Право колишнього члена колгоспу на землю сільськогосподарського призначення

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Загальна інформація

Земля є основним  національним багатством,  що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю  гарантоване ст. 14 Конституції України.

Процес приватизації землі, розпочався в Україні після прийняття 13 березня 1992 р. Постанови Верховної Ради України №2200-XII (2200-12) «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі».

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам,  акціонерним товариствам,  створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів  та інших  державних підприємств на підставі державного акта  на  право приватної  власності  на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

На базі колишніх колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств  були створені колективні сільськогосподарські підприємства, яким землю передано на підставі державного  акта  на право  колективної власності  на неї. Таке  право на  землю  отримали всі колишні працівники   колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських утворень, пенсіонери, які стали членами новостворених колективних сільськогосподарських підприємств. Кожному з них належала частка (пай), кожен  набув право  при бажанні отримати її для самостійного господарювання, створення селянського (фермерського) господарства, передачі в оренду або залишення своєї частки землі у колективній власності членів колективних сільськогосподарських підприємств на умовах оренди (джерело: «Практика розгляду судами земельних спорів Верховного Суду України. Узагальнення судової практики від 01.09.2003 року»).

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для:

  • виробництва сільськогосподарської продукції,
  • здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності,
  • розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей

Джерело: стаття 22 Земельного кодексу України.

01 липня 2021 року набирає чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», у зв’язку із чим дозволяється відчуження раніше підмараторних земельних ділянок (наприклад, продаж, дарування тощо).

Особи, які мають право на земельну частку (пай)

  • колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
  • громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
  • громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
  • громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
  • Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.
  • Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Джерело: стаття 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»

Порядок оформлення права власності, якщо особа має сертифікат на право на земельну частку (пай)

Під час приватизації земельних паїв після  уточнення і  затвердження  списків таких осіб, обміру одержаних  земель було  визначено  розмір та вартість частки, що припадає на  кожного  члена колективу,  і  кожному з них видано відповідний документ - сертифікат про право власності на визначену частку (пай). У статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та  видачі державного  акта  про  право власності на землю.

УВАГА! Від 01.01.2013 року державний акт на право власності на земельну ділянку не видається, замість нього новому власнику на підтвердження виникнення у громадянина права на земельну ділянку необхідно зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.                                                                                            

ПЕРШИЙ КРОК. Необхідно подати до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

ДРУГИЙ КРОК. Сільська, селищна, міська рада укладає із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету АБО сприяє в укладенні такого договору, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай).

ТРЕТІЙ КРОК. Проект землеустрою розробляється суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників та погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються:

  • місце розташування земельної ділянки;
  • межі та площа сільськогосподарських угідь;
  • цільове призначення, обмеження у їх використанні.

ЧЕТВЕРТИЙ КРОК. Сільської, селищною, міською радою проводиться розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм часток (паїв) у натурі (на місцевості) на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, який є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Після прийняття рішення розпорядником земель про передачу земельної ділянки у власність здійснюється перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та державна реєстрація права власності на земельну частку (пай).

УВАГА! Якщо земельна ділянка (пай) НЕ має кадастрового номеру, то для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) за місцем розташування земельної ділянки із:

  • заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;
  • оригіналом документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (погоджений проект землеустрою, за потреби, позитивний висновок експертизи);
  • документацією із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно та протягом 14 днів. На підтвердження державної реєстрації безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку (пай)

Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють:

  • нотаріус (пошук нотаріусів чи державних нотаріальних контор можна здійснити за посиланням: https://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx);
  • інші державні реєстратори (виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, районних, районних у містах державних адміністрації), в тому числі через центри надання адміністративних послуг.

Перелік необхідних документів:

  1. заява встановленої форми;
  2. документ, що посвідчує особу (паспорт громадянина України);
  3. копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
  4. засвідчена копія рішення про передачу земельної ділянки у власність;
  5. витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
  6. документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 230 гривень).

Заява та документи розглядаються державним реєстратором протягом 5 робочих днів. На підтвердження державної реєстрації права власності на землю державний реєстратор видає витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Ви стаєте повноправним власником земельної ділянки.

Чому важливо зареєструвати право власності на земельну ділянку (пай) до 1 січня 2025 року?

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Це означає, що кадастрові номери потрібно присвоювати не тільки тим ділянкам, які оформлюються вперше, а і у разі, якщо у особи є Державний акт про право власності на землю (рожевого кольору – видавалися з 1991 до 2003 року), в якому відсутній кадастровий номер земельної ділянки.

У зв’язку з чим зареєструвати право власності на земельну частку (пай) в передбаченому законом порядку необхідно до 01 січня 2025 року.  

Визнання права на земельну частку (пай) в судовому порядку

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»:

  • Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до  державного акта на право  колективної  власності на землю,  набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті права на земельний пай здійснюється  за нормами  ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на  земельну частку  (пай).
  • Невнесення  до зазначеного вище списку особи,  яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
  • При неможливості  надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно  до  пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня  1995 р. №720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Предметом розгляду у суді можуть бути позови громадян,  пов'язані з паюванням земель, зокрема:

  • про визнання права на земельну частку (пай),  її розмір;
  • незаконність відмови у видачі сертифіката;
  • виділення паю в натурі.

Відповідачами в таких справах можуть бути:

  • КСП;
  • сільськогосподарські кооперативи;
  • районна державна адміністрація, яка  затверджувала розмір паю, вирішувала питання  про видачу сертифіката;
  • виконавчий  орган чи  орган  місцевого самоврядування,  що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Після 2020 року органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду з позовами про визнання колективної власності комунальною власністю в порядку оформлення безхазяйного майна щодо КСП, які вже ліквідовані. Щодо тих КСП, які ще не ліквідовані - після 2025 року.

Як звернутися до суду?

Дивись правові консультації:

Судова практика

- Постанова Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №396/1683/18-ц9 (провадження № 61-9879св19): «Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

- Постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 323/323/17 (провадження № 61-9871св18): «Оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) згідно з абзацом першим пункту 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, - таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом. Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права» Постанова Верховного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 617/537/19 ( провадження № 6114184св20) Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Згідно зі статтею 75 ЦК УРСР зазначено, що позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін. Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позов. Якщо суд визнає поважною причину пропуску позовної давності, порушене право підлягає відновленню.