Контроль у сфері благоустрою населених пунктів. Інспекції з благоустрою. Громадські інспектори. Відповідальність

Нормативно-правова база

1. Закон України «Про благоустрій населених пунктів»
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення
3. Кодекс адміністративного судочинства України
4. Типові правила благоустрою території населеного пункту, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27.11.2017 № 310
5. Положення про громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів, затверджене наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 16.01.2007 N 7

Контроль у сфері благоустрою населених пунктів

Контроль у сфері благоустрою населеного пункту спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Типових правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.
Державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями.
Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.
Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом:
1) проведення перевірок території;
2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян;
3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;
4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
Положення про інспекцію з благоустрою населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною або міською радою на підставі Типового положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.(ст.40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»)

Громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів

Громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється громадськими інспекторами благоустрою населених пунктів згідно з положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Громадські інспектори благоустрою населених пунктів:
1) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства у сфері благоустрою населених пунктів;
2) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів і подають їх органам державного контролю у цій сфері та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності;
3) надають допомогу органам державного контролю у сфері благоустрою населених пунктів у діяльності щодо запобігання порушенням законодавства про благоустрій населених пунктів;
4) здійснюють інші повноваження відповідно до закону.
Результати громадського контролю за станом благоустрою територій підлягають оприлюдненню на зборах мешканців відповідної території та розгляду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до Положення про громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів, громадськими інспекторами можуть бути громадяни України, що досягли 18 років, мають досвід роботи у сфері благоустрою та пройшли співбесіду в відповідній місцевій державній адміністрації.
Громадянин, який бажає бути громадським інспектором, подає до відповідної місцевої державної адміністрації письмову заяву довільної форми. До заяви може додаватись подання організації, що його рекомендує, або письмове клопотання відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань житлово-комунального господарства, до відання якого належать питання з благоустрою населеного пункту.
Громадські інспектори призначаються відповідними місцевими державними адміністраціями після проходження співбесідита виявлення претендентом знань з основ законодавства з питань благоустрою населених пунктів.
Громадські інспектори отримують посвідчення встановленого зразка, що підтверджують їх повноваження (додаток).
Посвідчення громадського інспектора благоустрою населених пунктів видають відповідні місцеві державні адміністрації терміном на один рік із щорічним продовженням за результатами оцінки щоквартальних та щорічного звітів громадського інспектора про виконану роботу.
У посвідченні громадського інспектора визначається територія, у межах якої він може здійснювати свої повноваження.
Громадські інспектори виконують роботу на громадських засадах, без звільнення від основної роботи і без додаткової оплати праці.
Громадський інспектор повинен пройти інструктаж у відповідній місцевій державній адміністрації, якою видано посвідчення, з питань здійснення інспекційних перевірок, складання за їх результатами протоколів про правопорушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів та інструктаж з техніки безпеки.
Громадські інспектори працюють у тісній взаємодії з відповідними місцевими державними адміністраціями, які призначили їх і видали посвідчення громадського інспектора благоустрою населених пунктів, іншими державними органами, які здійснюють контроль за станом та утриманням об'єктів благоустрою населених пунктів.
Кожний громадський інспектор закріплюється за відділом або сектором відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань житлово-комунального господарства, до відання якого належать питання з благоустрою населеного пункту, сфера діяльності яких збігається з галузевим напрямком діяльності громадського інспектора.
Результати громадського контролю за станом благоустрою територій підлягають оприлюдненню на зборах мешканців відповідної території та розгляду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів

До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів (ст.42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів») притягаються особи, винні у:
1) порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів;
2) проектуванні об'єктів благоустрою населених пунктів з порушенням затвердженої в установленому законодавством порядку містобудівної документації та державних будівельних норм;
3) порушенні встановлених законодавством екологічних, санітарно-гігієнічних вимог та санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та експлуатації об'єктів благоустрою;
4) порушенні правил благоустрою територій населених пунктів;
5) порушенні режиму використання і охорони територій та об'єктів рекреаційного призначення;
6) самовільному зайнятті території (частини території) об'єкта благоустрою населеного пункту;
7) пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об'єктів благоустрою населених пунктів;
8) знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення населених пунктів, крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону;
9) забрудненні (засміченні) території населеного пункту;
10) неналежному утриманні об'єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо.
Законом може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень у сфері благоустрою населених пунктів.
Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, до відповідальності, передбаченої законом, не звільняє їх від обов'язку відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог цього законодавства.
Шкода, завдана внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс, методик, розрахунків щодо обрахування шкоди. Відсутність таких такс, методик, розрахунків не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. У такому разі шкода компенсується за фактичними витратами, затвердженими в установленому порядку рішенням органу місцевого самоврядування, на облаштування одного квадратного метра території міста або базової вартості одного квадратного метра землі на відновлення порушеного стану об'єкта благоустрою або довкілля.
Так, порушеннями правил благоустрою вважаються:

• неналежний санітарний стан територій;
• влаштування звалищ побутового та будівельного сміття на прилеглій та дворовій території (до уваги – особливо в районі приватного сектора);
• стоянка транспортних засобів на газонах;
• самовільне розміщення на спорудах, стовпах, опорах та інших не відведених для цього місцях оголошень, плакатів, об’яв;
• відсутність відповідного дозволу на розміщення реклами;
• несвоєчасне косіння об`єктів рослинного карантину, забур’яненість;
• відсутність договорів на вивезення сміття або сплати за надані послуги;
• виконання робіт з благоустрою без затверджених проектів на виконання земельних робіт та відповідного ордеру, виданого селищною радою ;
• відсутність огорожі на місці розриття;
• відсутність урн для сміття тощо.

Згідно зі статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян-суб’єктів підприємницької діяльності – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 255 КпАП складати протокол за порушення, передбачені ст. 152 КпАП, мають право:
— уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції);
— посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, — виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад;
— член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.
Відповідно до ст. 257 КпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статей 218, 219 КпАП України розглядають справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КпАП, адміністративні комісії та виконавчі комітети (виконавчі органи) сільських, селищних, міських рад, а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, — виконавчі органи, що виконують їх повноваження.
КпАП України не містить окремих уточнень якому ж органу направляти такі протоколи. В такій ситуації уповноваженій особі дається право вибору: направити протокол до адміністративної комісії чи виконавчого комітету.

Водночас необхідно враховувати положення ст. 288 КпАП, яка встановлює порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. В ній, зокрема, зазначається, що:
— постанову адміністративної комісії може бути оскаржено до виконавчого комітету відповідної ради або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП;
— рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради може бути оскаржено до відповідної ради або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП.
Враховуючи означене вище, доцільно, аби уповноважена особа направляла протокол спочатку до відповідної адміністративної комісії.
За загальними правилами ст. 276 КпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. При цьому частиною шостою вказаної статті уточнено, що адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.
В свою чергу ст. 277 КпАП визначено граничний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення — він становить п’ятнадцять днів з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення (ст. 283 КпАП).
Відповідно до ст. 284 КпАП у справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 КпАП;
3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 КпАП.
Слід зазначити, що Кодексом України про адміністративні правопорушення відмінено такий вид відповідальності як попередження.
Крім того, відповідно до статті 153 Кодексу знищення або пошкодження об’єктів озеленення в межах населених пунктів, пошкодження дерев і чагарників за межами населених пунктів, що не віднесені до лісового фонду, або їх незаконна порубка – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів і на посадових осіб або фізичних осіб-підприємців – від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів.