Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Загальні положення

Відповідно до статті 209 КК України злочином визнається набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

Доходи, одержані злочинним шляхом, - будь-які активи, одержані прямо чи опосередковано внаслідок вчинення злочину, зокрема валютні цінності, рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, незалежно від їх вартості (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон).

До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких доходів, чи володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням доходів, одержаних злочинним шляхом (стаття 5 Закону).

Під легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, належить розуміти вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна з метою надання правомірного вигляду володінню, їх використанню або розпорядженню ними чи дій, спрямованих на приховання джерел їх походження, а також вчинення з такими коштами або іншим майном фінансової операції чи укладення щодо них угоди за умови усвідомлення особою того, що вони були одержані злочинним шляхом (частина 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 14.04.2005 № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»).

Стаття 2091Кримінального кодексу України також, передбачена кримінальна відповідальність за умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Склад злочину

Об'єкт злочину

Безпосередній об'єкт злочину - встановлений з метою протидії залученню в економіку майна, одержаного злочинним шляхом, та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності, а також порядок вчинення цивільно-правових угод в частині особистого та іншого подібного використання майна, не пов’язаного з господарською діяльністю.

Додатковим безпосереднім об'єктом виступають інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансової системи, засади добросовісної конкуренції.

Предмет злочину

Предмет злочину - майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.

Під поняттям "майно" слід розуміти річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (стаття 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Речами визнаються різноманітні предмети матеріального світу, які задовольняють потреби людей і щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки (це, наприклад, нерухомість, транспортні засоби, твори мистецтва).

Відповідно до статті 193 ЦК України, одним із видів майна є валютні цінності. В свою чергу валютні цінності, відповідно до статті 1 Закону України "Про валюту і валютні цінності" – це національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.

Об'єктивна сторона злочину:

Об’єктивна сторона злочину може виражатись в одній з двох форм:

  • набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна;

Набуттям майна - отримання такого майна винною особою, яка усвідомлює його відповідне походження, тим чи іншим оплатним чи безоплатним способом (купівля, отримання в обмін на інші предмети, прийняття як оплата за надані послуги або виконану роботу, одержання як подарунок або як плата за борг тощо).

Володіння майном, одержаним злочинним шляхом, означає фактичне перебування такого майна у особи, яка має можливість впливати на нього. Володіти майном може як його власник, так і інші особи, наприклад, ті хто дістає таку можливість з огляду на певні договірні відносини (договір найму, комісії, схову тощо).

Використання майна, одержаного злочинним шляхом – це вилучення у тій чи іншій формі корисних властивостей такого майна для задоволення потреб власника чи інших осіб. Зазначене майно може бути використане, зокрема, при здійсненні господарської діяльності, в тому числі підприємницької.

Розпорядження майном – це можливість визначати фактичну долю майна, наприклад, у вигляді передачі іншій особі.

При визначенні здійснення фінансової операції з майном, одержаними злочинним шляхом, слід норми інших  нормативно-правових  актів, що регламентують правовідносини у цій сфері, зокрема до Законів України: "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" тощо.

Вчинення правочину щодо майна, одержаного внаслідок вчинення предикатного діяння, - це вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків у  визначеному ЦК України порядку незалежно від кількості сторін у договорі.

Переміщення майна, одержаного унаслідок вчинення предикатного злочину, - фактичне здійснення переміщення предмета легалізації з одного місця в інше.

Зміна форми (перетворення) майна, одержаного унаслідок вчинення предикатного злочину, - змінюється форма зазначеного майна як результат його перетворення в інше майно.

  • вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

Такі дії можуть бути спрямовані на: зміну правового статусу коштів або іншого майна шляхом підроблення документів, що засвідчують право власності; отримання фіктивних документів на придбання майна; вчинення цивільно-правових угод (удавана купівля у комісійному магазині, ломбарді тощо); оформлення права власності на підставних осіб; укладення фіктивних угод про надання кредитів або різноманітних послуг - юридичних, аудиторських та ін.; внесення коштів на банківські рахунки юридичних і фізичних осіб, у тому числі в офшорних зонах; переміщення коштів з одного рахунку на інший - за умови, що всі зазначені дії не були способом вчинення предикатного діяння.

Склад злочину - формальний. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з двох дій (форм), зазначених у диспозиції частини першої статті 209 КК України,при цьому достатньо здійснити одну операцію або угоду з відповідним майном.

Суб'єктивна сторона злочину

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність вчинених дій, завідомо знаючи про злочинне походження майна або прав на таке майно і бажає вчинити ці дії.

Дії, спрямовані на приховування, маскування походження майна, одержаного злочинним шляхом, або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження» (дії другої групи), із суб’єктивної сторони характеризується метою досягнення результату цих дій у вигляді прихованого чи замаскованого майна.

Суб'єкт злочину

Суб’єктом злочину може бути будь-яка фізична особа, що досягла 16-ти річного віку, у тому числі й особа, яка брала участь (як виконавець чи співучасник) у здійсненні первинного злочину.

Особа, яка бере участь у здійсненні предикатного злочину, внаслідок вчинення якого були одержані грошові кошти чи інше майно або право на них, а потім легалізує їх, може нести відповідальність за правилами сукупності злочинів: за відповідною статтею Особливої частини КК України і за статтею 209 КК України.

Кваліфікуючи ознаки злочину

Вчинення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом:

  1. повторно;
  2. за попередньою змовою групою осіб;
  3. у великому розмірі (якщо предметом злочину було майно на суму, що перевищує 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
  4. організованою групою;
  5. в особливо великому розмірі (якщо предметом злочину було майно на суму, що перевищує 18 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення (частина друга статті 28 ККУкраїни).

Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (частина третя статті 28 КК України).

Кримінальна відповідальність за скоєння легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

1. Набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, - караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Корисні посилання