Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Нормативна база

Порядок надання і проведення побачень

Засудженому гарантується право на побачення. Порядок надання і проведення побачень із засудженими до позбавлення волі встановлюється статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України) та розділами XIV та XV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань .

Засуджені мають право на короткострокові побачення тривалістю до чотирьох годин і тривалі побачення - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти.

Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.

Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є:

  • паспорт;
  • для неповнолітніх - свідоцтво про народження.

Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є:

  • свідоцтво про шлюб;
  • для подружжя, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі - свідоцтво про народження спільних неповнолітніх дітей.

Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння побачення не надається. Також побачення не надається у разі письмової заяви засудженого про відмову від його проведення.

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться у порядку, встановленому пунктом 1 розділу ХXIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.

Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого.

Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.

На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.

Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби.

У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговий помічник начальника установи виконання покарань, які приймають остаточне рішення.

За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання.

Побачення засудженої особи з адвокатом

Частиною першою статті 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно.

Відповідно до частини третьої статті 63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду.

Для одержання правничої допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці.

Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правничої допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою. Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги.

Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою.

Одержання правничої допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я.

Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови та надання доступу до глобальної мережі Інтернет

Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин.

Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації.

Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиничної камери), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї). Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон.

Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується.

Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.

Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються.

Для організації надання засудженим послуг доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп’ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас.

Доступ до Інтернету засудженим надається виключно у приміщенні інтернет-класу, надання його в інший спосіб, у тому числі у жилих приміщеннях та камерах, забороняється.

У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.

Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки.

Під час користування Інтернетом засудженим забороняється:

  • вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цим Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
  • формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
  • відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.

Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

Відомості про надання засудженим права на користування Інтернетом обов’язково реєструються у журналі обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет.

Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи.

Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.