Переведення працівника на іншу роботу

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Поняття переведення

Переведення - доручення працівникові роботи, не обумовленої трудовим договором, — зміна змісту трудової функції працівника (спеціальності, кваліфікації, посади), місця роботи, а також інших істотних умов праці, визначених при укладанні трудового договору. Чинним законодавством України не встановлено чітке визначенння поняття "переведення" та "переміщення" працівника, проте, слід порівняти ці два поняття:

Переведення Переміщення
доручення роботи, не обумовленої трудовим договором доручення роботи, що обумовлена існуючим трудовим договором
за згодою працівника без згоди працівника
на іншому підприємстві, установі, організації або на тому ж підприємстві, але в іншій місцевості на тому ж підприємстві та в тій же місцевості, але на іншому робочому місці
вноситься запис до трудової книжки запис до трудової книжки не вноситься

Види переведень

залежно від строку:

  1. постійні;
  2. тимчасові.

за місцем виконання роботи:

  1. переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації;
  2. переведення на інше підприємство, в установу, організацію;
  3. переведення в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією.

за ініціативою:

  1. з ініціативи працівника;
  2. з ініціативи роботодавця;
  3. з ініціативи третіх осіб.

за причиною:

  1. з ліквідацією організації, скороченням чисельності або штату працівників;
  2. з простоєм;
  3. з тимчасовою відсутністю працівника;
  4. за станом здоров’я працівника;
  5. поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, а також з інших причин, установлених чинним законодавством про працю.
Можливі переведення з метою працевлаштування працівника через звільнення з роботи працівника за п. 1 ст. 40 КзпП як захід дисциплінарного впливу чи захід дисциплінарного стягнення при спеціальній дисциплінарній відповідальності, перерозподілу персоналу.

Порядок переведення працівників

1. Визначення роботодавцем виробничої необхідності та можливості переведення конкретного працівника на іншу роботу.
2. Отримання згоди, заяви працівника на переведення.
3. Роботодавець має видати наказ (розпорядження) щодо переведення працівника й проінструктувати його під розпис про умови праці (ст. 24, 29 КЗпП).
4. Внесення відповідного запису до трудової книжки працівника.

Переведення на легшу роботу

Працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку.
При переведенні за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або провадиться виплата допомоги з державного соціального страхування.
Працівник, який відмовився від переведення на легшу роботу, якої він відповідно до медичного висновку потребував за станом здоров'я, не може бути звільнений за п. З або п. 4 ст. 40 КЗпП. Роботодавець може у зв'язку з цим розірвати трудовий договір за п. 2 ст. 40 КЗпП, якщо наявні передбачені ним умови.

Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або їх переводять на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середн ього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.
Жінки, які мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи, переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. Якщо заробіток осіб, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, на легшій роботі вищий, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток.

Тимчасові переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором

Переведення на іншу тимчасову роботу характеризуються строками, протягом яких працівники виконують іншу роботу, і провадяться як з ініціативи роботодавця, так і працівника за угодою сторін трудового договору.
Як правило, такі переведення допускаються за згодою працівника. І тільки у випадках, безпосередньо визначених законом; тимчасові переведення можуть бути здійснені без згоди працівника (у виняткових випадках та при простої).
Тимчасові переведення з ініціативи роботодавця відрізняються строком, порядком переведення і залежать від причини переведення. Тимчасові переведення на іншу роботу є обов'язковими для працівників, а відмова від виконання розпорядження роботодавця щодо переведення (у разі відсутності поважних причин) розглядається як порушення трудової дисципліни. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, характеризується такими ознаками: - по-перше, тимчасове переведення здійснюється в інтересах роботодавця; - по-друге, викликане винятковими, непередбаченими обставинами, що впливають на нормальний хід виробництва; - по-третє, відрізняється порядком оплати та строком переведення.
Частиною 1 ст. 33 КЗпП встановлено загальне правило, за яким тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.
Згідно з ч. 2 ст. 33 КЗпП роботодавець має право переводити працівників строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди. З огляду на те, що ст. 153 КЗпП зобов'язує роботодавця створювати належні, безпечні і здорові умови праці, то роботодавець не має права навіть тимчасово переводити на іншу роботу працівника, якщо вона протипоказана йому за станом здоров'я.
Слід звернути увагу, що закон не обмежив кількість таких переведень та їх загальну тривалість протягом календарного року. Тимчасові переведення без згоди працівника допускаються: - по-перше, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій; - по-друге, внаслідок інших виняткових обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей.

Закон не містить вичерпного переліку випадків тимчасового переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, і переведення на іншу тимчасову роботу можливі при інших виняткових обставинах.

Потрібно наголосити, що забороняється тимчасове переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їхньої згоди.
В усіх випадках тимчасового переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, оплата праці здійснюється за виконану роботу, але вона не може бути нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою на іншу роботу. Відмова працівника від переведення на іншу роботу в разі простою не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
У разі простою працівники переводяться на іншу роботу з урахуванням їх спеціальності та кваліфікації. Переведення можливе: - по-перше, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою; - по-друге, на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Слід звернути увагу, що законодавством не встановлені обмеження щодо кількості переведень протягом календарного року у зв'язку з простоєм чи їх загальної тривалості. При простої роботодавець має право неодноразово переводити працівника на іншу роботу протягом календарного року. Простій—це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Порядок оплати часу простою визначений ст. 113 КЗпП.
Відомості про тимчасові переведення на іншу роботу до трудової книжки працівника, як правило, не заносяться.