Масові заворушення: поняття, види та відповідальність

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України
• Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 894 «Про затвердження Порядку організації діяльності та взаємодії Національної гвардії з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування з припинення масових заворушень»

Загальні положення

Масові заворушення - протиправні дії фізичних осіб, які вчиняються одночасно на території однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць, порушують громадський порядок, становлять загрозу громадській безпеці та у зв’язку з їх кількістю, інтенсивністю і рівнем суспільної небезпеки потребують для відновлення громадського порядку та усунення загроз громадській безпеці комплексного залучення сил і засобів компетентних суб’єктів сил безпеки і оборони ( Порядок організації діяльності та взаємодії Національної гвардії з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування з припинення масових заворушень, затверджний постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року №894 (далі-Порядок).

Суспільна небезпека масових заворушень полягає в тому, що це кримінальне правопорушення є результатом дій натовпу - великої кількості людей, дії яких мають характер бешкету і супроводжуються насильством над людьми, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя. Підвищену суспільну небезпеку становлять дії організаторів і активних учасників масових заворушень, дії яких вирізняються агресивністю, напруженням емоцій. Вони і спричиняють значні порушення громадського порядку, завдають шкоди нормальному функціонуванню державних і громадських структур, ритму суспільного життя, праці та спокою людей. Ці дії часто завдають шкоди життю, здоров’ ю людей, різним формам власності, громадській безпеці, авторитету органів державної влади. При вчиненні масових заворушень, розмір шкоди є оціночною категорією і фактично на наявність складу злочину та кваліфікацію не впливає.

Ознаки масових заворушень:

1) участь у них великої кількості людей;

2) дії юрби скеровано не проти окремого потерпілого (підприємства, організації, особи), а мають спрямованість проти існуючого правопорядку, що полягає в протистоянні законним органам державної влади, і зовнішнім проявом цього е насильство над людьми, погроми, підпали, знищення майна та інші дії вказані в диспозиції ст. 294 КК;

3) кількість учасників заворушення не обмежена, до них можуть приєднуватися інші учасники, а окремі від них відходити.

Основним суб’єктом, на який покладається припинення масових заворушень, є Національна гвардія. Іншими суб’єктами з припинення масових заворушень є Національна поліція, Держприкордонслужба, СБУ, Військова служба правопорядку у Збройних Силах, ДСНС, місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування (Порядок).       

Склад кримінального правопорушення

Суб’єкт

Суб’єктом кримінального правопорушення можуть бути лише організатори масових заворушень та активні їх учасники, які досягли 16-річного віку.

Організатори масових заворушень

Організаторами можуть виступати:

- лідери неформальних об’єднань, інших угруповань, які мають на меті створення масових заворушень;

- в деяких випадках – лідери політичних рухів і партій

- керівники (лідери) кримінальних угруповань, які зацікавлені у масових заворушеннях для вирішення своєї корисливої мети.

Активні учасники

Активна участь - це особиста, значна за характером діяння чи обсягом участь у вчиненні будь-яких із визначених у диспозиції ст.294 КК дій.

Велику частину натовпу, що вчиняє масові заворушення складають неактивні учасники. Це можуть бути особи як чоловічої, так і жіночної статі, метою яких є проведення вільного часу або цікавість. Такі учасники не несуть особливої небезпеки, вони не чинять погромів, підпалів, насильницьких дій тощо. Якщо такі особи залишаються без організаторів, підбурювачів та інших активних учасників, то вони самостійно розходяться.

Одне тільки перебування особи в натовпі або вчинення нею незначних порушень громадського порядку, наприклад, образливе чіпляння до громадян та інші види дрібного хуліганства, не дають підстави для визнання цих осіб суб’єктами масових заворушень.

Суб’єктивна сторона

Суб'єктивна сторона масових заворушень характеризується прямим умислом дій їх організаторів та активних учасників. Психічне ставлення зазначених осіб до суспільно небезпечних наслідків може виражатися і в непрямому умислі, коли учасник таких заворушень не бажає настання певного наслідку свого діяння, але свідомо допускає його настання.

Мотиви та цілі протиправного діяння

Мотиви та цілі можуть бути різними:

• політичні,
• корисливі,
• релігійні,
• хуліганські,
• помста (покарання осіб, винних з погляду активних учасників масових заворушень, наприклад, у погіршенні умов життя, безробітті),інші.

Мотиви і мета масових заворушень на кваліфікацію не впливають, але можуть бути враховані судом при призначенні покарання.

Об’єкт

Основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення є громадський порядок. Додатковим обов'язковим об'єктом цього правопорушення залежно від конкретної форми його прояву - є життя і здоров'я особи, конституційні права людини і громадянина, відносини власності, відносини, що забезпечують нормальну роботу органів влади, правоохоронних органів, здійснення громадянами діяльності по охороні громадського порядку або громадська безпека.

Громадський порядок, як об’єкт масових заворушень – це урегульована нормами права та взята під охорону закону про кримінальну відповідальність сукупність суспільних відносин, що формуються у сфері забезпечення нормальних умов праці, відпочинку, побуту і спокою громадян

Об’єктивна сторона

Об'єктивна сторона цього кримінального правопорушення передбачає дві форми дій:

1. Організацію масових заворушень, які призвели до насильства над особою, до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель або споруд, насильницьке виселення громадян, опір представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя.

2. Активну участь у зазначених діях.

Під організацією масових заворушень розуміють:

1. Діяльність, спрямовану на підшукування і підготовку осіб для участі в масових заворушеннях, об'єднання натовпу.

2. Керівництво такими діями, які спрямовані на збудження у людей негативного ставлення до законної влади, існуючого в державі правопорядку і громадської безпеки та на підбурювання натовпу до вчинення насильства над громадянами, погромів, підпалів, знищення майна, опору представникам влади, захоплення будівель, насильницького виселення громадян.

Типовим способом організації масових заворушень є поширення серед натовпу неправдивої інформації, розробка сценарію дій натовпу, розподіл ролей серед активних учасників чи окремих груп масових заворушень тощо.

Способи здійснення організаційних дій:

- скликання (збирання) натовпу;

- звернення до нього, підготовка і розповсюдження листівок або інших друкованих видань;

- заклики до непокори, вчинення опору представникам влади, оголошення звернень, у тому числі доведення до натовпу завідомо неправдивої інформації (цьому можуть передувати дії з розповсюдження відповідних чуток);

- підбурювання до погромів;

- розподіл ролей серед своїх прибічників;

- розробка планів дій натовпу з урахуванням настрою людей, накопичених ними образ з визначенням винних у стані, що склався, та ін.

Для визнання кримінального правопорушення закінченим досить вчинення організатором чи активним учасником масових заворушень будь-якої із визначених у диспозиції ст. 294 КК дій.

Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення

Кваліфікуючими ознаками закон визнає дії, визначені у ч. 1 ст. 294 КК, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків. Загибель людей має місце у разі спричинення смерті одній чи кільком особам. До інших тяжких наслідків слід віднести: заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи багатьом потерпілим, спричинення значної матеріальної шкоди або дезорганізації роботи транспорту, підприємства, установи чи організації.

Види масових заворушень

Залежно від масштабів злочинних подій та спрямованості умислу виокремлюють три види масових заворушень:

Хуліганські дії натовпу

Характерні ознаки:

• характерна швидкоплинність;
• невелика і обмежена місцем її початку (наприклад, стадіон) та шляхом руху натовпу до транспортних розв’язок (метро, залізниця тощо) або до місця проживання;
• частково, і як правило, на короткий час паралізується діяльність місцевих органів влади;
• зупинення дій натовпу можливе без активної участі правоохоронних органів;
• порівняно невелика кількість учасників заворушень (це пов’язано з обмеженими можливостями для втягування в натовп значної кількості людей);
• невелика зорганізованість та стихійність дій.

Заворушення з політичними вимогами

Характерні ознаки:

• є спроби або є підстави вважати за можливе захоплення влади;
• порівняно довгий час дій натовпу;
• наявність значної кількості учасників;
• чим довше продовжуються заворушення, тим більше дії натовпу носять зорганізований характер - створення своєрідних органів влади у натовпі з подальшим висуненням політичних вимог та початком переговорів з представниками влади;
• територія, якою охоплюються заворушення, це, як правило, весь населений пункт або декілька населених пунктів;
• діями натовпу спричиняється значна матеріальна шкода, повністю паралізується діяльність місцевої влади. Дії натовпу, як правило, супроводжуються захопленням або спробами захоплення будівель органів влади.

Зупинення дій натовпу можливе лише за активної участі значної кількості правоохоронців або представників інших силових відомств

Бунт, обмежений територією певної установи

Характерні ознаки:

• чітко визначена територія, обмежена територією установи;
• добра зорганізованість, пов’язана зі спільним триманням значної кількості засуджених, арештованих;
• специфічні мотиви дій натовпу – вимога покращити умови утримання, спроба створити умови для втечі.

Санкція (покарання)

1. Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях, карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

2. Ті самі дії, що призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, караються позбавленням волі на строк від 8 до 15 років.

Вчинене під час масових заворушень вбивство або посягання на життя певної категорії осіб потребує кваліфікації за сукупністю ст. 294 КК і відповідних статей, що передбачають відповідальність за такі більш тяжкі злочини ( статті 112, 115, 348, 379, 400, 443КК).

Якщо при вчиненні злочину, передбаченого ст.392 КК України (дії, що дезорганізують роботу виправних установ), напад на адміністрацію виправної установи, поєднаний з погромами, насильством над особою та іншими діями, передбаченими диспозицією ст.294 КК України, то такі дії винних кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст.294 і 392 КК України.