріологи, хіміки та інші. Виняток — протитуберкульозні заклади. Із 01.07.2013 р. для працівників таких закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, і працюють з живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, де перебувають такі хворі, допомога на оздоровлення також має обов’язковий характер крім тих, кому її виплачують за постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Підстава — постанова Правління національного банку України від 01.06.2011 № 174 “Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні”. До такої категорії якраз потрапляють професіонали з вищою немедичною освітою, молодший медичний персонал, прибиральники приміщень, у яких перебувають хворі на туберкульоз.

Допомога на оздоровлення при наданні відпустки в умовах неповного робочого дня

Відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю України за бажанням жінок, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу. Ця норма застосовується також для тих працівниць, яким згідно із законодавством установлено скорочену тривалість робочого часу, зокрема учителів, яким згідно із статтею 51 Кодексу законів про працю України встановлюється скорочена тривалість робочого часу. Відповідно до статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту» педагогічне навантаження вчителя, тобто час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу, становить 18 навчальних годин на тиждень, що складає норму тарифну ставку. Тому педагогічне навантаження вчителя обсягом менше 18 годин на тиждень є неповним робочим часом. Згідно з частиною третьою статті 56 Кодексу законів про працю України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Час фактичної роботи, зокрема на умовах неповного робочого часу, протягом робочого року, за який надається відпустка, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку пункт 1 частини першої статті 9 Закону «Про відпустки». Тому вчителька, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, має право у зв'язку з роботою на умовах неповного робочого часу на щорічну відпустку. Відповідно до роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06 “ Про роботу за сумісництвом ” законодавство не визначає, де саме жінка має право працювати на умовах неповного робочого дня – на підприємстві, з яким вона перебуває у трудових відносинах чи на іншому підприємстві. На думку міністерства, трудовий договір на умовах неповного робочого часу має ознаки трудового договору про роботу за сумісництвом. Проте у випадку, коли за основним місцем роботи жінка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і одночасно виявила бажання приступити до роботи на умовах неповного робочого часу за посадою, за якою вона працювала до відпустки і яка зберігається за нею на період перебування у такій відпустці, укладення окремого трудового договору за сумісництвом законодавством не передбачено. Виплату допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки гарантовано педагогічним та науково-педагогічним працівникам статтею 57 Закону України «Про освіту». Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 р. № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» виплату цієї допомоги було започатковано з 1 січня 2001 року в розмірі 40% посадового окладу (ставки заробітної плати) (п. 4 постанови). Починаючи з 1 вересня 2002 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 № 1222 «Про реалізацію окремих положень і норм, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту», статтею 25 Закону України «Про загальну середню освіту», статтями 18 і 22 Закону України «Про позашкільну освіту», статтею 30 Закону України «Про дошкільну освіту» виплата допомоги на оздоровлення педагогічним та науково-педагогічним працівникам провадиться в повному обсязі, тобто в розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати). Стосовно залежності розміру допомоги від обсягу виконуваної роботи, то в спільному листі Міністерства освіти і науки України № 1-9/223 та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України № 02-8/267 від 11 червня 2001 року «Про виплату допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки» роз’яснено, що допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки виплачується працівникам, які обіймають посади педагогічних або науково-педагогічних працівників (за основною посадою), у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження або обсягу роботи, що виконується. У листі зазначено, що виплата допомоги провадиться цим працівникам тільки за місцем основної роботи при наданні чергових відпусток згідно з графіком їх надання. Таке застереження викликано тим, що багато з педагогічних та науково-педагогічних працівників працюють у декількох навчальних закладах. Тому для забезпечення рівних прав тим працівникам, які працюють в одному навчальному закладі, та тим, які працюють у декількох таких закладах, врегульовано, що допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки має надаватися в розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за одним, а не кожним місцем роботи. Тому норма щодо виплати допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам тільки за місцем основної роботи не може стосуватися випадків, що стосуються роботи жінок у період перебування у відпустці для догляду за дитиною на умовах неповного робочого часу. Оскільки допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним і науково-педагогічним працівникам гарантовано статтею 57 Закону України «Про освіту» та враховуючи норми статті 56 КЗпП України та пункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки», вчительці, яка працює на умовах неповного робочого часу у період перебування у відпустці для догляду за дитиною, при наданні щорічної відпустки має виплачуватися допомога на оздоровлення у розмірі ставки заробітної плати, що встановлюється за 18 навчальних годин на тиждень залежно від її кваліфікаційної категорії.

Умови отримання матеріальної допомоги на оздоровлення

Головною умовою гарантованої виплати допомоги на оздоровлення є факт надання працівникові щорічної відпустки (або її частини). Так, для державних службовців обов’язково допомогу на оздоровлення надають до щорічної основної відпустки. У разі виходу працівника, скажімо, в додаткову відпустку у зв’язку з навчанням чи у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку допомога на оздоровлення не надається. Рішення про надання щорічної відпустки і про надання матеріальної допомоги оформлюють наказами роботодавця. Водночас для тих працівників бюджетної сфери, яким допомогу на оздоровлення виплачують за рішенням керівника та лише за наявності економії фонду оплати праці, її можуть надати у будь-який період за заявою працівника. Адже законодавство, яке дозволяє надання матеріальної допомоги на оздоровлення, не прив’язує її виплату до факту надання щорічної відпустки.

Рішення про надання матеріальної допомоги на оздоровлення

Рішення про надання матеріальної допомоги на оздоровлення документується окремим наказом. Рішення про надання щорічної відпустки і про надання матеріальної допомоги оформлюють наказами роботодавця. Інформація, що міститься у цих наказах, має різну соціальну значущість. Тому Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Мін’юсту України від 12.04.2012 № 578/5 “Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів” (далі — Перелік), для цих підвидів наказів встановлено різні строки зберігання. Так, статтею 16-б Переліку для наказів про надання матеріальної допомоги визначено строк зберігання 75 років. А для наказів про надання щорічних відпусток у примітці до цієї ж статті встановлено п’ятирічний строк зберігання. За правилами діловодства не дозволяється зводити в одному розпорядчому документі управлінські рішення, інформація про які має різні строки зберігання. Відтак видаються окремі наказ про надання відпустки і наказ про надання матеріальної допомоги. Їх реєструють у різних журналах і долучають до різних справ. Накази про надання матеріальної допомоги реєструють та формують у справи разом з іншими наказами з кадрових питань тривалого (75 років) строку зберігання (про прийняття на роботу, звільнення, переведення на іншу посаду тощо). Для полегшення інформаційно-довідкової роботи наказ про надання відпустки може містити відмітку про надання матеріальної допомоги (і це передбачено типовою формою № П-3 «Наказ про надання відпустки», затвердженою наказом Держкомстату України від 05.12.2008 № 489). Аналогічну думку висловили МОН та Профспілка працівників освіти і науки України у листі від 11.06.2001 № 1/9-223, № 02-8/267 “Про виплату допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки”. Матеріальна допомога на оздоровлення (працівникам, які обіймають посади педагогічних або науково-педагогічних працівників) надається незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження або обсягу роботи, що виконується.

Розмір, розрахунок та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення

Матеріальна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі не більше одного посадового окладу раз на рік у разі оформлення основної щорічної відпустки. Зверніть увагу! Матеріальна допомога на оздоровлення за умови неповного робочого часу виплачується пропорційно відпрацьованому часу. Оздоровчі виплати надають у межах встановленого в установі фонду оплати праці. Їх планують заздалегідь та обов’язково закладають у кошторисі.

Розрахунок і виплата матеріальної допомоги на оздоровлення

Розраховуємо матеріальну допомогу з урахуванням вимог законодавчих актів для різних категорій працівників на основі розміру посадового окладу. Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення виплачується до щорічної основної відпустки, беремо розмір окладу на дату надання такої відпустки. Якщо працівник оформляє лише частину відпустки, матеріальна допомога на оздоровлення надається один раз до будь-якої частини на розсуд працівника і виплачується повністю. Пам’ятайте, що одна безперервна частина відпустки не може тривати менше 14 днів (ст. 12 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР). Розмір допомоги залежить від категорії працівників, яким надають цю допомогу. Так, для педагогічних і науково-педагогічних працівників виплата допомоги на оздоровлення відбувається у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати). Так само і для медичних та фармацевтичних працівників надання допомоги на оздоровлення виплачується її у розмірі посадового окладу під час надання щорічної основної відпустки. Водночас, якщо йдеться про держслужбовців, то з травня 2016 року ця допомога виплачується у розмірі середньомісячної заробітної плат, яка обчислюється за два останні місяці перед місяцем надання відпустки. До відома! Якщо працівник не використав минулорічну відпустку і, відповідно, йому не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення, її можна виплатити у разі економії фонду оплати праці, якщо це не завадить виплаті матеріальної допомоги працівникам, що мають на неї право цьогоріч. Врахуйте, що є випадки, коли виплата матеріальної допомоги за минулий рік незаконна.