Затримання особи, яка вчинила злочин за межами України

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Порядок затримання особи, яка вчинила злочин за межами України

Відповідно до ст. 582 КПК України затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою особою.
Уповноваженою службовою особою вважається особа до повноважень якої належать здійснення затримання в порядку чинного законодавства України, в даному випадку - це працівники Національної поліції України, Служби безпеки України тощо. Затримання особи, яка вчинила правопорушення за межами України, може здійснюватися лише за однією підставою - наявністю достатніх даних, що вказують на вчинення цією особою правопорушення за межами України та оголошення її у розшук іноземною державою у зв'язку із вчиненням такого правопорушення.
Затриманню передує оголошення особи у міждержавний або міжнародний розшук. Оголошення підозрюваного (обвинуваченого) у розшук пов'язано з тим, що відповідні заходи розшуку, вжиті державою - ініціатором розшуку, не призвели до встановлення або затримання розшукуваної особи. Зокрема, міждержавний розшук - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, що здійснюються Національним центральнім бюро Інтерполу на території держав - учасниць МОКП-Інтерполу відповідно до норм міжнародного права. Про затримання негайно інформується прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Повідомлення прокурору, до якого додається копія протоколу затримання, повинно містити докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.
Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та негайно інформує відповідну регіональну прокуратуру.
Про затримання таких осіб відповідна регіональна прокуратура протягом шістдесяти годин після затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави.
Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, відповідна регіональна прокуратура також повідомляє Міністерство закордонних справ України.
Згідно з ч. 6 ст. 582 КПК України затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:
1) протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту;
2) встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється.
Порядок затримання таких осіб та розгляду скарг про їх затримання здійснюється відповідно до статей 206 та 208 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
У ст. 61 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах «Взяття під варту або затримання до одержання вимоги про видачу» передбачається, що: «Особа, видача якої потрібна, за клопотанням може бути узята під варту і до одержання вимоги про видачу. У клопотанні повинно бути посилання на постанову про узяття під варту або на вирок, що вступив у законну силу, і вказівка на те, що вимога про видачу буде представлена додатково. Клопотання про узяття під варту до одержання вимоги про видачу може бути передано поштою, телеграфом, телексом або телефаксом. Особа може бути затримана і без клопотання, передбаченого в пункті 1 цієї статті, якщо маються передбачені законодавством підстави підозри, що вона зробила на території іншої Договірної Сторони злочин, що тягне за собою видачу. Про узяття під варту або затримання до одержання вимоги про видачу необхідно негайно повідомити іншу Договірну Сторону».
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права визначає такі важливі засади, яких слід дотримуватись при застосуванні будь-якого, зокрема й екстрадиційного затримання. Особа, затримана за кримінальним обвинуваченням, у терміновому порядку має бути доставлена до судді або іншої посадової особи, якій належить за законом право здійснювати судову владу. Особа, позбавлена волі внаслідок тримання під вартою, має право на розгляд її справи в суді, щоб цей суд міг невідкладно винести постанову щодо законності її затри­мання і прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.