Податковий кредит

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база;

Податковий кредит

Сума (вартість) витрат, понесених платником податку — резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів —фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного податку), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.
Щойно особа стає платником ПДВ, вона починає нараховувати податкові зобов’язання та податковий кредит із ПДВ.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Зазначені документи не надсилаються податковому органу, а підлягають зберіганню платником податку.

Куди звернутися

Платник податку має право на податковий кредит лише один раз на рік за наслідками звітного податкового року. Для його отримання платник має подати річну податкову декларацію до податкових органів, де зазначаються суми отриманого доходу та підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум.

Право на податковий кредит

Згідно з нормами п. 198.3 ПКУ, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи почали придбані товари/послуги й основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ протягом звітного податкового періоду. А також незалежно від того, чи здійснював платник ПДВ оподатковувані операції протягом відповідного звітного податкового періоду.
Тобто податковий кредит визнають за всіма покупками незалежно від напряму їх використання.
Утім тут усе одно є обмеження. Так, перешкодою для визнання податкового кредиту буде відсутність належним чином оформлених підтвердних документів — п. 198.6 ПКУ.

До таких документів належать:

  • зареєстровані в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування;
  • митні декларації;
  • інші документи, передбачені п. 201.11 ПКУ.

Право на податковий кредит зберігається протягом 1095 днів

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних (далі – ЄРПН), є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Водночас п. 50.1 Кодексу визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу, а саме, 1095 днів) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, при невключенні платником податку суми ПДВ, зазначеної у своєчасно зареєстрованій у ЄРПН податковій накладній/розрахунку коригування, до складу податкового кредиту протягом 365 днів з дати складання такої податкової накладної/розрахунку коригування, платник податку має право скласти уточнюючий розрахунок до податкової декларації за звітний період, в якому складено таку податкову накладну/розрахунок коригування, з урахуванням строків давності (1095 днів), та виправити неправильно відображені показники.

Операції для визнання податкового кредиту

У п. 198.1 ПКУ визначено операції, за якими платник ПДВ може визнавати податковий кредит, а саме:

  1. придбання або виготовлення товарів і послуг;
  2. придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у т.ч. у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
  3. отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
  4. ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного чи фінансового лізингу;
  5. ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Водночас п. 198.3 ПКУ визначає базу для нарахування податкового кредиту. Так, податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником ПДВ за ставкою, установленою п. 193.1 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

  1. придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
  2. придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів і незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
  3. ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Документи для визнання податкового кредиту

Аби визнати податковий кредит за купівлею товарів/послуг/необоротних активів, платник ПДВ повинен мати правильно оформлені підтвердні документи.

Їх перелік і вимоги до них наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Документи, на підставі яких визнають податковий кредит

з/п

Назва документа Вимоги до документа
1 Податкова накладна 1. Наявність усіх обов’язкових реквізитів, визначених п. 201.1 ПКУ, заповнених без помилок.

2. Наявність реєстрації в ЄРПН.

2 Митна декларація Митна декларація на паперовому носії повинна мати на всіх її аркушах відбиток особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація повинна мати відмітку про закінчення митного оформлення та бути засвідчена електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення

(п. 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 р. № 450)

Касовий чек Повинен містити:
  • суму отриманих товарів/послуг;
  • загальну суму нарахованого ПДВ;
  • фіскальний номер;
  • податковий номер постачальника.
3 Транспортний квиток Повинен містити:
  • загальну суму платежу;
  • суму ПДВ;
  • податковий номер продавця (крім транспортних квитків, форма яких установлена міжнародними стандартами);
  • фіскальний номер — для електронних проїзних (перевізних) документів (див. роз’яснення в підкатегорії 101.13 системи «ЗІР»).
4 Готельний рахунок Тут потрібно дотримуватися таких обов’язкових умов:
  • постачається послуга, а не товар;
  • вартість послуг має визначатися за показниками приладів обліку;
  • рахунок повинен містити загальну суму платежу, суму ПДВ і податковий номер продавця (постачальника) (крім тих, форма яких установлена міжнародними стандартами)
5 Рахунок за послуги зв’язку
6 Рахунок за інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку
7 Бухгалтерська довідка* Повинна мати всі обов’язкові реквізити із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88.

* Підставою для нарахування сум ПДВ, що включаються до податкового кредиту (без податкової накладної), може бути бухгалтерська довідка, складена відповідно до п. 36 підрозділу 2 р. ХХ ПКУ (пп. «в» п. 201.11 ПКУ).

Дата визнання податкового кредиту

Дату визнання податкового кредиту визначають за певною подією залежно від того, яка операція відбувається. Цей момент урегульовано п. 198.2 ПКУ.

Порядок визначення дати виникнення податкового кредиту наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Дата визнання податкового кредиту

з/п

Випадки Дата виникнення ПК Зауваження
1 Загальний Дата «першої події»:
  • списання коштів із банківського рахунка платника ПДВ на оплату товарів/послуг

або

  • отримання платником ПДВ товарів/послуг

(п. 198.2 ПКУ)

Правило «першої події» діє для більшості операцій (у т.ч. за договорами комісії — п. 189.4 ПКУ).

Що вважати отриманням товару?На думку ДФС, у листах від 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15 та від 19.04.2016 р. № 8809/6/99-99-19-03-02-15, реалізувати право на формування податкового кредиту покупець — платник ПДВ може лише після складання податкової накладної постачальником — платником ПДВ, зокрема в момент відвантаження товарів та реєстрації цієї податкової накладної в ЄРПН, але не раніше отримання права власності на такий товар.

Утім таку пораду податківців без проблем можна застосувати лише у ситуації, коли право власності переходить одночасно з фізичним отриманням товару. Приміром, коли продавець доставляє товар покупцеві, і право власності на нього переходить в момент вручення товарів (ч. 2 ст. 334 ЦКУ).

На наше переконання, податковий кредит слід відображати на дату фактичного (фізичного) отримання товарів/послуг. Адже в п. 198.2 ПКУ нічого не сказано про право власності

2 Касовий Дата списання коштів із банківського рахунка(видачі з каси) платника ПДВ або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (чи тих, що підлягають постачанню) йому товарів/послуг

(пп. 14.1.266 ПКУ)

Умови застосування касового методу визнання податкових зобов’язань і податкового кредиту врегульовано пп. 14.1.266, п. 187.1, п. 187.10, п. 44 підрозділу 2 р. ХХ ПКУ.

У разі застосування касового методу сума «вхідного» ПДВ може бути віднесена до складу податкового кредиту, якщо виконуються одночасно 2 умови:

  • оплачено товари/послуги;
  • зареєстровано податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН.

Тому касовикам важливо встигнути оплатити товари/послуги протягом 365 к.дн. із дати складання податкової накладної (п. 198.6 ПКУ). Інакше касовик не зможе визнати податковий кредит, навіть якщо податкова накладна буде зареєстрована в ЄРПН. Адже не виконується умова щодо оплати.

3 Імпорт Дата сплати ПДВ за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ПКУ, що підтверджено митною декларацією

(п. 198.2 і п. 201.12 ПКУ)

Зауважимо: податківці не схвалюють відображення податкового кредиту на підставі тимчасових митних декларацій

Крім того, візьміть до уваги, що платник ПДВ може включити суму «імпортного» ПДВ до податкового кредиту лише в тому звітному періоді, у якому було оформлено митну декларацію.

4 Послуги від нерезидента Дата складання одержувачем таких послуг (платником ПДВ) податкової накладної за умови її реєстрації в ЄРПН

(п. 198.2 ПКУ)

У разі отримання від нерезидента послуг, місце постачання яких за ст. 186 ПКУ — митна територія України, платник ПДВ — отримувач нараховує податкові зобов’язання за правилом першої події (п. 187.8 ПКУ). Тобто — на дату першої з подій:
  • або списання коштів із банківського рахунка в оплату нерезидентських послуг,
  • або на дату оформлення документа, який засвідчує факт надання нерезидентом таких послуг.

На дату виникнення податкових зобов’язань отримувач послуг — резидент (платник ПДВ) складає та реєструє в ЄРПН податкову накладну (п. 208.2 ПКУ). Така податкова накладна надає право отримувачу нерезидентських послуг показати податковий кредит на дату її складення

5 Фінансовий лізинг Дата фактичного отримання об’єкта фінлізингу орендарем

(п. 198.2 ПКУ)

Операції з передання майна у фінансовий лізинг є об’єктом обкладення ПДВ (пп. «б» пп. 14.1.97 і п. 185.1 ПКУ).

При цьому не обкладаються ПДВ:

  • платежі щодо відшкодування вартості об’єкта фінлізингу;
  • відсотки за фінлізингом (пп. 196.1.2 ПКУ)
6 Довгострокові договори Дата фактичного отримання замовником результатів робіт, оформлених актами виконаних робіт

(п. 198.2 ПКУ)

Довгостроковий договір (контракт) — це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг із довготривалим (понад рік) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання (п. 187.9 ПКУ)
7 Під звіт Дата подання авансового звіту У цьому випадку податковий кредит зазвичай формують на підставі документів із п. 201.11 ПКУ, які подають разом з авансовим звітом.

Зауважимо: 365-денний строк для визнання податкового кредиту за такими підтвердними документами не діє. Тож якщо, приміром, за касовим чеком помилково не було відображено податкового кредиту у звітному періоді, коли виникло таке право, збільшити податковий кредит у наступних періодах (протягом 365 днів) уже не вдасться

Витрати, які платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року

  • частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку (Закону України "Про іпотеку");
  • суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;
  • суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення (подружжя, батьки, діти), але не більше суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;
  • суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я за лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування (після прийняття відповідного закону про медичне страхування);
  • суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування (Закон України "Про недержавне пенсійне страхування") як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):
  1. при страхуванні платника податку - суму місячного прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень;
  2. при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення - 50 відсотків суми, визначеної у підпункті „а”.

Причини відмови у наданні податкового кредиту

Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер, а його загальна сума не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Тобто, якщо платник податку одержує інші види доходу, відмінні від плати за найману працю – він не має права на отримання податкового кредиту.
Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.