Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Поняття

Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Підстави звільнення

  1. Вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості. При цьому такий злочин може бути як умисним, так і необережним, як закінченим, так і незакінченим, вчиненим як одноособово, так і у співучасті, що не впливає на наявність передумови звільнення. Закон не пов'язує наявність цієї умови звільнення і з тим, чи цей злочин вчинено вперше або не вперше. Тому звільнення від покарання особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості не вперше, в принципі можливе.
  2. Є втрата особою суспільної небезпечності на час розгляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в родині, у побуті, трудовому чи педагогічному колективі тощо, при якій вона додержується загальноприйнятих правил людського співжиття. Сумлінне ставлення до праці — це чесне і точне виконання особою, яка має роботу, своїх трудових обов’язків. Позаяк жодні вимоги щодо подальшої поведінки звільненого від покарання не висуваються, цей вид звільнення є безумовним.

Особливості

  • Для застосування статті 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
  • Треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
  • Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

[1]

  1. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.