Державне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Конституція України
Житловий Кодекс Української РСР
Закон України "Про охорону дитинства"
Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"
Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2005 року № 823 "Про затвердження Порядку надання одноразової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку"

Поняття «дитина-сирота» та «дитина, позбавлена батьківського піклування»

Юридичне визначення соціальних категорій дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначено статтею 1 Закону України "Про охорону дитинства":
Дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки.
Діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

Державні соціальні стандарти та нормативи

Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються незалежно від того, де така дитина перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку (стаття 4 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".
Державні соціальні стандарти та нормативи встановлюються щодо:

  • мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття;
  • житлового забезпечення на рівні, не нижчому за встановлені у Житловому Кодексі Української РСР нормативи;
  • житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла, відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками нижчими за встановлені житлові нормативи;
  • мінімального стандарту щодо гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а разі неможливості надання такого робочого місця – встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
  • мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, чи навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;
  • мінімального стандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови їх навчання у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку або закінчення відповідних навчальних закладів;
  • мінімального стандарту медичного обслуговування;
  • мінімального стандарту забезпечення таких дітей іграшками, що сприяють розвитку, спортивним інвентарем, газетами та журналами відповідно дитячого, юнацького, загальнопізнавального та виховного спрямування;
  • мінімального стандарту забезпечення дитини до надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
  • мінімального стандарту грошового забезпечення батьків-вихователів та прийомних батьків.

Кабінет України може встановлювати інші додаткові мінімальні соціальні стандарти, нормативи споживання та нормативи забезпечення для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Матеріальне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей (стаття 52 Конституції України).
Статтею 8 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" встановлено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення, виплачується соціальна стипендія в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики.
Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для навчальних закладів у відповідних бюджетах.
При наданні особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, академічної відпустки за медичним висновком за ними зберігається на весь період академічної відпустки повне державне забезпечення та виплачується стипендія. Навчальний заклад сприяє організації їх лікування.
Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.
У разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім'ї. Жиле приміщення, яке зберігається за дітьми, може бути передано в оренду іншим громадянам на строк до повернення дітей із зазначених закладів, від опікунів чи піклувальників, з прийомної сім'ї чи дитячого будинку сімейного типу. Порядок збереження і передачі в оренду жилого приміщення та іншого майна дитини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Досудовий та судовий порядки вирішення спорів

Вирішення спорів у досудовому порядку можливе у випадку звернення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування до навчального або виховного закладу, на утриманні якого перебуває останній.
Якщо відповідь є негативною і не вирішує спірне питання або навчальний або виховний заклад на утриманні якого перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування не виконує своїх обов’язків щодо утримання таких дітей дане питання може вирішуватись в судовому порядку.

Судова практика щодо спорів

Одним із найбільш розповсюджених спорів щодо порушеного права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є виплата не в повному розмірі одноразової грошової допомоги випускникам навчальних закладів, яка становить не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються незалежно від того, де така дитина перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.
Пунктом 2 прикінцевих положень Закону передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набуття чинності цим Законом, діють в частині, що не суперечить цьому Закону. Вказаний закон набрав чинності 02.02.2005 року.
Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» , не узгоджуються з розміром такої одноразової грошової допомоги, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226.
При таких обставинах, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, до спірним правовідносин застосуванню підлягають норми Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а не постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226, яка має діяти в частині, що не суперечить Закону.
Згідно п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Так, при розгляді справи Кечко проти України (заява №63134/00) Європейський суд з прав людини зауважив, що держава може вводити, зупиняти чи закінчувати виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення), отже органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.