Звернення до третейського суду

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Загальне поняття третейського суду

Статею 2 ЗУ “Про третейські суди” надано наступні визначення:
третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносини.
третейський суддя - фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському суді.
В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.
Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд.

Спори, які не можуть розглядатися третейським судом

Відповідно до ст. 5 ЗУ “Про третейські суди”, юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Господарсько - процесуальним кодексом України, Цивільно-процесуальним кодексом України та ЗУ “Про третейські суди” передбачено наступний перелік справ, які не можуть розглядатися третейським судом:
- спори про визнання недійсними нормативно- правових актів;
- спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
- спори, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов’язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов’язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів; - справ, пов'язаних з державною таємницею;
- справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
- справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
- справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
- справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
- справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
- інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
- справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
- справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
- справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки);
- справи окремого провадження.

Третейська угода

Третейська угода може бути укладена у вигляді:
третейського застереження в договорі, контракті;
у вигляді окремої письмової угоди.
Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.
Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.
Якщо третейська угода укладена у вигляді окремої угоди, то у разі заміни кредитора у зобов'язанні останній повинен повідомити нового кредитора про її існування. Зміна третейської угоди в такому випадку можлива лише за умови явно вираженої згоди іншої (інших) сторони (сторін) угоди.

Склад витрат при вирішенні спору третейським судом

Склад витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом трішки відрізняється від складу витрат, які передбачені судами загальної та спеціальної юрисдикції, а саме (наведемо лише ті витрати, які відрізняються):
гонорари третейських суддів;
третейський збір, розмір, строки та порядок сплати якого сторонами визначаються регламентом третейського суду (при зверненні до суду загальної або спеціальної юрисдикції сторони несуть відповідно до ЗУ “Про судовий збір”): витрати, понесені третейськими суддями у зв'язку з участю в третейському розгляді, в тому числі витрати, понесені третейськими суддями на оплату проїзду до місця вирішення спору;
витрати, пов'язані з організаційним забезпеченням третейського розгляду;
витрати на листування третейського суду;
витрати на телефонний, телеграфний, телексний, факсимільний, електронний та інший зв'язок;
гонорар секретаря третейського суду та інші витрати, визначені регламентом третейського суду або контрактом з третейським суддею.

Третейський розгляд та виконання рішення третейського суду

Третейський розгляд регулюється розділом V ЗУ “Про третейські суди”
Місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнаходження цього третейського суду.
Рішення третейського суду є обов'язковим до виконання.
Рішення третейського суду є остаточним і оскарження не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.
Рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.
Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню. Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
Ухвала про видачу виконавчого документа направляється сторонам протягом п'яти днів з дня її прийняття. Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує його безпосередньо у компетентному суді. Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"

Особливості

Всім відомо, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Проте, вказана норма не застосовується до обставин, встановлених рішенням третейського суду, тому такі обставини все рівно підлягають доказуванню.
На відміну від ЦПК України, ГПК України передбачає однією із підстав припинення провадження у справі, укладення сторонами угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
ЦПК України передбачає дії суду лише як залишення позову без розгляду випадку коли між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.
Тобто, в першому випадку, повторне звернення до суду із тим самим позову неможливо, тоді як в другому випадку, таке звернення можливе.