Доведення до самогубства
Нормативна база
Загальні положення
Самогу́бство, суїцид (лат. sui caedere вбивати себе) — умисне спричинення власної смерті, часто вчинене з відчаю, причину якого часто відносять до психічних розладів таких як депресія, біполярний розлад, шизофренія, алкоголізм чи наркотична залежність.
Статтею 120 Кримінального кодексу України (далі - КК України) передбачено притягнення до кримінальної відповідальності за доведення до самогубства.
Оскільки самогубство або замах на нього кримінальної відповідальності не тягне за собою, підбурювання до самогубства і пособництво в самогубстві також не караються законом. Підбурювання до самогубства або пособництво в самогубстві особи, яка через вік або стан психіки не могла усвідомлювати свої дії чи керувати ними, кваліфікується як умисне вбивство за умови, що самогубство мало місце.
Склад злочину
Об'єкт злочину
Об'єктом цього злочину є життя людини.
Об'єктивна сторона злочину
Об'єктивна сторона злочину полягає в доведенні особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, систематичного приниження її людської гідності або систематичного протиправного примусу до дій, що суперечать її волі, схиляння до самогубства, а також інших дій, що сприяють вчиненню самогубства.
Жорстоке поводження - це безжалісні, грубі діяння, що завдають потерпілому фізичних та психічних страждань (мордування, заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв, позбавлення засобів для існування, житла, їжі, одягу, необґрунтовані стягнення, несправедливе позбавлення заохочень, різного роду знущання).
Шантаж - це загроза розголосити про потерпілого відомості, які останній бажає зберегти в таємниці (наприклад, відомості про тяжку хворобу тощо). Ці відомості можуть бути також помилковими, такими, що не відповідають дійсності. Важливо, що вони мають такий характер, що потерпілий не хоче їх розголошувати.
Примус до протиправних дій - це загроза фізичним насильством, залякування, заподіяння побоїв тощо з метою примусити потерпілого, наприклад, брати участь у злочині.
Систематичне приниження людської гідності - це різного роду тривале принизливе ставлення до потерпілого (образи, наклеп, анонімні обвинувачення, знущання над честю жінки, цькування, несправедлива критика). Судова практика не відносить до такого роду обставин розірвання шлюбних відносин одним із подружжя, відмову від укладання шлюбу, припинення співжиття, подружню зраду, якщо при цьому не здійснювалися інші дії, що принижують людську гідність. Не можуть також кваліфікуватися за статтею 120 КК України випадки самогубства внаслідок вчинення щодо особи будь-яких законних дій (наприклад, правомірного звільнення з роботи), а також внаслідок повідомлення хоча й таких, що принижують гідність особи, але достовірних, таких, що відповідають дійсності, відомостей (за умови, що вони повідомлялися не в образливій чи цинічній формі).
Увага! Стаття 120 КК України застосовується лише при настанні самогубства або замаху на самогубство. Між вказаною поведінкою винного і самогубством потерпілого чи замахом на нього має бути причинний зв’язок.
Суб'єктивна сторона злочину
Суб’єктивна сторона злочину може полягати як в умислі, так і в необережності.
Суб'єкт злочину
Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку.
Для притягнення до відповідальності за частиною другою статті 120 КК України необхідно, щоб суб’єктом була особа, від якої потерпілий перебував у матеріальній або іншій залежності.
Кваліфікуючі ознаки
Кваліфікуючою ознакою данного діяння є вчинення вказаних дій щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб.
Під матеріальною залежністю слід розуміти випадки, коли потерпілий отримує від винного істотну матеріальну підтримку або перебуває на його утриманні (наприклад, залежність непрацездатної жінки від чоловіка, неповнолітніх дітей - від батьків, підопічних - від опікунів тощо).
Під іншою залежністю слід розуміти залежність підлеглого від начальника, учня - від викладача, одного родича - від іншого тощо.
Особливо кваліфікуючі ознаки
Особливо кваліфікуючою ознакою є вчинення вказаних дій, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього (особи віком до 18 років).
Санкція (покарання)
1. Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, систематичного приниження її людської гідності або систематичного протиправного примусу до дій, що суперечать її волі, схиляння до самогубства, а також інших дій, що сприяють вчиненню самогубства, -
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб, -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього, -
карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
