Застосування заходів примусового годування засуджених та осіб, які тримаються під вартою

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Нормативна база

Загальна інформація

Відповідно до статті 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Зважаючи на це та на рішення Європейського суду з прав людини, які містять рекомендації, щодо застосування заходів примусового годування Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування до засуджених та осіб, які тримаються під вартою, заходів примусового годування" № 2428-IX від 19 липня 2022 року та Закон України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо застосування до засуджених та осіб, які тримаються під вартою, заходів примусового годування" № 2429-IX від 19 липня 2022 року.

Відповідно до частини третьої статті 116 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК України) до засудженого, який заявив про відмову від прийняття їжі, може бути застосовано примусове годування на підставі ухвали суду, прийнятої за висновком лікаря про те, що такому засудженому загрожує значне погіршення стану здоров’я та існує очевидна загроза його життю, що підтверджується відповідними медичними документами, які містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень. Застосування примусового годування без ухвали суду забороняється.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України "Про попереднє ув’язнення" до особи, взятої під варту, яка заявила про відмову від прийняття їжі, може бути застосовано примусове годування на підставі ухвали слідчого судді, суду, прийнятої за висновком лікаря про те, що такій особі загрожує значне погіршення стану здоров’я та існує очевидна загроза її життю. Застосування примусового годування без ухвали слідчого судді, суду забороняється.

Дії начальників установи виконання покарань та установи попереднього ув’язнення після встановлення факту відмови від їжі засудженим та особою, яка тримаються під вартою

Відповідно до Порядку примусового годування та умови тримання засуджених та осіб , взятих під варту, які відмовляються від прийняття їжі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 385 (далі - Порядок) начальник відповідної установи (виконання покарання/ попереднього ув’язнення) протягом доби з моменту встановлення факту відмови особи від прийняття їжі повинен:

  1. особисто провести з особою, яка відмовляється від прийняття їжі, бесіду та розглянути наявні письмові пояснення, скарги, пропозиції, заяви такої особи, що пов’язані з відмовою від прийняття їжі;
  2. за результатами дій, передбачених підпунктом 1, скласти акт про відмову від прийняття їжі за формою згідно з додатком 1 до Порядку, у якому зазначаються конкретна причина такого вчинку, стислий виклад обставин, що передували відмові від прийняття їжі, вжиті заходи щодо задоволення законних вимог такої особи або причини неможливості їх задоволення.
  3. письмово повідомити керівнику закладу охорони здоров’я, що забезпечує медичне обслуговування осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, або осіб, взятих під варту, які тримаються в установах, а у випадку відсутності такого закладу — керівнику іншого закладу охорони здоров’я державної чи комунальної форм власності, перелік яких визначається та переглядається у разі потреби Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та установами з урахуванням спеціалізації таких закладів та наявності умов, що дають змогу забезпечити ізоляцію осіб, які відмовляються від прийняття їжі, їх належну охорону та безпеку інших громадян;
  4. письмово повідомити прокурору, який здійснює на відповідній території нагляд за додержанням вимог законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу досудового розслідування, суду, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження (справа), а також прокурору, який здійснює нагляд за додержанням вимог законів під час проведення досудового розслідування, захиснику;
  5. письмово повідомити членам сім’ї (за наявності) особи, яка відмовляється від прийняття їжі, крім випадків, якщо таке повідомлення заборонила зазначена особа, про що вона у письмовій формі повідомляє начальнику установи;
  6. у разі відмови від прийняття їжі неповнолітньою особою — додатково письмово повідомити законному представнику та відповідним службам у справах дітей незалежно від бажання неповнолітнього.

Повідомлення, визначені підпунктами 3—6, надсилаються в паперовій формі та з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою). Копії документів, що підтверджують факт надсилання зазначених повідомлень, а також акта про відмову від прийняття їжі долучаються до особової справи особи, яка відмовляється від прийняття їжі.

Нагляд лікаря над  особою, яка відмовилася від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту

Особа, яка відмовляється від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту повинна перебувати під постійним наглядом лікаря (пункт 5 Порядку).

Після отримання інформації про встановлення факту відмови особи від прийняття їжі керівник закладу охорони здоров’я одразу призначає їй лікаря, який у той самий день повинен:

  • ознайомитися з медичною документацією особи, та здійснити її первинний медичний огляд, за результатами якого оцінити стан здоров’я такої особи, пояснити та переконатися, що вона розуміє можливі негативні наслідки відмови від їжі для її здоров’я, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я, пояснити та переконатися, що особа розуміє, що до неї на підставі ухвали слідчого судді, суду може бути застосовано заходи примусового годування, про що така особа у письмовій формі повідомляє лікарю;
  • за згодою особи, відповідно до медичних показань організувати її медичне обстеження, за результатами якого призначати лікування, у тому числі шляхом внутрішньовенного введення лікарських засобів;;
  • за згодою особи, проводити динамічне спостереження та оцінку стану її здоров’я;
  • під час щоденних медичних оглядів запитувати особу про її намір продовжувати відмовлятися від прийняття їжі, а також у випадках відмови такої особи від медичного огляду (обстеження), динамічного спостереження та/або лікування пропонувати отримати необхідні медичні послуги, а також пояснювати можливі негативні наслідки подальшої відмови від прийняття їжі для здоров’я;
  • щодня вносити інформацію про стан здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, до медичної документації;
  • у разі необхідності підготувати та подати начальнику установи рекомендації стосовно організації медичного обстеження особи, яка відмовляється від прийняття їжі, відповідно до медичних показань.

Під час проведення первинного та щоденного оглядів особи, яка відмовляється від прийняття їжі, лікар, який здійснює нагляд за такою особою, оцінює стан її здоров’я та за наявності медичних показань приймає рішення щодо необхідності переміщення такої особи до окремої палати закладу охорони здоров’я.

За відсутності медичних показань особа, яка відмовляється від прийняття їжі, залишається в камері (жилому приміщенні), де тримається на загальних підставах.

У разі наявності загрози значного погіршення стану здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, та очевидної загрози її життю лікар закладу охорони здоров’я, готує висновок, за формою згідно з додатком 3 до Порядку, що підтверджується відповідними медичними документами, які містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень.

Під час підготовки висновку лікар, зважаючи на стан здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, визначає вид примусового годування з урахуванням поточного та прогнозованого стану здоров’я такої особи відповідно до видів примусового годування, визначених законом.

Видами примусового годування є:

1) годування через назогастральний зонд за допомогою лійки;

2) годування через назогастральний зонд краплинно;

3) годування через назогастральний зонд за допомогою шприца Жане;

4) годування з ложки;

5) годування за допомогою напувальниці;

6) годування через гастростому.

Питання про застосування примусового годування засудженого вирішується судом у порядку, передбаченому законом (абзац 9 частини третьої статті 116 КВК України).

Лікар несе персональну відповідальність за правильність та своєчасність визначення виду примусового годування.

Припинення примусового годування

Примусове годування здійснюється з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, проводиться виключно у присутності лікаря, який здійснює нагляд за такою особою, та має на меті гуманне ставлення до особи, яка відмовляється від прийняття їжі, дотримання її прав, зокрема на повагу до честі і гідності, та не допускає будь-якого приниження чи тортур такої особи (пункт 14Порядку).

Примусове годування припиняється у разі:

  1. коли за висновком лікаря закладу охорони здоров’я, у якому перебуває особа, до якої застосовувалося примусове годування, стан здоров’я такої особи стабілізувався і подальша відмова від прийняття їжі більше не становитиме загрози її життю;
  2. коли особа, до якої застосовувалося примусове годування, заявила про своє бажання добровільно вживати їжу, про що вона у письмовій формі повідомила лікарю, який здійснює за нею нагляд;
  3. скасування в установленому порядку рішення про примусове годування чи закінчення строку дії такого рішення (пункт 16 Порядку).

Порядок та строк розгляду клопотання про примусове годування

Клопотання про примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, подається прокурором та розглядається слідчим суддею, судом в порядку, передбаченому статтями 206-1 і 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Клопотання про примусове годування подається прокурором до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого утримується особа.

Зазначене клопотання повинно містити стислий виклад обставин, що передували відмові від прийняття їжі та голодуванню.У обов’язковому порядку також додається висновок лікаря про загрозу значного погіршення стану здоров’я та існування очевидної загрози життю особи. Даний висновок повинен підтверджуватися відповідними медичними документами, які містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень.

Строк розгляду такого клопотання здійснюється слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого клопотання до суду. Також у разі подання особою, котра відмовилась від їжі,або її захисника клопотання про виклик іншого лікаря для встановлення стану здоров’я слідчий суддя, суд може відкласти розгляд на строк, необхідний для явки лікаря та забезпеченням йому можливості ознайомитися з матеріалами, але не більше ніж на 24 години.

Особами котрі повідомляються про час і місце розгляду клопотання є прокурор, особа, стосовно якої вирішується питання про примусове годування, її захисник, керівництво відповідної установи, а в разі вирішення питання про примусове годування неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого – також батько або матір, законний представник та відповідні служби у справах дітей.

У разі прийняття слідчим суддею, судом рішення про примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, начальник установи невідкладно інформує Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо такого рішення. Копії повідомлення та рішення слідчого судді, суду про примусове годування або про відмову від такого годування, долучаються до особової справи особи, яка відмовляється від прийняття їжі (пункт 13 Порядку)

Розгляд клопотання також може бути проведений у режимі відеоконференції !!!

Строк дії ухвали суду про примусове годування

Нормами частини шостої статі 539 КПК України встановлено, що строк дії ухвали про примусове годування засудженого не може перевищувати 30 днів. У разі необхідності строк примусового годування може бути продовжений судом за клопотанням прокурора та за наявності обставин, передбачених частиною другою статті 206-1 цього Кодексу. Подання апеляційної скарги на ухвалу про примусове годування засудженого зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Рішення Європейського суду з прав людини (далі — Європейський суд) від 21 червня 1999 р. у справі «Невмержицький проти України» (заява №54825/00)

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Застосування_заходів_примусового_годування_засуджених_та_осіб,_які_тримаються_під_вартою&oldid=51552