Державний облік водокористування

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Визначення основних термінів.

  1. вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води;
  2. вода стічна - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів;
  3. водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території;
  4. водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта;
  5. водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів);
  6. забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них;
  7. забруднення вод - надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин;
  8. забруднююча речовина - речовина, яка привноситься у водний об'єкт в результаті господарської діяльності людини;
  9. ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування;
  10. моніторинг вод - система спостережень, збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан водних об'єктів, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень;
  11. схема використання і охорони води та відтворення водних ресурсів - передпроектний документ, що визначає основні водогосподарські та інші заходи, які підлягають здійсненню для задоволення перспективних потреб у воді населення і галузей економіки, а також для охорони вод або запобігання їх шкідливим діям;

Державний облік водокористування. Порядок звітування.


Відповідно до статті 25 Водного кодексу України державний облік водокористування ведеться з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також про діючі системи очищення стічних вод та їх ефективність. Організація ведення державного обліку водокористування здійснюється Держводагентством.

Наказом Мінприроди № 78 від 16.03.2015 р. (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2015 р. за № 382/26827) затверджено «Порядок ведення державного обліку водокористування» та форма звітності № 2ТП-водгосп (річна) «Звіт про використання води». Згідно Порядку ведення державного обліку водокористування, звіт про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна) з 2022 року буде подаватися в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг "Портал Дія" або Портал електронних послуг Державного агенства водних ресурсів України.

Під час державного обліку водокористування систематизуються дані про водокористувачів, які здійснюють діяльність, пов’язану із забором та/або використанням води, скиданням зворотних (стічних) вод та забруднюючих речовин, та: здійснюють забір води із поверхневих та підземних водних об’єктів в обсязі від 5 метрів кубічних води на добу; забирають воду з водопровідних мереж або інших систем водопостачання в обсязі від 5 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом календарного року) і передають зворотні (стічні) води до систем водовідведення; забирають воду для зрошення в обсязі від 5 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом зрошувального періоду); мають сезонний режим роботи та забирають воду в обсязі від 5 метрів кубічних води на добу ( у середньому протягом періоду його роботи у межах календарного року); мають оборотні системи водопостачання загальною потужністю 1000 метрів кубічних води на добу і більше незалежно від кількості забраної (отриманої) води; використовують воду для виробництва напоїв незалежно від кількості води; здійснюють скид (незалежно від об’єму) зворотних (стічних) вод безпосередньо у водні об’єкти та підземні горизонти; віднесені до галузі гідроенергетики; користуються водними об’єктами для рибогосподарських потреб (крім суден флоту рибної промисловості).

Згідно п. 1.7 Порядку ведення державного обліку, звіт складається на основі даних первинного обліку водокористування за показниками засобів вимірювальної техніки, результатів вимірювань показників якості води (не менше ніж один раз на квартал), які подаються разом зі Звітом. Аналіз достовірності звітних даних здійснюється на підставі наданих водокористувачами даних первинного обліку водокористування та результатів хімічних аналізів води, дозволів на спецводокористування, а також нормативних розрахунків водокористування та водовідведення. У разі припинення своєї діяльності водокористувач письмово інформує Регіональний офіс водних ресурсів.

Нормативно-правове забезпечення питань використання води як об'єкта оподаткування рентною платою за спеціальне використання води


Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом України від 25.06.1991 № 1264 „Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими актами законодавства. Згідно зі статтею 5 Водного кодексу до водних об’єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Відповідно до статті 13 Водного кодексу державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом на основі державних цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Органами виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (на сьогодні – Мінприроди), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (Держводагентство), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (Держгеонадра), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів (Держекоінспекція), та інші органи відповідно до законодавства.

Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають, зокрема: видачу дозволів на спеціальне водокористування; встановлення ставок зборів за спеціальне водокористування; відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об’єктам у разі порушення вимог законодавства (стаття 29 Водного кодексу). Відповідно до статті 42 Водного кодексу водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі – це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) – це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (стаття 48 Водного кодексу). Випадки, що не належать до спеціального водокористування, передбачені частиною третьою цієї ж статті вказаного Кодексу. Відповідно до частини другої статті 49 Водного кодексу спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається, зокрема, у разі використання води водних об’єктів загальнодержавного значення – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. Строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або надання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів (частина четверта статті 49 Водного кодексу). Частиною п’ятою статті 49 Водного кодексу передбачено, що органи, зазначені у частині другій цієї статті, зобов’язані протягом п’яти календарних днів з дня надходження заяви на отримання дозволу на спеціальне водокористування надіслати завірені ними копії відповідних документів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, у разі використання підземних вод – до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, – до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Частинами десятою – одинадцятою статті 49 Водного кодексу визначено, що у дозволі на спеціальне водокористування встановлюються, зокрема, ліміт забору води та ліміт використання води.

Спеціальне водокористування є платним. Згідно зі статтею 50 Водного кодексу строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим або довгостроковим. Порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 32112 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 117313, далі – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/321-2002-%D0%BF#Text Порядок № 321]). Відповідно до пункту 3 Порядку № 321 видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”. Дозволи видаються на підставі заявки юридичної або фізичної особи з обґрунтуванням потреби у воді.

На сьогодні Законом України від 07.02.2017 № 183014 внесено зміни до Водного кодексу, зокрема, статтю 49 викладено в новій редакції, якою змінено умови видачі дозволів на спеціальне водокористування, а саме, дозвіл на спеціальне водокористування буде видаватися територіальними органами Держводагентства, та визначено вичерпний перелік документів, необхідних для одержання дозволу на спеціальне водокористування.