Оренда державного та комунального майна

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Загальні положення

Законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з Закону України "Про оренду державного та комунального майна", інших законодавчих актів. (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна". (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" поширюються також на договори зберігання, крім договорів публічного зберігання, якщо місцем зберігання майна третьої особи є індивідуально визначене нерухоме майно державної або комунальної власності. (ч. 3 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Основною метою оренди є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, посилення фінансової спроможності підприємств державної або комунальної власності. (ч. 4 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Оренда здійснюється на основі таких принципів:

  • законності;
  • відкритості та прозорості;
  • рівності та змагальності;
  • державного регулювання та контролю;
  • врахування особливостей об’єктів державної та комунальної форм власності;
  • захисту економічної конкуренції;
  • створення сприятливих умов для залучення інвестицій;
  • повного, своєчасного, достовірного інформування про об’єкти оренди та порядок передачі їх в оренду;
  • забезпечення конкурентних умов оренди та інших видів договорів.

Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. (ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об’єктів майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу". (абз. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України". (абз. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що є засновниками наукового парку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про наукові парки". (абз. 3 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності". (абз. 4 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності". (абз. 5 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, підприємств оборонно-промислового комплексу,  включених до складу Державного концерну "Укроборонпром", регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку". (абз. 6 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди об’єктів портової інфраструктури, що перебувають у державній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про морські порти України". (абз. 7 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини користування державним майном, створеним або придбаним інвестором для виконання угоди про розподіл продукції, після переходу прав власності на таке майно до держави регулюються Законом України "Про угоди про розподіл продукції". (абз. 8 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини користування приватним партнером державним, комунальним майном та майном, що належить Автономній Республіці Крим, створеним або придбаним цим приватним партнером на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, після переходу права власності на таке майно до держави, територіальної громади чи Автономної Республіки Крим регулюються Законом України "Про державно-приватне партнерство". (абз. 9 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди об’єктів газорозподільних систем або їх складових, що перебувають у державній власності, а також об’єктів газорозподільних систем або їх складових, що перебувають на балансі Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених законами України "Про трубопровідний транспорт" та "Про ринок природного газу". (абз. 10 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. (ч. 7 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Правові засади

Оренда здійснюється на основі таких принципів:

  • законності;
  • відкритості та прозорості;
  • рівності та змагальності;
  • державного регулювання та контролю;
  • врахування особливостей об’єктів державної та комунальної форм власності;
  • захисту економічної конкуренції;
  • створення сприятливих умов для залучення інвестицій;
  • повного, своєчасного, достовірного інформування про об’єкти оренди та порядок передачі їх в оренду;
  • забезпечення конкурентних умов оренди та інших видів договорів.

Об'єкти оренди

Об’єктами оренди за цим Законом є:

  • єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів;
  • нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини);
  • інше окреме індивідуально визначене майно;
  • майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (далі - майно, що не увійшло до статутного капіталу), а також майно, заборонене до приватизації, яке може при перетворенні державного підприємства в господарське товариство надаватись такому товариству на правах оренди;
  • майно, щодо якого до статутного капіталу внесено право господарського відання на майно;
  • майно, закріплене на праві господарського відання за акціонерними товариствами та їхніми дочірніми підприємствами у процесі їх утворення та діяльності;
  • майно, передане до статутного капіталу акціонерних товариств на праві господарського відання;
  • майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем;
  • майно, що не підлягає приватизації, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Не можуть бути об’єктами оренди:

1) єдині майнові комплекси:

  • казенних підприємств;
  • підприємств системи створення та збереження золотовалютних резервів;
  • підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;
  • підприємств, що забезпечують зв’язком органи законодавчої та виконавчої влади, у тому числі радіотелевізійні передавальні центри;
  • Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ);
  • державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України" (МПІУ);
  • підприємств, що здійснюють виробництво об’єктів космічної діяльності;
  • діючих закладів освіти, що фінансуються з державного бюджету;
  • установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (крім тих, що не використовуються для здійснення своїх функцій);
  • атомних електростанцій, гідроелектростанцій з греблями, що виконують функції захисту від техногенних катастроф;
  • метрополітену;
  • підрозділів пожежної охорони (пожежні депо, пости, адміністративні приміщення);
  • об’єктів спортивної інфраструктури, включених до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

2) об’єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об’єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України:

  • засоби урядового, фельд’єгерського та спеціального зв’язку;
  • державні реєстри, що створені та утримуються за рахунок коштів державного бюджету;
  • Національний архівний фонд, архіви (архівні установи), документи з них, архівні підрозділи, архівні відділи та бібліотеки, об’єкти культури, мистецтва, у тому числі виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що занесені до Державногореєстру національного культурного надбання, а також об’єкти архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки загальнонаціонального значення, пам’ятки державної частини Музейного фонду України (музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання), пам’ятки археології (крім пам’яток культурної спадщини, нерухомих об’єктів, що знаходяться на території історико-культурних заповідників);
  • документи Державного бібліотечного фонду України;
  • вихідні матеріали та фільмокопії, що зберігаються у державному фонді фільмів;
  • наукові об’єкти, включені до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання;
  • ядерні матеріали, ядерні установки і об’єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення;
  • спеціально відведені місця чи об’єкти, призначені для захоронення відходів (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо);
  • майно та матеріали Державного інформаційного геологічного фонду України;
  • майно, матеріали та дані Державного картографо-геодезичного фонду України, топографо-геодезичні і картографічні матеріали;
  • державні еталони, інші об’єкти, що забезпечують функціонування Державної метрологічної служби;
  • автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження за межами території таких підприємств);
  • магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої (які функціонують), що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об’єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт;
  • майно, що забезпечує цілісність об’єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі;
  • магістральні нафто- і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища;
  • об’єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов’язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод, крім випадків, передбачених законодавством;
  • акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об’єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об’єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій (крім причалів морських та річкових портів, залізничних та автомобільних під’їзних шляхів (до першого розгалуження за межами території порту), ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій);
  • аеродроми та аеродромні об’єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, системи посадки, наземні засоби зв’язку, навігації, спостереження, інші елементи аеродромів, що забезпечують безпеку польотів);
  • водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об’єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем;
  • місця поховання;
  • захисні споруди цивільного захисту:
  • в яких розташовані пункти управління;
  • призначені для укриття працівників підприємств, що мають об’єкти підвищеної небезпеки;
  • розташовані у зонах спостереження атомних електростанцій та призначені для укриття населення під час радіаційних аварій;
  • транспортні засоби спеціального призначення, що забезпечують виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією пожеж, наслідків стихійного лиха.

Нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно із складу єдиного майнового комплексу, забороненого до оренди, може бути об’єктом оренди, якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу. (ч. 3 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Обмеження, встановлені частиною другою цієї статті, не поширюються на передачу в оренду державного майна у складі магістральних газопроводів та підземних сховищ газу, що входять до Єдиної газотранспортної системи України, підприємству (підприємствам) на строковій платній основі без права відчуження для здійснення функцій оператора Єдиної газотранспортної системи України та/або оператора підземного сховища газу. Така передача майна в оренду може здійснюватися виключно з метою та на виконання зобов’язань, взятих Україною відповідно до Закону України "Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства", на підставі договору і на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням принципів додержання економічної безпеки держави. (ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Суб'єкти орендних відносин

Суб’єктами орендних відносин є:

  • орендар;
  • орендодавець;
  • балансоутримувач;
  • уповноважений орган управління;
  • представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу;
  • Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Орендодавцями є:

а) Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна,що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна);

б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке належить Автономній Республіці Крим;

в) органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності;

г) балансоутримувачі - щодо:

  • нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об’єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна;
  • нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує п’яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб’єктам виборчого процесу для проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії;
  • нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організування конгресів і торговельних виставок;
  • іншого окремого індивідуально визначеного майна;

ґ) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні.

Орендарями за цим Законом можуть бути фізичні та юридичні особи, у тому числі фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства (крім передбачених частиною четвертою цієї статті).

Не можуть бути орендарями:

  • фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції", а також пов’язані з ними особи;
  • юридичні особи, інформація про бенефіціарних власників яких не розкрита в порушення вимог Закону України "Про державнуреєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";
  • фізичні та юридичні особи, зареєстровані в державах, включених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, а також юридичні особи, 50 і більше відсотків статутного капіталу яких належать прямо або опосередковано таким особам;
  • фізичні та юридичні особи, які перебувають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) або у процесі припинення;
  • працівники орендодавця - щодо майна, яке надається в оренду такими орендодавцями;
  • працівники уповноважених органів управління та балансоутримувачів - щодо майна, оренда якого погоджується такими уповноваженими органами управління або яке знаходиться на балансі таких балансоутримувачів.

Етапи передачі майна в оренду

Етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає:

  • прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду;
  • внесення інформації про потенційний об’єкт оренди до ЕТС;
  • прийняття рішення про включення потенційного об’єкта оренди до одного із Переліків;
  • опублікування інформації про потенційний об’єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС;
  • розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду;
  • проведення аукціону на право оренди майна або передача об’єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.

Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.

Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

Прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду

Ініціаторами оренди майна можуть бути потенційний орендар, балансоутримувач, уповноважений орган управління та/або орендодавець.

Потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Орендодавець протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної заяви передає її балансоутримувачу такого майна.

За результатами розгляду заяви (крім випадків, передбачених абзацом п’ятим частини другої статті 6 цього Закону) балансоутримувач протягом 10 робочих днів з дати отримання такої заяви приймає одне з таких рішень:

  • рішення про намір передачі майна в оренду;
  • рішення про відмову у включенні об’єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону.

У разі якщо відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача, балансоутримувач протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря приймає одне з таких рішень:

  • рішення про намір передачі майна в оренду, погоджене уповноваженим органом управління;
  • рішення про відмову у включенні об’єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону.

Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду.

Про прийняте рішення балансоутримувач повідомляє заявника та орендодавця протягом трьох робочих днів з дати його прийняття.

У разі включення об’єкта до відповідного Переліку за заявою іншої особи, яка подана раніше, балансоутримувач інформує заявника та орендодавця про таке включення.

Балансоутримувач може прийняти рішення про намір передачі майна в оренду за власною ініціативою, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати направлення звернення балансоутримувача про таке погодження вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду.

У разі якщо ініціатором оренди майна є орендодавець, такий орендодавець звертається до балансоутримувача майна із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу відповідно до Порядку передачі майна в оренду.

Прийняття рішення балансоутримувачем про намір передачі майна в оренду та погодження такого рішення відбуваються у порядку, встановленому частиною другою цієї статті.

У разі якщо ініціатором оренди майна є уповноважений орган управління, то такий уповноважений орган управління надає балансоутримувачу рішення про доцільність передачі майна в оренду, яке є погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду. Балансоутримувач протягом 10 робочих днів з дати отримання рішення про доцільність передачі майна в оренду приймає рішення про намір передачі майна в оренду.

Після прийняття балансоутримувачем рішення про намір передачі майна в оренду або отримання від уповноваженого органу управління рішення про доцільність передачі майна в оренду балансоутримувач здійснює такі дії:

  • вносить інформацію про потенційний об’єкт оренди до ЕТС в порядку, обсязі та строки, передбачені Порядком передачі майна в оренду, та включає об’єкт до одного з Переліків, якщо відповідно до цього Закону балансоутримувач може виступати орендодавцем відповідного майна і якщо включення об’єкта до Переліку відповідного типу не потребує прийняття рішення іншим органом;
  • надсилає інформацію про потенційний об’єкт оренди орендодавцю для її внесення до ЕТС в порядку, обсязі та строки, передбачені Порядком передачі майна в оренду, та звертається до орендодавця із клопотанням про включення потенційного об’єкта оренди до одного з Переліків згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Орендодавець розглядає клопотання балансоутримувача, подане відповідно до частини четвертої цієї статті, та протягом 10 робочих днів з дати отримання клопотання приймає одне з таких рішень:

  • рішення про включення об’єкта до Переліку відповідного типу;
  • рішення про відмову у включенні об’єкта до Переліку відповідного типу з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону.

У випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, орендодавець звертається до уповноваженого органу, визначеного частиною шостою цієї статті, із клопотанням про включення об’єкта до Переліку, якщо включення об’єкта до Переліку відповідного типу потребує прийняття відповідного рішення, і передає його на розгляд такого органу. Такі дії не здійснюються орендодавцем у випадку, якщо особи орендодавця та уповноваженого органу, визначеного частиною шостою цієї статті, є однією особою.

Про прийняте рішення орендодавець повідомляє балансоутримувача та заявника протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення.

Підстави для відмови у включенні майна до Переліків

Підставами для відмови у включенні майна до одного з Переліків або виключення майна із одного з Переліків є:

  1. неможливість передачі відповідного майна в оренду згідно із частиною другою статті 3 цього Закону;
  2. обґрунтовані власні потреби уповноваженого органу управління та/або балансоутримувача, або потреби іншої бюджетної установи, що розміщена в будівлі, споруді, їх окремій частині;
  3. неможливість використання об’єкта за цільовим призначенням, яке заявлено потенційним орендарем, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням згідно з випадками і з урахуванням обмежень, встановлених Порядком передачі майна в оренду;
  4. встановлена рішенням орендодавця невідповідність заявника вимогам, передбаченим статтею 15 цього Закону, або подання недостовірної чи неповної інформації щодо діяльності заявника, який звернувся із заявою про оренду об’єкта без проведення аукціону, або недоцільність включення майна до Переліку другого типу, визначена орендодавцем згідно з Порядком передачі майна в оренду;
  5. скасування рішення про включення об’єкта до відповідного Переліку згідно з вимогами цього Закону;
  6. встановлена рішенням уповноваженого органу управління недоцільність передачі в оренду єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства;
  7. наявність об’єкта в переліку об’єктів, що підлягають приватизації;
  8. подання заяви лише щодо частини об’єкта, якщо відповідно до рішення балансоутримувача або орендодавця передача в оренду частини об’єкта видається недоцільною;
  9. рішення щодо об’єкта про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії.

У разі відмови у включенні майна до Переліку з причин, зазначених у пунктах 3 і 8 частини першої цієї статті, балансоутримувач повідомляє ініціатора оренди щодо підстав та причин такої відмови, та у випадку усунення ініціатором оренди таких підстав, подає клопотання про внесення об’єкта до Переліку відповідно до Порядку передачі майна в оренду.

Рішення про виключення майна з Переліків може бути прийнято не пізніше:

  • дня, що передує дню проведення аукціону, якщо майно включено до Переліку першого типу;
  • дня, що передує дню укладення договору оренди, якщо майно включено до Переліку другого типу.

Вартість об'єкта оренди

Вартістю об’єкта оренди для цілей визначення стартової орендної плати є його балансова вартість станом на останнє число місяця, який передує даті визначення стартової орендної плати.

Балансоутримувач потенційного об’єкта оренди обов’язково здійснює переоцінку такого об’єкта у разі, якщо:

  • у об’єкта оренди відсутня балансова вартість;
  • залишкова балансова вартість об’єкта оренди дорівнює нулю;
  • залишкова балансова вартість об’єкта оренди становить менше 10 відсотків його первісної балансової вартості (балансової вартості за результатами останньої переоцінки).

Переоцінка здійснюється після внесення інформації про потенційний об’єкт оренди до ЕТС в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 6 цього Закону, і до розміщення оголошення про передачу майна в оренду, передбаченого статтею 12 цього Закону. Після переоцінки потенційного об’єкта оренди балансоутримувачі зобов’язані збільшити балансову вартість відповідного майна згідно з результатами оцінки відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Вартість об’єкта оренди встановлюється на рівні його ринкової (оціночної) вартості, за умови наявності однієї з таких підстав:

  • об’єктом оренди є єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства;
  • об’єкт оренди пропонується для передачі в оренду без проведення аукціону;
  • об’єкт оренди використовується на підставі договору оренди, укладеного без проведення аукціону або конкурсу, і орендар бажає продовжити договір оренди на новий строк.

Ринкова (оціночна) вартість об’єкта оренди для цілей оренди визначається на замовлення балансоутримувача, крім випадку, передбаченого частиною шостою цієї статті. Орендар, визначений за результатами аукціону, або орендар, якому було передано в оренду об’єкт без аукціону, зобов’язаний відшкодувати балансоутримувачу вартість проведення оцінки об’єкта оренди.

Ринкова (оціночна) вартість об’єкта, який перебуває в оренді на підставі договору, який орендар бажає продовжити на новий строк без проведення аукціону у випадках, передбачених цим Законом, визначається на замовлення орендаря згідно з Порядком передачі майна в оренду як особи, у якої орендоване майно перебуває на законних підставах, без доручення балансоутримувача.

Ринкова (оціночна) вартість об’єкта оренди визначається відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Стартова орендна плата за об’єкт оренди визначається згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.

Строк договору оренди не може становити менше п’яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.