Здійснення захисту при продовженні строку досудового розслідування

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Визначення основних термінів

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) досудовим розслідуванням визнається стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч.1 ст. 219 Кримінального процесуального кодексу України).

Строки досудового розслідування

Згідно ч.2 ст. 219 Кримінального процесуального кодексу України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;

2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:

1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;

2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.

Більше детально про строки досудовго розслідування викладено в статті Досудове розслідування: загальні положення

Підстави продовження строку досудовго розслідування

Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 Кримінального процесуального Кодексу.

При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею.

Проблемні питання здійснення захисту при продовження строку досудового розслідування

Кримінальний процесуальний кодекс України не встановлює підсудність розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування оскільки неможливо визначити, яка ж норма має пріоритет у визначенні підсудності: місцезнаходження органу досудового розслідування або місце здійснення досудового розслідування, адже нерідко ці місця відрізняються, особливо у ситуаціях реєстрації органу, до складу якого входить слідчий підрозділ, поза місцем фактичного розташування органу досудового розслідування. Таким чином, у випадку, коли місцезнаходження органу досудового розслідування та місце здійснення досудового розслідування не збігаються, визначити правильну підсудність, використовуючи аналогію, неможливо через відсутність загальної норми КПК стосовно підсудності клопотань, скарг, заяв слідчому судді.

Юридична невизначеність підсудності у цьому випадку спричиняє порушення права на справедливий суд. Адже, враховуючи те, що у справах, які стосуються «кримінального обвинувачення», захист стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод починається з  офіційного повідомлення особі про підозру («Екле проти Німеччини» (Eckle v. Germany), п. 73-75) або з практичних заходів, як-от обшук, коли така особа вперше суттєво постраждала від «обвинувачення» («Фоті проти Італії» (Foti v. Italy), п. 52-53) то, відповідно, положення ст. 6 Конвенції та ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосовно права особи на повноважний суд поширюються і на розгляд заяв, скарг, клопотань слідчим суддею. Визначити повноважний суд у аспекті слідчого судді у  випадку, який розглядається, неможливо, а  отже, відсутня належна правова процедура продовження строків досудового розслідування слідчим суддею. Відтак, враховуючи, що збирання та перевірка доказів, ініціація та вирішення клопотань стосовно заходів забезпечення кримінального провадження, виконання вимог статті 290 КПК, складання та вручення обвинувального акта мають здійснюватися у межах строків досудового розслідування, прийняття таких рішень за такого продовження строку досудового розслідування є незаконним.

Частина 3 статті 295 КПК прямо передбачає, що копія клопотання вручається слідчим або прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, уповноваженому на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування. Стаття 295-1 КПК, натомість, такої норми не містить, при тому, що таке клопотання розглядається за участю підозрюваного та його захисника. Враховуючи те, що завчасне ознайомлення з цим клопотанням забезпечує можливість сторони захисту вказати на неефективність діяльності слідчого, прокурора, які протягом відведеного законом строку не змогли всебічно, повно дослідити обставини кримінального провадження, а також прийняти необхідні процесуальні рішення, на недоліки форми і змісту клопотання, на недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 28 КПК при вчиненні процесуальних дій та прийнятті процесуальних рішень, а у більш широкому контексті — змагальність сторін кримінального провадження, то слід, керуючись ч. 6 ст. 9 КПК, визнати, що  підозрюваний, захисник мають право отримати копію клопотання не  пізніше ніж за  п’ять днів до  дня подання клопотання до  слідчого судді. У разі, якщо клопотання не вручається стороні захисту, то  при розгляді його слідчим суддею слід клопотати про відкладення розгляду клопотання та надання достатнього часу для ознайомлення з клопотанням та підготовки заперечень не тільки на ч. 6 ст. 9 КПК, а й на статті 6 Конвенції у частині права підозрюваного мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, та відсутність ефективного засобу юридичного захисту стосовно незаконного/необґрунтованого продовження строку досудового розслідування у результаті розгляду клопотання, ураховуючи, що така ухвала слідчого судді не оскаржується.

Частина 9 ст. 295-1 КПК передбачає, що ухвала слідчого судді, прийнята за  результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, оскарженню не підлягає. Проте це не свідчить про те, що немає необхідності намагатися подавати такі апеляційні скарги.

Конституційною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення, тобто, по суті, передбачено, що загальним правилом є  можливість апеляційного оскарження. Така скарга може бути мотивована посиланнями на практику ЄСПЛ.