Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Поняття погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Відповідальність

Стаття 350 КК України. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

1. Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, застосована з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення такої дії щодо їх близьких -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.350 КК України

Об’єкт кримінального правопорушення

Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 350 КК України, полягає в тому, що в результаті таких дій може бути порушена нормальна діяльність органів влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, а також заподіюється шкода здоров'ю службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.

Потерпілими від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України можуть бути:

а) службова особа;

Службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом

б) громадянин, який виконує громадський обов'язок, тобто особа, яка здійснює будь-яку суспільне корисну діяльність, зокрема бере участь у попередженні і припиненні злочинів та порушень громадського порядку, забезпечує громадський порядок при проведенні масових заходів, виконує необхідні дії щодо ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха.

Це особи, які в цілому займають активну громадянську позицію (участь у проведенні слідчих дій, дача показань, нагляд за поведінкою осіб, взятих на поруки, здійснення громадського контролю, членство в товариських судах, будь-яких громадських формуваннях та органах самоорганізації населення (Закон України «Про органи самоор­ганізації населення» від 11 липня 2001 р.);
в) близькі службової особи.

Близькими у ст. 350 визнаються близькі родичі (про їх поняття див. коментар до ст. 115), а також інші особи, життя, здоров'я та благополуччя яких з різних підстав не є байдужими для службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок (член сім'ї, коханка, наречена тощо).

Не є потерпілими від кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 350 КК України громадяни, які здійснюють діяльність, пов'язану з реалізацією виборчого права, права брати або не брати участь у референдумі або у зв'язку з членством у профспілках, політичних партіях, громадських організаціях чи їх органах. Перешкоджання такій діяльності шляхом погрози слід кваліфікувати відповідно за статтями 157, 160 чи 170 КК України

Об’єктивна сторона кримінального правопорушення

Об'єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у погрозі, зміст якої чітко визначений законом, а саме у погрозі:

  1. вбивством;
  2. заподіянням тяжкого тілесного ушкодження;
  3. знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом.

Крім того, слід ураховувати, що погроза вбивством щодо службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок, вчинена членом організованої групи, потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 129 КК України.

Погроза, зміст якої чітко визначено законом, щодо службової особи, її близьких або громадянина може мати місце як до службової діяльності чи виконання громадських обов'язків, так і під час відповідної поведінки потерпілих. Головне, щоб ця погроза відігравала роль засобу припинення або зміни службової чи громадської діяльності.

Погроза заподіяти легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також погроза знищити чи пошкодити майно, що належить потерпілим, способом, який не є загальнонебезпечним, складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України, не утворює.

Загальнонебезпечним способом знищення чи пошкодження майна слід визнавати приведення майна до стану його повної або часткової непридатності за цільовим призначенням, зменшення його цінності шляхом підпалу, затоплення, вибуху, обвалу тощо,

Адресатом погрози є тільки особи, зазначені у ст. 350 КК України. Погроза щодо службової особи, яка є одночасно працівником правоохоронного органу, застосована з метою припинення його діяльності або зміни її характеру, є втручанням у діяльність працівника правоохоронного органу і підлягає кваліфікації за ст. 343 КК України, а поєднана з примушенням до виконання явно незаконних дій — є опором і кваліфікується за ч. З ст. 342 КК України. Так само слід кваліфікувати погрозу щодо службової особи, яка одночасно є представни­ком влади.

Погроза, про яку йдеться у ст. 350 КК України, може мати місце як до, так і під час здійснення службової діяльності чи виконання громадського обов'язку.

4. Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок, незалежно від того, чи була сприйнята вона як реальна, а також чи вдалося винному фактично припинити чи змінити службову або громадську діяльність потерпілого.

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом і спеціальну мету: припинити діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або змінити її характер в інтересах то­го, хто погрожує. Відсутність такої мети виключає кваліфікацію за ст. 350 КК України, а такі дії слід кваліфікувати за ст. 129 або 195 КК України.

Під інтересами особи, яка погрожує, слід розуміти не тільки її особисті інтереси, а й інтереси інших людей, у долі яких вона зацікавлена.

Суб’єкт кримінального правопорушення

Суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України, є будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Склад злочину передбаченого ч.2, ч.3 ст. 350 КК України

Частина 2 ст. 350 КК передбачає відповідальність за умисне нанесення побоїв, заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, а ч.3 ст. 350 КК - за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, а також їх близьким.

Потерпілими від злочину, передбаченого частинами 2 і 3 ст. 350 КК України, можуть бути особи, зазначені в ч. 1 ст. 350 КК України, та додатково особи, близькі громадянину, який виконує громадський обов'язок. З об'єктивної сторони цей злочин характеризується трьома ознаками:

  1. діянням, спрямованим на нанесення побоїв, заподіяння легкого, середнього (ч. 2 ст. 350 КК України) чи тяжкого (ч. З ст. 350 КК України) тілесного ушкодження;
  2. наслідки у вигляді фізичної шкоди здоров'ю зазначених осіб;
  3. причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Зазначене фізичне насильство щодо службової особи, яка є одночасно працівником правоохоронного органу, та її близьких родичів, застосоване у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків, слід кваліфікувати за час­тинами 2 або 3 ст. 345 КК України

Злочини, передбачені частинами 2 або 3 ст. 350 КК України, є закінченими з моменту заподіяння фізичної шкоди здоров'ю потерпілої особи.

З суб'єктивної сторони злочин, передбачений частинами 2 або З ст. 350 КК України, може бути вчинений як з прямим, так і непрямим умислом. Винний усвідомлює, що наносить побої або заподіює легкі, середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження службовій особі або громадянину, який виконує громадський обов'язок у зв'язку з їх службовою чи громадською діяльністю, або їх близьким, передбачає відповідні наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання.

Якщо службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, заподіяно тілесне ушкодження, але умисел був спрямований на позбавлення життя потерпілого у зв'язку з виконанням ним службового чи громадського обов'язку, дії винного слід кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України.

Якщо службовій особі або громадянинові фактично заподіяно тілесне ушкодження, однак встановлено, що умисел винного був спрямований на позбавлення життя потерпілого у зв'язку з виконанням ним службового чи громадського обов'язку, дії винного потрібно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 15, п. 8 ч. 2 ст. 115 як замах на вбивство без додаткового інкримінування йому ч. 2 або ч. 3 ст, 350.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України (при нанесенні побоїв або заподіянні легкого тілесного ушкодження) є особа, якій виповнилося 16 років, а за умисне заподіяння середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження — 14 років.